Рішення

від 27.11.2008 по справі 18/39-3304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2008 р.

Справа № 18/39-3304

Господарський

суд Тернопільської області

у складі   судді Охотницької Н.В.            

Розглянув матеріали справи:

за позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до

Державного сільськогосподарського підприємства племптахорадгоспу

«Заліщицький»с. Дзвиняч Заліщицького району Тернопільської області

про

визнання права власності на нерухоме майно.

За участю представників:

позивача: не

з'явився

відповідача: Гагалюка

В.В., директора

В судовому засіданні представнику

відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені

статтями 20, 22, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного

клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності -приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до

господарського суду Тернопільської області з позовом до державного

сільськогосподарського підприємства племптахорадгоспу «Заліщицький»про визнання

права власності на майно -нежитлові приміщення: літера «А»загальною площею 9,3

квадратних метра; літера «Б»загальною площею 155,2 квадратних метра; літера

«У»загальною площею 1118,1 квадратних метра; літера »загальною площею 1285,8

квадратних метра; літера «Ц»загальною площею 1396,5 квадратних метра; літера

«Щ»загальною площею 1191,6 квадратних метра; літера «К»загальною площею 335,5

квадратних метра, що знаходяться за адресою с. Дзвиняч, вул. Добре поле

Заліщицького району Тернопільської області.

В обґрунтування своїх позовних

вимог позивач посилається на укладений 27.10.2008 р. із відповідачем договір

купівлі -продажу реєстровий № 2-НР згідно якого продавець - державне  сільськогосподарське підприємство племптахорадгосп

«Заліщицький»продав, а покупець -ОСОБА_1 купив зазначене нерухоме майно.

Представник відповідача у даному

судовому засіданні позовні вимоги визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши доводи представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази,

суд встановив:

Згідно статті 1 Господарського

процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних

законом інтересів.

Пунктом 2 статті 20 Господарського

кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має

право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси

зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або

відсутності прав.

Конституція України визначає, що

виключно законами України визначається правовий режим власності (ст. 92). В

свою чергу Закон визначає способи набуття майна тими чи іншими  особами у власність. Майно, набуте особою за

вказаними у законі підставами вважається 

належним цій особі. Майно може належати лише власнику, який має право

володіти,  користуватися та розпоряджатися

своїм майном, а також вимагати від інших осіб, аби ті не перешкоджали йому у

здійсненні його права.

27.10.2008 р. між державним

сільськогосподарським підприємством племптахорадгосп «Заліщицький»як продавцем

та ОСОБА_1 як покупцем, згідно з правилами біржової торгівлі ТБ «РР»та

протоколу проведення аукціону № 1 від 27.10.2008 р. укладено договір купівлі

-продажу реєстровий № 2-НР.

Згідно даного договору продавець

продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме -нежитлові будівлі: літера

«А»загальною площею 9,3 квадратних метра; літера «Б»загальною площею 155,2

квадратних метра; «У»загальною площею 1118,1 квадратних метра; літера

»загальною площею 1285,8 квадратних метра; літера «Ц»загальною площею 1396,5

квадратних метра; літера «Щ»загальною площею 1191,6 квадратних метра; літера

«К»загальною площею 335,5 квадратних метра, що знаходяться за адресою с.

Дзвиняч, вул. Добре поле Заліщицького району Тернопільської області загальною

вартістю 190 235 грн. (п. п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. п. 2 договору).

Відповідно до ст. 328 Цивільного

кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або

незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, сторонами укладено договір

купівлі -продажу, в якому сторони в належній формі  досягли згоди по всіх істотних умовах даного

договору.

Відповідно до ст. 316 Цивільного

кодексу України, право власності -це право особи на річ (майно), яке вона

здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто

не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

(ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

З метою належного забезпечення

захисту права власності на нерухоме майно, до прийняття Верховною Радою України

закону про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, оформлення

права власності на такі об'єкти провадиться на підставі «Тимчасового положення

про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»затвердженого наказом

Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. (далі - Тимчасове положення).

Згідно п. п. 1.3., 1.4. Тимчасового

положення, державну  реєстрацію  прав 

власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної

інвентаризації у межах визначених адміністративно -територіальних одиниць на

підставі право встановлювальних документів.

До переліку правовстановлюючих

документів, згідно  п. 10 Додатку № 1 до

Тимчасового положення, відноситься рішення судів про визнання права власності

на об'єкти нерухомого майна.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33

Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність

обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті 

обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Беручи до уваги вищенаведені

обставини справи, господарський суд вважає позовні вимоги позивача

обґрунтованими,  правомірними та такими,

що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44

-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного

мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового

процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене керуючись ст.

ст. 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський

суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за суб'єктом підприємницької

діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний код

НОМЕР_1 право власності на майно -нежитлові приміщення: літера «А»загальною

площею 9,3 квадратних метра; літера «Б»загальною площею 155,2 квадратних метра;

літера «У»загальною площею 1118,1 квадратних метра; літера »загальною площею

1285,8 квадратних метра; літера «Ц»загальною площею 1396,5 квадратних метра;

літера «Щ»загальною площею 1191,6 квадратних метра; літера «К»загальною площею

335,5 квадратних метра, що знаходяться за адресою с. Дзвиняч, вул. Добре поле

Заліщицького району Тернопільської області.

3.          Стягнути з державного

сільськогосподарського підприємства племптахорадгоспу «Заліщицький»(с. Дзвиняч

Заліщицького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 05397746) на

користь суб'єкта підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1) 85 (вісімдесят п'ять) грн. в повернення сплаченого позивачем

державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати стягувачеві після

набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає

законної сили в десятиденний строк з дня підписання рішення 01 грудня 2008

року.

Сторони вправі подати апеляційну

скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого

господарського суду, яке не набрало 

законної сили протягом десяти днів з дня його підписання, через місцевий

господарський суд.

Суддя                                                                                         

Н.В. Охотницька