Вирок

від 30.03.2011 по справі 1/0310/17/11

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 1/0310/17/11

Рядок звіту - 5

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Дороша П.І.,

при секретареві Федчишин Г.В.,

з участю прокурора Михальчука І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого,

в скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, --

встановив:

ОСОБА_1 близько 20 години 13 листопада 2010 року на власному подвір'ї по АДРЕСА_2 селища Головне Любомльського району, під час сварки з рідним братом ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків за допомогою металевої труби умисно заподіяв потерпілому тілесне ушкодження у вигляді перелому лівої малогомілкової кістки у нижній третині діафаза з задовільним стоянням відламків, який відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій визнав повністю та показав, що проживає у селище Головне разом з матір'ю ОСОБА_3 та двома братами ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Стосунки між ним та між братами часто виливаються у конфлікти, бійки. Ввечері 13 листопада 2010 року він та брати були напідпитку. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи на подвір'ї, почали між собою битися, він їх розборонив. Брати пішли у хату. Через деякий час ОСОБА_2 вийшов на подвір'я, вирвав з підводи металевою трубу (ручицю) та почав його бити. Це його розлютило. Йому вдалось відібрати ручицю та нанести декілька ударів у відповідь. Пізніше з'ясувалось, що від отриманих ударів у ОСОБА_2 стався перелом ноги.

Крім показань підсудного, його винуватість доведена іншими доказами, що зібрані у справі і досліджені в ході судового засідання.

Із повідомлення чергового лікаря Любомльської ЦРЛ від 13 листопада 2010 року (а.с. 7) вбачається, що цього дня о 22 годині 40 хвилин із переломом гомілки, забоями обличчя та тіла був доставлений ОСОБА_2. Зі слів потерпілого травми отримані від побоїв братів.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 274 від 24 листопада 2010 року (а.с. 42) на час звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою у нього були тілесні ушкодження, з яких перелом лівої малогомілкової кістки у нижній третині діафаза з задовільним стоянням відламків відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

При відтворенні обстановки і обставин події (а.с. 50) підсудний вказав на місце бійки та спосіб нанесення ударів потерпілому.

Висновком судово-психологічної експертизи встановлено, що на час вчинення ОСОБА_1 протиправних дій у його поведінці не вбачалося ознак фізіологічного афекту. Рівень його емоційних переживань не сягав такого ступеня, який би міг позбавляти його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Проаналізувавши зібрані докази, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень і його дії підлягають кваліфікації за частиною 1 статті 122 КК України.

При цьому судом виключається з обвинувачення посилання на заподіяння потерпілому інших тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку експертизи віднесено до легких. Адже диспозицією частини 1 статті 122 КК ці дії не охоплюються, а питання про порушення кримінального переслідування в цій частині потерпілим, прокурором не ставилось.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд відповідно до статті 65 КК враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу підсудного, що нанесенню тілесних ушкоджень потерпілому передували його ж неправомірні дії.

Вчинення злочину в стані сп'яніння відповідно до статті 67 КК є обставиною, що обтяжує покарання.

Каяття підсудного, активна співпраця з слідством, примирення з потерпілим, відповідно до статті 66 КК судом відноситься до обставин, що пом'якшують покарання.

З врахування наведеного суд приходить до висновку про необхідність та достатність призначення в цьому випадку покарання у виді обмеження волі з застосуванням статей 75, 76 КК України.

Заявлений прокурором в інтересах Любомльської центральної районної лікарні цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 956,69 гривень підлягає повному задоволенню.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 81 КПК.

Підстав для зміни чи скасування підсудному запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не встановлено.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд

присудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, і призначити покарання -- один рік обмеження волі.

Відповідно до статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і відповідно до статті 76 КК:

-- не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-- повідомлятиме цей орган про зміну місця роботи, проживання, періодично з'являтиметься для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд (а.с. 30).

Заявлений прокурором цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Любомльської центральної лікарні (код ЄДРПОУ 01982821, рах. № 35425004002076 ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 69 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Речовий доказ - металеву профільну трубу (а.с. 46) - знищити як малоцінну.

На вирок протягом 15 діб з моменту проголошення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Головуючий: суддя П.І. Дорош