Ухвала

від 19.11.2012 по справі 2а-3849/12/0170/6

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3849/12/0170/6

19.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Меджидова Т.М.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Ойлмаркет"- Харманська Діна Олександрівна, довіреність № б/н від 12.04.12;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 24.05.12 у справі № 2а-3849/12/0170/6

за позовом Приватного підприємства "Ойлмаркет" (вул. Радянська, 10 кв. 94, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Приватне підприємство "Ойлмаркет" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000342204 від 29.03.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2012 року позовні вимоги Приватного підприємства "Ойлмаркет" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000342204 від 29.03.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України 2146 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби на користь Приватного підприємства «Ойлмаркет».

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2012р. посадовими особами відповідача проведена перевірка з питань взаємовідносин ПП "Ойлмаркет" з ТОВ "КЄОЛ Крим" за січень, лютий, березень, травень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №387/23-4/32684356.

Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено п. 14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.п. 187.1 ст. 187 п. 198.1 п. 198.6 п.198.2, п. 198.4 ст.198 п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено занижене податкове зобов'язання з ПДВ за січень-травень 2011 року у сумі 100225 грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 100225 грн.

29.03.2012р. ДПІ у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342204 на суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 100225 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вимоги виходив з того, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за січень-травень 2011 року.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198)

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом першої інстанції вірно визначено, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки ПП "Ойлмаркет" з питань взаємовідносин з ТОВ "КЄОЛ Крим"(ЄДРПОУ 34372183) за січень, лютий, березень, травень 2011 року., за результатами якої складено акт № 387/23-4/32684356 від 13.03.2012р. зазначено, що перевіркою встановлені порушення п. 14.1.191 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.п. 187.1 ст. 187 п.198.1 п. 198.6 п.198.2, п. 198.4 ст.198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що привело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за січень-травень 2011 року у сумі 100225 грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 100225 грн.

Судом першої інстанції вірно не взяти до уваги зазначені висновки так як матеріалами справи підтверджено, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємий період ПП "Ойлмаркет" мало взаємовідносини з ТОВ "Кєол Крим".

За даними комп'ютерної бази "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яку використовують податкові органи для визначення "благонадійності" відповідного підприємства, контрагент позивача - ТОВ "Кєол Крим"має стан "8", що за даними податкового органу означає відсутність за місцем знаходження.

Висновок відповідача про фіктівність укладених правочинів ТОВ "Кєол Крим"та контрагентами є хибним, так як усі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника. Також поставлений товар було використано у господарській діяльності, що підтверджується договором поставки ГСМ №2-01 від 06.01.2011р., податковими та видатковими накладними, бухгалтерською довідкою від 23.01.2012р. №2/05-1, договорами №1 від 03.01.11р., №2 від 06.01.11р., №8 від 31.01.11р., №9 від 01.02.11р., №10 від 22.01.10р., виписками з банківських рахунків позивача

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що під час взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ "Кєол Крим" останнього було зареєстровано у якості юридичної особи та він мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №614095 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100230561.

Відповідно до п.п "а"п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

Факт правомірності формування позивачем податкового кредиту у січні-травні 2011 року безперечно підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 24.05.12 у справі № 2а-3849/12/0170/6 за позовом Приватного підприємства "Ойлмаркет" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова