Постанова

від 15.11.2012 по справі 2703/7798/2012

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа №2703/7798/2012

2-а/2703/1227/2012

П О С Т А Н О В А

15.11.2012 Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Рубан М.В.,

при секретарі - Ходжаш Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі про скасування рішення та відновлення виплати раніше призначеної пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача поновити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з 07.10.2009 року. Також позивач просить допустити негайне виконання постанови суду і покласти обов'язки щодо забезпечення виконання судового рішення на начальника Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі ОСОБА_2.

Вимоги обгрунтовані тим, що позивач що з листопада 1991 року та до 01 лютого 2000 року він отримував пенсію за вислугу років, яка була оформлена Севастопольським військовим комісаріатом. У зв’язку з виїздом 01 лютого 2000 року на постійне місто проживання до Ізраїлю позивачу була припинена виплата пенсії. Але, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» від 9 липня 2003 року, № 1058-IV, згідно з якими не встановлено підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном.

У судовому засіданні представник позивача вточнив позовні вимоги, відмовився від вимог щодо негайного виконання постанови суду і покладення обов'язків щодо забезпечення виконання судового рішення на начальника Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі ОСОБА_2, відмова була прийнята судом. Також представник позивача просив задовольнити вимоги щодо визнання дії відповідача протиправними та зобов’язання відповідача поновити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточненого позову у повному обсязі, оскільки у відповідача не має жодних підстав для виплати пенсії особам, які виїхали та постійно проживають за межами України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який знаходиться з 2000 року на постійному місці проживання в Ізраїлі, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон (серія АС № 498145).

ОСОБА_1 призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років з листопада 1991 року та до 01 лютого 2000 року, що визнав в судовому засіданні представник відповідача.

Позивач звертався 29.03.2012 року до відповідача із заявою про поновлення пенсії з 07.10.2009 року за вислугу років. Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі № 5 від 02.04.2012 року було відмовлено позивачу у поновленні пенсії з вислугу років. Свою відмову відповідач мотивував тим, що поновити виплату пенсії за вислугу років не представляється можливим у зв'язку з тим, що рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 розповсюджуються на осіб, що виїхали на постійне місце проживання за межі України, починаючи з 07.10.2009 року.

Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно п.2 ч.1 ст. 49 ЗУ № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 51 вказаного ЗУ № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців перед виїздом, рахуючи з місця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Наведені норми права (пункт 2 ст. 49 та друге речення ст. 51 ЗУ № 1058) рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Отже, на підставі наведеного, суд доходить висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії за вислугу років, оскільки останній має право на вибір свого місця проживання зі збереженням виплати пенсії у країні, громадянином якої він залишається.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимозі щодо поновлення, нарахування та виплату пенсії за вислугу років на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з 07.10.2009 року виходячи з наступного.

Згідно з п.п.37,38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку)

пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року

підставою для поновлення пенсійних виплат є особисте звернення особи, якої припинена виплата пенсії, подача заяви у встановленій формі, надання документів, що впливають на розмір пенсії. Отже, право позивача на поновлення, нарахування та виплату пенсії за вислугу років виникло саме з моменту звернення позивача із такою заявою до відповідача, тобто з 29.03.2012 року.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

На підставі ст. 46 Конституції України, ст.ст. 8,10,24,36-39,40,64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 13, 82, 83 ЗУ В«Про пенсійне забезпеченняВ» , керуючись 6, 11, 71, 72, 158-161, 162, 167, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі щодо відмови у поновленні виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі від 02.04.2012 № 5 про відмову в поновленні виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі відновити нарахування та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 29.03.2012 року на поточний рахунок № 296743, відкритий в Севастопольському міському відділенні 4548 ПАТ „Держаний Ощадний банк УкраїниВ» (ЄДРПОУ 02761772).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (ЄДРПОУ 22274962) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту її проголошення.

Суддя :