Рішення

від 02.12.2008 по справі 10/141-3332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2008 р.

Справа № 10/141-3332

Господарський суд Тернопільської

області  складі

 судді Півторака М.Є.            

Розглянув справу

За позовом: Приватного малого підприємства «Автом Олег», м.

Тернопіль, Підволочиське шосе, 2

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

        За участю

представників:

Позивача: Степанюка О.І.- представника, довіреність № 18/9 від

21.11.2008 року;

Відповідача: не з'явився.

                  Представнику

позивача у судовому засіданні роз'яснено процесуальні права та обов'язки

відповідно до статей 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу

України.

                  Технічна

фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, не

здійснюється із-зі відсутності відповідного клопотання сторін.

                  Суть

справи:

                  До

господарського суду Тернопільської області звернулося з позовом приватне мале

підприємство «Автом Олег», м. Тернопіль до суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль про визнання за ним права власності

на приміщення пункту по ремонту та обслуговуванню автоматичних коробок передач,

що знаходиться  у місті Тернополі за

адресою: Підволочиське шосе, 2. Заявою від 26.11.2008 року позивач уточнив

позовні вимоги і просить  визнати за

приватним малим підприємством «Автом Олег»право власності на приміщення пункту

по ремонту та обслуговуванню автоматичних коробок передач, загальною площею

261,8 кв. м., що знаходиться  у місті

Тернополі за адресою: Підволочиське шосе, 2. Витрати по сплаті державного мита

та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить

покласти на відповідача.

                  Позивач

обґрунтовує свої вимоги тим, що договір про спільну діяльність від 18.10.06 р.

фактично не виконувався сторонами. При цьому він вказує на відсутність окремого

бухгалтерського обліку операцій від спільної діяльності, відсутність окремого

рахунку, відсутність документів, які б свідчили про внесення сторонами

будь-яких активів для спільної діяльності.

                  На думку позивача, договір

про спільну діяльність не можна вважати укладеним, оскільки, в ньому відсутні

ряд істотних умов, домовленість про які сторони повинні були досягти. В

договорі відсутні істотні умови, передбачені статтями 1131, 1133, 1134, 1137

Цивільного кодексу України, ч.3 ст.180 Господарського кодексу України.

                  Тому він

вважає, що відповідно до ст. 638 ЦКУ, зазначений договір є неукладеним.

                  Стверджує, що ним понесені витрати по

будівництву приміщення,  виготовлено всю

необхідну проектну документацію, отримано погодження, виготовлено інвентарну

справу у Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації, по договору

оренди з Тернопільською міською радою від 29.03.2006 року отримано в

користування земельну ділянку загальною площею 400 кв. м. 

                  В

обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що у відповідача відсутні будь-які

правовстановлюючі документи на спірне приміщення.

                  Відповідач

своїм конституційним правом на захист не скористався. Явку в судове засідання

свого представника не забезпечив, однак надав суду письмовий відзив на позов, в

якому вказує, що вимоги позивача є безпідставними.

                  Відповідач зазначає, що згідно з п.п. 6.2,

6.3 договору про спільну діяльність від 18.10.2006 р., позивач впродовж червня

2008 року повинен був викупити у нього поставлене в межах договору обладнання.

Оскільки він цього не зробив, то відповідно до п.6.4 договору відповідач став

власником спірного приміщення.

                   В

обґрунтування законності права власності на спірне приміщення, відповідач

вказує, що договір про спільну діяльність не розірваний сторонами, не визнаний

недійсним у судовому порядку, а тому у позивача не було підстав не виконувати

його.

                   При цьому

відповідач посилається на ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, відповідно до

якої, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,

зокрема із правочинів і, стверджує, що правомірно набув право власності на

приміщення, яке має намір оформити відповідно до вимог законодавства.

                  Просить

відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Відповідач у

відзиві на позов просить розглядати справу без його участі, в зв'язку з

перебуванням у відрядженні, а тому справа розглядається у відповідності до  ст. 75 ГПК України за наявним в ній

матеріалами.

                  Представник позивача у

судовому засіданні підтримав заявлені вимоги повністю.

                  Розглянувши

матеріали справи, заслухавши обґрунтування представника позивача, заперечення

представника відповідача, доводи представника третьої особи, господарський суд

встановив наступне:

                  Згідно

ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до

господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності

                    Пунктом

2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт

господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права чи законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема,

установленням, зміною чи припиненням господарських правовідносин.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та

інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що

встановлений договором або законом (частина 

друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

                  Позивач

-приватне мале підприємство «Автом Олег», місцезнаходження якого м. Тернопіль,

Підволочиське шосе, 2 є юридичною особою, включене до ЄДРПО України,

ідентифікаційний код 14034327, що підтверджується Витягом з Єдиного державного

реєстру підприємств та організацій України № 31-15 від 11.11.08 р., виданим

Головним управлінням статистики у Тернопільській області, тому наділене правом

на звернення до суду за захистом порушених прав.

                  Відповідач

-суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, місцезнаходження

якого АДРЕСА_1, зареєстрований як підприємець і включений до Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців № 808356, виданим державним реєстратором виконавчого комітету

Тернопільської міської ради 06.11.2008 р., ідентифікаційний НОМЕР_1.

                  У судовому

засіданні встановлено, що 18 жовтня 2006 року між позивачем та

відповідачем було укладено Договір про спільну діяльність. За договором сторони

домовилися про організацію спільної діяльності в сфері створення та

забезпечення ефективного функціонування пункту по ремонту та обслуговуванню

автоматичних коробок передач у місті Тернополі, Підволочиське шосе, 2.

Згідно  п.3.1.1 Договору позивач

зобов'язувався у строк протягом 2006-2007 років виготовити всю необхідну

проектну документацію, отримати погодження на будівництво приміщення пункту на

земельній ділянці, якою він користується на підставі договору оренди з

Тернопільською міською радою.

                  Пункт 6.2

Договору визначає домовленість сторін про те, що будівництво пункту та

забезпечення його обладнанням повинні бути завершені сторонами до 01.06.2008

року.

                  З цього

часу впродовж одного місяця позивач повинен був викупити обладнання, яке надав

відповідач (п.6.3 Договору).

                  Пункт 6.4

Договору передбачав, що у випадку, якщо до 01 липня 2008 року позивач не

викупить все обладнання, відповідач із зазначеної в цьому пункту дати стане

власником приміщення пункту по ремонту автоматичних коробок.

                  Керуючись

пунктами 6.3, 6.4 Договору, відповідач почав вважати себе власником спірного

приміщення і листами від 20.06.08 р. та 03 .07.08 р. повідомив про це позивача.

При цьому, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, відповідач з

03.07.08 року перестав пропускати працівників позивача в приміщення пункту.

                  Дослідивши подані сторонами докази

та проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача є

неправомірними. При цьому суд виходив з наступного.

                  Відповідно

до ст.1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність

сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи

для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

                  Договір

про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про

спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення

їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна,

покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та

інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено

законом про окремі види спільної діяльності (ст.1131 ЦКУ).

                  Вкладом

учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно)

(ст.1133 ЦКУ).

                  Згідно ч.2

ст.1134 ЦКУ ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути

доручено ними одному з учасників.

                  Частиною 4

ст.1134 та ст. 1137 ЦКУ визначають, що порядок відшкодування витрат та збитків,

пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначаються за домовленістю  між ними.

                  Відповідно

до ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, 

при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому

разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

                  Згідно з

ч.2 цієї ж статті, господарський договір вважається укладеним, якщо між

сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх

його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні

для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін

повинна бути досягнута згода.

                  Як

свідчить зміст договору про спільну діяльність, укладеного між сторонами спору

18.10.2006 року, в ньому відсутні істотні умови про види та розмір вкладів

учасників спільної діяльності,  порядок

відшкодування витрат та збитків, пов'язаних із спільною діяльністю, не

визначено ціну та строк дії договору.

                  Відповідно

до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в

належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

                  Таким чином, суд дійшов

висновку, що Договір про спільну діяльність від 18.10.2006 року, підписаний

позивачем та відповідачем по справі є неукладеним. У зв'язку з цим права та

обов'язки за договором у сторін не виникли, а тому у відповідача відсутні

формальні підстави стверджувати, що він на підставі правочину став власником

спірного приміщення.

                  Крім того,

жодним доказом сторони спору не змогли підтвердити факт внесення вкладів для

ведення спільної діяльності та ведення бухгалтерського обліку, в порядку

визначеному договором.

                  Судом

встановлено, що позивачем 29 березня 2006 року було укладено договір оренди

землі з Тернопільською міською радою. За цим договором позивач отримав в

користування земельну ділянку площею 400 кв. м під будівництво консультаційного

пункту по обслуговуванню та ремонту автоматичних коробок передач автомобілів,

яка знаходиться у м. Тернополі по вул. Підволочиське шосе про що було складено

акт прийому-передачі земельної ділянки та акт перенесення в натуру (на

місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки та акт прийому-передачі межових

знаків на зберігання від 03.04.2006 року.

                  Позивач  замовив виготовлення проектної документації у

ПМП «АПМ  Нетриб'яка М.». Проект

погоджений Управлінням містобудування та архітектурного комплексу міськради

16.03.07р. Проект отримав позитивні висновки Тернопільської міської СЕС (№ 194

від 27.06.07р.), відділу нормативно-технічної роботи ГУ МНС України в

Тернопільській області (№294 від 09.07.07р.) експертизи з питань охорони праці

від 29.05.08 № 1479.07.61.74.30.0-Е 

(повторний).

                  11.07.2008

року позивач отримав позитивний комплексний державний експертний висновок №

26-156-07 по робочому проекту консультаційного пункту по ремонту та

обслуговуванню автоматичних коробок передач автомобілів по Підволочиському шосе

у місті Тернополі.

                  Довідкою

про вартість об'єкту нерухомого майна станом на 01.06.08 року від 03.06.08 р.

підтверджується факт будівництва спірного приміщення господарським способом,

яке здійснив за власні кошти позивач. Балансова вартість будівлі

консультаційного пункту по ремонту автоматичних коробок передач згідно даних

бухгалтерського обліку позивача складає 49 375 (сорок дев'ять тисяч триста

сімдесят п'ять) гривень.

                  Суд

встановив, що будівництво спірного приміщення завершене і воно використовується

за призначенням з 01.06.2008 року (підтверджується поясненням позивача та

Довідкою про вартість об'єкту нерухомого майна станом на 01.06.08 року від

03.06.08 р.).

                  03.10.2008

року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації виготовлено

інвентарну справу, в якій позивач зазначений власником спірного приміщення.

Згідно даних інвентарної справи спірне приміщення складається із майстерні

точної механіки (літера А), площею 126,3 кв. м та пункту монтажу і демонтажу

автоматичних коробок передач (літера В), площею 135,5 кв. м. Загальна площа

приміщення пункту по ремонту та обслуговуванню автоматичних коробок передач

становить 261,8 кв. м

                  Згідно з

ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка

виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено

договором або законом.

                  Оскільки,

між позивачем та відповідачем виник спір про право, суд вважає обґрунтованим

звернення позивача за судовим захистом свого цивільного права на підставі

статей 15 та 16 Цивільного кодексу України.

                  За таких

обставин позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на

приміщення пункту по ремонту та обслуговуванню автоматичних коробок передач, що

знаходиться  у місті Тернополі за

адресою: Підволочиське шосе, 2, підлягають до задоволення.

                  Витрати по

сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в силу ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

                  На

підставі наведеного,  керуючись статтею

129 Конституції, статтями 15, 16, 638, 1131, 1133, 1134, 1137  Цивільного кодексу України, ч.3 ст.180

Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 22, 29, 33, 44, 49, 80 п.1-1,

82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за приватним малим підприємством «Автом Олег»право

власності на приміщення пункту по ремонту та обслуговуванню автоматичних

коробок передач, загальною площею 261,8 кв. м., що знаходиться  у місті Тернополі за адресою: Підволочиське

шосе, 2.

3.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1,АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного малого

підприємства «Автом Олег», м. Тернопіль, вул. Підволочиське шосе, 2  (код  ЄДРПОУ 14034327) 494 грн. державного мита та

118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати

наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. На рішення господарського

суду, яке не набрало законної сили, може бути подано апеляційну скаргу протягом

10 днів з дня його прийняття через господарський суд Тернопільської області.

5.Повний текст рішення складено 02 грудня 2008 року.

Суддя                                                                                          М.Є.

Півторак