Рішення

від 15.11.2006 по справі 20-7/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"15" листопада 2006 р. справа № 20-7/218

За позовом:                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Гор-Нова компанія”

(99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-а)

до відповідача:          Дочірнього підприємства „Масандра –Севастополь”

          Закритого акціонерного товариства „Торговельний дім „Масандра”

(99029, м. Севастополь, вул. Кулакова, 36)

про          стягнення заборгованості за Договором №69/3 від 19.11.2003 в сумі 10158,42 грн., з яких: 9928,47грн. –основний борг, 195,46грн. - пеня, 34,49грн. –3% річних,

Суддя Г.П.Ілюхіна

Представники:

від позивача:          - Мірошниченко В.Є., представник, довіреність б/н від 04.03.2006;

від відповідача:          - не з'явився.

Суть спору:

09.10.2006 товариство з обмеженою відповідальністю „Гор-Нова компанія” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Дочірнього підприємства „Масандра – Севастополь” Закритого акціонерного товариства „Торговельний дім „Масандра” про стягнення заборгованості за Договором №69/3 від 19.11.2003 в сумі 10158,42 грн., з яких: 9928,47грн. –основний борг, 195,46грн. - пеня, 34,49грн. –3% річних.

Ухвалою суду від 10.10.2006 порушено провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх.№32282), зокрема письмові пояснення до позову, в яких позивач пояснив наявність різних штампів на видаткових накладних, за якими позивач просить стягнути борг за Договором № 69/3 від 19.11.2003, тим, що ДП “Масандра-Севастополь” має декілька торговельних точок, зокрема, магазини на вул. Боцманська, 7, на вул. Кримська, 21, на вул. Нахімова, на вул. Юмашева, на вул. Кулакова, 36, на кожній з яких є певні штампи, які проставлялись на накладних при прийманні товару; щодо відсутності штампів на деяких накладних позивач пояснив відсутністю у працівника, який приймав товар, штампу, хоча раніше той самий працівник розписувався в накладній Т-00013856 від 19.07.2006 з проставленням штампу ДП “Масандра-Севастополь”; ці накладні мали бути оформлені пізніше, але у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства відповідача це зроблено не було; щодо відсутності довіреностей на отримання товару позивач вважає, що вона не підтверджує витрати або дохід підприємства, призначення довіреності –підтвердити право, яке делеговане покупцем своєму представнику на здійснення (отримання) поставки, довіреність не єдиний документ, який підтверджує факт поставки та відпуску товару, таким документом може бути іншій документ, виданий на підставі Договору, також факт господарських правовідносин може бути підтверджено податковими накладними та реєстрами надходження грошових  коштів на рахунок позивача від відповідача за поставлену по Договору продукцію (а.с.89-90)

Відповідач явку уповноважених представників в попереднє та судові засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від  10.10.2006 та 02.11.2006  не виконав, витребуваних документів та доказів, відзиву на позові вимоги не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, ухвалу суду отримав 12.10.2006 (а.с.31), про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи відкладався  в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає  в межах строків, встановлених  статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, так як позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

19.11.2003 між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено Договір № 69/3, згідно з яким між сторонами договору встановлюються довгострокові господарські відносини по постачанню алкогольних напоїв, продуктів харчування та непродовольчих товарів.

Строк дії договору визначено до 21.12.2006 (п.7 Договору).

Продавець продає, а Покупець покупає зазначені в п.1.1. товари зі складу Продавця згідно рахунку або накладній. Датою відпуску товару вважається дата, зазначена в первинній документації (п.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний повністю сплачувати товари, які постачає Продавець, шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунках Продавця або внесення в касу Продавця протягом 10 днів.

Пунктом 3 Договору встановлена відповідальність сторін за порушення умов Договору, у вигляді відшкодування збитків, в тому числі неотримані прибутки. У випадку несплати поставки повністю в строк, зазначений в Договорі Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (а.с. 10).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 11981,79грн. по видатковим накладним Т-00013246 від 11.07.2006 на суму 98,05грн., Т-00013243 від 11.07.2006 на суму 294,66грн., Т-00013241 від 11.07.2006 на суму 75,42грн., Т-00013240 від 11.07.2006 на суму 388,02грн., Т-00013239 від 11.07.2006 на суму 741,00грн., Т-00013238 від 11.07.2006 на суму 508,32грн., Т-00013855 від 19.07.2006 на суму 828,36грн., Т-00013856 від 19.07.2006 на суму 507,84грн., Т-00013857 від 19.07.2006 на суму 253,92грн., Т-00014398 від 24.07.2006 на суму 162,10грн., Т-00014397 від 24.07.2006 на суму 388,02грн., Т-00014396 від 24.07.2006 на суму 309,60грн., Т-00014394 від 24.07.2006 на суму 792,34грн., Т-00014393 від 24.07.2006 на суму 962,76грн., Т-00014392 від 24.07.2006 на суму 1087,32грн., Т-00015078 від 01.08.2006 на суму 2261,22грн., Т-00015079 від 01.08.2006 на суму 870,56грн., Т-00015080 від 01.08.2006 на суму 188,92грн., Т-00015081 від 01.08.2006 на суму 160,56грн., Т-00015082 від 01.08.2006 на суму 206,94грн., Т-00015077 від 01.08.2006 на суму 895,86грн. (а.с.17-27).

Актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2006 заборгованість складала 9928,47грн. (а.с.7).

Заборгованість підтверджується також податковими накладними (а.с.62-82).

Виконання умов договору підтверджено видатковими накладними Т-00013246 від 11.07.2006 на суму 98,05грн., Т-00013243 від 11.07.2006 на суму 294,66грн., Т-00013241 від 11.07.2006 на суму 75,42грн., Т-00013240 від 11.07.2006 на суму 388,02грн., Т-00013239 від 11.07.2006 на суму 741,00грн., Т-00013238 від 11.07.2006 на суму 508,32грн., Т-00013855 від 19.07.2006 на суму 828,36грн., Т-00013856 від 19.07.2006 на суму 507,84грн., Т-00013857 від 19.07.2006 на суму 253,92грн., Т-00014398 від 24.07.2006 на суму 162,10грн., Т-00014397 від 24.07.2006 на суму 388,02грн., Т-00014396 від 24.07.2006 на суму 309,60грн., Т-00014394 від 24.07.2006 на суму 792,34грн., Т-00014393 від 24.07.2006 на суму 962,76грн., Т-00014392 від 24.07.2006 на суму 1087,32грн., Т-00015078 від 01.08.2006 на суму 2261,22грн., Т-00015079 від 01.08.2006 на суму 870,56грн., Т-00015080 від 01.08.2006 на суму 188,92грн., Т-00015081 від 01.08.2006 на суму 160,56грн., Т-00015082 від 01.08.2006 на суму 206,94грн., Т-00015077 від 01.08.2006 на суму 895,86грн., оригінали яких були надані позивачем в судовому засіданні для огляду (а.с.17-27).

За отриманий товар відповідачем, за відомостями позивача, частково здійснено розрахунок на суму 2053,32грн.

Відповідач ухилився від проведення звірки взаєморозрахунків, про що позивачем надані докази (а.с.85-88).

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість складає за даними позивача 9928,47грн., яка підлягає стягненню.

Спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 69/3 від 19.11.2003 в частині оплати наданого товару.

Правовідносини сторін регулюються статтями 525, 526, 546, 549, 599 Цивільного кодексу України, статтею 193, 230 Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, дорученням, гарантією, заставою, утриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що у випадку несплати поставки повністю в строк, зазначений в Договорі Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Сума пені складає 195,46грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач такої вимоги до відповідача не пред'являв, в Договорі ця вимога відсутня, таким чином момент виникнення зобов'язання по сплаті 3 % річних не настав.

Вимога, яка міститься в позовній заяві, не є вимогою в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Заборгованість підтверджується матеріалами справи, а відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, контррозрахунку заборгованості чи погашення заборгованості не надав.

Дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, направлені на ухилення від відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору.

Все вищевикладене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9928,47грн. та пені в сумі 195,46грн., та необхідність визнання позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 34,49грн. такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач ухилився від проведення звірки взаєморозрахунків, доказів погашення заборгованості не надав.

Витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 546, 549, 599 Цивільного кодексу України, статтею 193, 230 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд,  –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Масандра –Севастополь” Закритого акціонерного товариства „Торговельний дім „Масандра” (99029, м. Севастополь, вул. Кулакова, 36, ідентифікаційний код 25624658, п/р 260023013008 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гор-Нова компанія” (99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-а, ідентифікаційний код 32506201, п/р 260032781 в СФ АППБ “Аваль” м. Севастополя, МФО 324504) суму основного боргу в розмірі 9928,47грн., пеню в сумі 195,46грн., державне мито в сумі 101,65грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,60 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення 3 % річних в сумі 34,49грн. відмовити.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

20.11.2006.