Рішення

від 19.12.2012 по справі 2401/2-778/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар»про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся суд з позовом до ТОВ «Гудвіллар»про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказував, що відповідно до наказу №7 від 27.12.2011 року був прийнятий на роботу у ТОВ «Гудвіллар»на посаду водія. При прийомі на роботу між ним та відповідачем було підписано трудовий договір. Трудові обов'язки виконував на власному автомобілі, яким вивозив сміття у смт. Берегомет. За оренду автомобіля відповідач зобов'язувався виплачувати 2500,00 грн. на місяць.

Зазначав, що 12.06.2012 року наказом відповідача №64 було розірвано договір про перевезення сміття автомобільним транспортом від 10.01.2012 року.

Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ №64 ТОВ «Гудвіллар»від 12.06.2012 року про звільнення його на підставі п.2.ч.1 ст.41 КзПП України, стягнути на його користь заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.06.2012 р. по час прийняття рішення по 50,56 грн. за кожен день вимушеного прогулу.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2012 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права, суд не з'ясував обставини, що мали значення для справи, а також допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; - недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи; - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах ТОВ «Гудвіллар»з 27.12.2011 р. по 12.06.2012 р., коли позивач був звільнений з посади водія ТОВ «Гудвіллар»на підставі ст..41 п.2 КЗпП України (у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу) (а.с. 10,11).

Суд І інстанції прийшов до правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки позивач ОСОБА_1, як водій, безпосередньо не обслуговував грошові або товарні цінності.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду з заявою про поновлення на роботі.

Проте, такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи та зроблений з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до п.2 ст. 41 КЗпП України, п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 року звільнення з підстав втрати довір'я, суд може визнати обґрунтованими., якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які власнику або уповноваженому ним органу, дають підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановлені у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва й інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з роботою.

В обов'язок позивача ОСОБА_1 входило погрузка сміття та його вивіз, але доступу до грошових та матеріальних цінностей товариства він не мав.

Крім цього, посада водія не входить до Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією укладаються договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж… №447/24 від 28.12.1977 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що позивач ОСОБА_1 12.06.2012 року був звільнений з посади водія ТОВ «Гудвіллар»на підставі ст.41 п.2 КЗпП України з порушенням вимог закону, є правильним.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З розрахунку середнього заробітку, який позивач ОСОБА_1 надав апеляційному суду в судовому засіданні 01.11.2012 р. вбачається, що він вимушено прогуляв 134 робочих дні. Середній розмір заробітної плати ОСОБА_1, виходячи із заробітку за лютий і березень місяці становить (1497,40 грн.+ 929,80 грн.= 2427,20 грн. : 2= 1213,60) 1213,60 грн.

Позивач просив стягнути кошти, виходячи із його середнього заробітку в розмірі 1213,60 грн.: 24 роб. дні на місяць, тобто по 50,56 грн. за кожен день вимушеного прогулу.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 50,56 грн. х 134 роб. дні = 6775,04 грн.

Статтями 233, 234 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою до районного суду про поновлення на роботі в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, у разі пропуску з поважних причин цього строку, суд може його поновити.

По справі встановлено, що 13.06.2012 р. ОСОБА_1 отримав трудову книжку (а.с.24).

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснювали, що вперше з позовом до суду звернувся 11.07.2012 року і на підтвердження надали копію позову з печаткою канцелярії суду першої інстанції. Оскільки, на копії позовної заяви від 11.07.2012 року працівником відповідно до вимог п.2.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді не зазначена інша дата отримання позову, то колегія суддів вважає, що позивач вперше звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 11.07.2012 року, тобто в межах строку визначеного ст. 233 КЗпП України.

Вказана позовна заява залишена без руху ухвалою судді від 26 червня 2012 року, тобто з порушенням строку, визначеного ЦПК України.

10.08.2012 року судом першої інстанції постановлена ухвала про повернення позовної заяви, яку представник позивача разом з іншими матеріалами отримав 17.08.2012 року. Позовна заява ОСОБА_1 в новій редакції подана до суду першої інстанції 27.08.2012 р., як це вбачається з тексту нової редакції позовної заяви, тобто після закінчення визначеного законом строку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустив визначений ст. 233 КЗпП України місячний строк на звернення з позовом до суду з поважної причини, а тому цей строк підлягає поновленню, а порушене право позивача підлягає захисту.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2012 року скасувати.

Позов задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаді водія товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар» р/р 260090000167772 ПАТ КпАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, ЕДРПОУ 34831591, поштова адреса: 59233 вул. Я. Галана, 25 смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6775,04 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1213,44 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу його в законну силу.

Головуючий:

Судді: