Рішення

від 25.12.2012 по справі 0555/571/2012

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №0555/571/2012

Номер провадження2/0555/571/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року місто Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ус О.В.,

при секретарі Махота О.В., Торчинській А.В.,

з участю прокурорів Ясинуватської міськрайонної прокуратури ОСОБА_1,ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ясинуватської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею за адресою: м.Ясинувата, мікрорайон ЦентральнийАДРЕСА_1. В обґрунтування зазначила, що у грудні 2009 року вона розірвала шлюб з відповідачем ОСОБА_5, від якого вони мають спільну дитину ОСОБА_7. Оскільки під часу шлюбу вони проживали у квартирі за адресою: м.Ясинувата, мікрорайон 3АДРЕСА_2, яка була зареєстрована на відповідача ОСОБА_8 вона внаслідок неприязнених стосунків з відповідачем та неможливістю сумісного проживання покинула квартиру та проживала за іншою адресою. У зв'язку з цим відповідач почав вважати, що місцем проживання їх дитини з ним за адресою: м.Ясинувата, мікрорайон 3АДРЕСА_2. Вважає, що згоди з відповідачем з цього приводу вона не давала та дитина повинна проживати разом з нею, оскільки дитина не повинна розлучатися з матір'ю, крім виключних обставин. Вважає, що батько не приділяє достатньої уваги та контролю дитині, на навчальний процес сина спрямовує вона, також вона більше приділяла уваги розвитку фізичного здоров'я дитини, ходила з ним до басейну. Її матеріальний доход перевищує доход відповідача. Крім того, вона має кращі житлові умови, проживає в чотирьохкімнатній квартирі, зареєстрованій на ім'я її матері. Враховуючи зазначене, вважає, що для забезпечення всебічного та відповідного виховання та навчання малолітньої дитини, належного морального та психологічного розвитку дитини син повинний проживати разом з нею.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, вважала, що суд повинний визначити місце проживання її сина з нею за адресою реєстрації її матері, де вона проживає, це чотирьохкімнатна квартира, у дитини буде окрема кімната. Крім того, вона є приватним підприємцем та на відміну від відповідача завжди може самостійно керувати своїм робочим часом, а тому вона буде приділяти більше уваги вихованню сина. Вважає, що дитина не може бути відібрана у матері.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та вважав, що дитини повинна проживати з ним, оскільки позивач самостійно покинула родину, більше двох з половиною років не приділяла належної уваги сину, не займалася його вихованням тощо. Вважає, що дитині комфортно проживати з ним, він приділяє достатньо уваги вихованню сина, турбується про його здоров'я, тощо.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що умови проживання дитини гарні, обидва батьки займаються вихованням дитини, дитина виявила бажання поживати з батьком, оскільки має образу на матір та у нього не склалися взаємовідносини з цивільним чоловіком матері. При цьому зазначила, що дитини більше прив'язана до батька. Дитина не має близьких друзів, не виявляє схильність до навчання.

Свідок ОСОБА_10, суду повідомила, що на її погляд, як сусідки, вихованням дитини займається батько, яки коли дитина гуляє на вулиці приглядає за ним, водить на встановлені неподалік їх будинку тренажери, дитина завжди має чистий та охайний вигляд, з мамою дитину бачила декілька разів біля будинку.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що відповідач є її рідним братом, сторони розірвали шлюб та з цього часу дитина проживала з відповідачем, а позивач пішла з дому та проживає з іншим молодим чоловіком. Відповідач повністю займається дитиною, доглядає за сином, годує, займається його фізичним розвитком, племінник говорив, що батько його водив в басейн. Також пояснила, що відповідач не перешкоджає зустрічам племінника з позивачем, коли ОСОБА_7 мав бажання, то ходив до матері.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона проживає разом з батьком відповідача, тобто з дідусем ОСОБА_7. На її погляд, дитина не має потреби ні в чому, буває в гостях і у них, і у батьків позивача. Коли дитини гостює у них, то вона поважає її до школи та забирає, інколи відповідач бере ОСОБА_7 з собою на роботу (відповідач охороняє водойм) - дитині там подобається. Їй відомо, що на збори батьків до школи ходить відповідач.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є сусідом відповідача, бачить дитину тільки з батьком (піші та вело «прогулянки»), дитина завжди доглянута, батька ніколи в стані сп'яніння не бачив.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що позивач є її донькою, коли вона перебувала у шлюбі з відповідачем дитина відмови ні в чому не знала, після розірвання шлюбу, якщо відповідач має бажання, то дитину приводить, якщо не бажає, то забороняє сину ходити до матері. Після розірвання шлюбу дитина неодноразово проживала у неї дома.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що з онуком ОСОБА_7 спілкується постійно, інколи в квартирі, де онук проживає разом з батьком, інколи зустрічаються на вулиці, разом ходять в парк, на ставок, ОСОБА_7 інколи дзвонить йому. Після розірвання шлюбу дитина проживала і у бабусі (матері позивача), і у відповідача. Вважає, що батько має вплив на дитину, оскільки на його пропозицію, коли вони разом прогулювалися, взяти з собою маму ОСОБА_7 відповів, що папа буде його лаяти. Навчання онуку дається дуже тяжко, він не схильний до навчання. На його думку, онук з задоволенням проживав разом з обома батьками. Також пояснив, що відповідач говорив, що якщо позивач зніметься з реєстраційного обліку з квартири, то не буде заважати спілкуванню з дитиною.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що вона є класним керівником ОСОБА_7, давала характеристики. На збори батьків до школи завжди ходить батько дитини, мама активізувалася у останні півроку, в грудні 2011 року принесла до школи запит адвоката, просила допомогу в організації зустріч з ОСОБА_7, інколи викликала його з уроків, при цьому дитина була не дуже задоволена тим, що їй потрібно було спілкуватися з матір'ю. ОСОБА_17 характеризує як замкнуту, меланхолічну дитину, він ніколи не посміхається, не має схильності до навчання з початкової школи, у нього не сформовані інтереси з народження, не вміє спілкуватися. Приблизно півроку хлопчика до школи супроводжує батько, при цьому дитина має реальну можливість спілкуватися з матір'ю.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що її донька та ОСОБА_17 спілкуються з дитинства, після розірвання шлюбу між сторонами діти почали спілкуватися дуже рідко, дома у ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_7 до них додому тепер не приходить.

В судовому засіданні ОСОБА_7, якому на час судового розгляду виповнилося повних 12 років, у відсутність видалених на час допиту з залу судового засіданні батьків - позивача та відповідача у справі, у присутності педагога та представника органу опіки та піклування, пояснив, що після розірвання шлюбу між батьками, він проживає з батьком, не бажає гостювати у матері, оскільки там проживає дядько Саша, який зі слів діда (батько його мами - позивача у справі) бив маму, тому вважає, що він може ударити його, при цьому мама ніколи не звала його жити до себе, вона рідко йому дзвонить. Він спортивні секції не відвідує, оскільки з ним займається батько, який навчає його мистецтву ушу. Висловив тверде бажання проживати з батьком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний за рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 2 грудня 2009 року (арк. справи 1).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_7, який народився 15 липня 2000 року (арк. справи 9).

Після припинення сумісного проживання сторони почали проживати окремо, син залишився проживати разом з батьком за адресою спільної для сторін реєстрації та між ними не було спору щодо утримання та проживання дитини, що підтверджується як поясненнями позивача, так і відповідача.

Підставою звернення позивача до суду стало те, що вона бажає, щоб дитина проживала разом з нею.

За правилами ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

За ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Судом встановлено, що батько та мати дитини проживають окремо, кожен з батьків позитивно характеризується, у кожного з батьків за місцем проживання створені всі необхідні умови для належного виховання дитини (арк. справи 58, 59).

З'ясовуючи обставини дотримання вимог законодавства щодо встановлення місця проживання дитини, судом встановлено, що дитина більш схильна до спілкування з батьком, з яким проводить більше часу, дитині виповнилося 12 років, внаслідок чого вона набула право на висловлення особистої думки щодо місця проживання, навчається у школі за місцем свого постійного проживання, має усталене коло оточення за місцем проживання.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_7 встановлено, що дитина має окрему кімнату, в якій розташовані диван, комп'ютерний стіл, комп'ютер, мебельна стінка, письмовий стіл (арк. справи 63).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 21.05.2012 р. за місцем проживання позивача дитині також улаштована окрема кімната, в якій розташовані шафа-купе, письмовий стіл, диван-ліжко, книжкова шафа, комп'ютер (арк. справи 63 зворотній бік).

Позивач офіційно працює у приватному підприємці «ДБК «Регіонстрой» (ЕРДПОУ 34384817), ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод» (ЕРДПОУ 36479355), що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_5 за формою ОК-5, витребувану судом за клопотанням сторони позивача, та відповідно до якої офіційно отримав заробітну плату за 2011 рік в загальному розмірі 11390,88 грн., в тому числі в грудні 2011 року на ПП «ДБК «Регіонстрой» - 1004,0 грн.; за 10 місяців 2012 року - 8690,86 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на ПП «ДБК «Регіонстрой» - 1400,0 грн. (арк. справи 114).

Позивач є приватним підприємцем, що підтверджено витягом з ЕДР (арк. справи 8). Довідки про отриманий доход відповідачем суду не надано, але з висновку органу опіки та піклування вбачаться, що обсяг її доходу за 2011 рік складає 17130, грн. (арк. справи 58-59). Зазначений розмір доходу позивач не є спірним та не оспорюється відповідачем.

Згідно рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2012 року з позивача ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 на користь відповідача ОСОБА_5 у розмірі ј частки заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2011 року (арк. справи 32).

З розрахунку заборгованості по аліментам від 23.11.2012 року встановлено, що позивач ОСОБА_3 має заборгованість з виплати аліментів за період з жовтня 2011 року до жовтня 2012 року з нарахованої суми 9983,5 грн. - 7207,14 грн., оскільки за зазначений час нею сплачено 2776,36 грн.

Аналізуючи докази у їх сукупності, а саме факт стягнення з позивача аліментів на утримання дитини 15 лютого 2012 року, подання до суду позовної заяви про визначення місця проживання дитини 05 березня 2012 року, пояснення свідка ОСОБА_16 - класного керівника дитини, допитаної в судовому засіданні 30 липня 2012 року, в частині того, що мати ОСОБА_7 почала цікавитися сином та його навчальним процесом останні шість місяців, початок сплати аліментів позивачем лише з серпня 2012 року, тобто в процесі судового розгляду цієї справи (в судовому засіданні 22 червня 2012 року позивач не заперечували, що нею не сплачуються аліменти за рішенням суду), суд приходить до висновку, що позов поданий з метою подальшого припинення сплати аліментів з підстав проживання дитини з матір'ю..

Доводи про те, що позивач отримує більший заробіток та може більше приділяти уваги вихованню, навчанню сина на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки відсутні докази тому, що відповідач не приділяє достатньої уваги сину. З пояснень свідка ОСОБА_16, ОСОБА_15 та висновку органу опіки та піклування вбачається, що дитина з початкової школи не має інтересу до навчального процесу, взагалі не схильний до навчання, тобто його задовільний рівень знань не пов'язаний з часом проживання після розірвання шлюбу саме з батьком (з грудня 2009 року). Таким чином, суд приходить до висновку про те, що після припинення сумісного проживання сторін, інтерес дитини до навчання не змінився.

Крім того, судом враховується, що після розірвання шлюбу саме позивач самостійно залишила місце сумісного проживання з відповідачем та дитиною, не вважала необхідним проживання дитини з нею, мотивуючи це необхідністю проведення ремонтних робіт, тощо. Тобто на протязі більш ніж 2 років позивача задовольняло, що дитина проживає разом з батьком.

Судом враховується, що звичайною обстановкою, оточенням дитини у її свідому житті є проживання за адресою м.Ясинувата, мікрорайон 3АДРЕСА_2, де дитина проживала майже з народження, спочатку з обома батьками, потім з відповідачем.

При цьому суд не може прийняти до уваги пояснення свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12 про проживання дитини у бабусі зі сторони позивача та дідуся зі сторони відповідача, оскільки суд розцінює це проживання не як місце постійного проживання дитини, а її тимчасове перебування у зазначених осіб, гостювання, оскільки воно було періодичним та нетривалим.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають значення.

Питання про місце проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років вирішується батьками та самою дитиною. Тобто в процесі переговорів про її долю вона не тільки рівноправний член переговорного процесу, але і має вирішальний голос. Не дослухатися до її думки про бажання, з ким вона має намір проживати із батьків, які проживають окремо, може в подальшому негативно вплинути при вирішені спору між батьками - дитина може самостійно залишити того з батьків, з ким вона не побажала проживати, що іноді призводить до бродяжництва, безнадзорності. У зв'язку з цим право і бажання дитини щодо місця проживання мають поважати батьки.

Суд приймає до уваги думку дитини, яка висловила бажання проживати з батьком, мотивування малолітнім некомфортності перебування у матері у зв'язку з фактичним неприйняттям дитиною особи, з якою разом проживає позивач. Тобто, сумісне проживання разом з матір'ю та її цивільним чоловіком може викликати у дитини стрес.

Крім того, відповідно до висновку виконавчого комітету Ясинуватської міської ради від 11.06.2012р. вбачається, що з врахуванням інтересів дитини, комісією зроблено висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком (арк. справи 58-59).

Дослідивши надані докази суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що батько дитини не в змозі забезпечити дитині матеріальні, побутові, фізичні та духовні умови розвитку, які б перешкоджали проживанню дитини з батьком чи негативно впливали на його розвиток.

Отже, враховуючи добре ставлення обох батьків до своєї дитини, участь у її вихованні, особисте бажання дитини проживати за місцем свого постійного проживання разом з батьком, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у батька, стале оточення дитини, з метою забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю.

На підставі ст.ст.141, 160, 161 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. ст.10,11, 57, 60, 131, 209, 212, 214-215 , 294 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ясинуватської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_19