Рішення

від 11.12.2008 по справі 18/40-3373

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2008 р.

Справа № 18/40-3373

Господарський

суд Тернопільської області

у складі   судді Охотницької Н.В.            

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Приватного

підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача:

Приватного підприємства «Брунекс шуз»м. Теребовля, вул. Січових Стрільців, 28,

Тернопільська область

про стягнення заборгованості у сумі 25

732,6 грн.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1

Відповідача: Ільницька М.Т. - представник

В судовому засіданні представникам

сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,

22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного

клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи: Приватний

підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області із

позовом про стягнення з приватного підприємства «Брунекс шуз»суми боргу у

розмірі 25 732,60 грн. в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається

на те, що відповідач взяті на себе умовами договору про надання транспортних

послуг № 1 від 01.07.2008 р. зобов'язання виконав не належним чином, внаслідок

чого виникла заборгованість, на яку в порядку, визначеному законодавством

нараховані штрафні санкції. В підтвердження викладеного додає договір про

надання транспортних послуг № 1 від 01.07.2008 р., акти виконаних робіт від

31.07.2008 р., 19.08.2008 р., претензії від 13.10.2008 р., інші документи,

належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представник відповідача в судовому

засіданні позовні вимоги визнає в повному об'ємі та просить суд позов

задоволити.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши норми чинного законодавства та заслухавши пояснення представників

сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення,

виходячи з наступного:

Згідно ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду  за захистом своїх порушених, оспорюваних прав

і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації,

інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності.

01.07.2008 р. між приватним

підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем та приватним підприємством «Брунекс шуз»,

яке виступає як замовник, був укладений договір про надання транспортних послуг

№ 1.

За умовами даного договору (п. 1)

виконавець зобов'язується власним транспортом здійснювати доставку персоналу

замовника по маршруту: Теребовля, Теребовля -Дарахів -Теребовля, Теребовля -

Мшанець -Плебанівка -Деренівка -Сухостав -Теребовля, Теребовля -Ласківці

-Вербівці -Буданів -Долина -Підгайчики -Теребовля, Теребовля -Сади -Кровінка

-Теребовля.

Вартість послуг за 1 км пробігу

становить 3,40 грн. з ПДВ (п. 2.1. договору).

Оплата за договором проводиться в

безготівковій формі. Розрахунок здійснюється один раз в місяць 1 числа кожного

місяця на протязі трьох банківських днів з моменту одержання рахунку. До рахунку

має бути доданий акт виконаних робіт, як з сторони замовника так і зі сторони

виконавця (п. п. 3.1., 3.2. договору).

Зі змісту вищенаведеного слідує, що

між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду,

згідно якого, в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона

(підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням

другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити

виконану роботу.

Згідно ст.ст. 834, 846 Цивільного

кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її

визначення, а також строки виконання роботи або її окремих етапів.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського

кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509

Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу

господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

31.07.2008 р. сторонами складено та

підписано акти виконаних робіт, згідно яких ними погоджено вартість виконаних

замовником у липні 2008 року робіт за договором № 1 від 01.07.2008 р., яка

склала 13 708, 80 грн.

19.08.2008 р. сторонами складено та

підписано акти виконаних робіт, згідно яких ними погоджено вартість виконаних

замовником у серпні 2008 року робіт за договором № 1 від 01.07.2008 р., яка

склала 9 900,80 грн.

В зв'язку з нездійсненням

замовником оплати за виконану виконавцем роботу за договором № 1 від 01.07.2008

р., позивачем 13.10.2008 р. було направлено відповідачу  претензії про сплату заборгованості, які

останнім залишені без реагування та задоволення.

Відповідно до положень статей 525,

526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання

та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння

відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається.

Таким чином, всупереч умов договору

та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості виконаних

робіт відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо

стягнення з відповідача заборгованості за договором  № 1 від 01.07.2008 р. в сумі 23 608, 60 грн.

правомірними, обґрунтованими та  такими,

що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість

виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230

Господарського  Кодексу України штрафними

санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової

суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний

сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 цього кодексу

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1

відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення

виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів

додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно поданого позивачем

розрахунку відповідачу нарахована пеня в сумі 2 124 грн., а саме за 90 днів

прострочення здійснення оплати.

Враховуючи вищевказані обставини

справи, зокрема наявність у відповідача непогашеної заборгованості, суд

задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 124 грн.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33

Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність

обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті 

обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та

заперечень.

При таких обставинах справи,

позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами

справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані

належними і допустимими доказами відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44

-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного

мита в сумі 257,33 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 256-268, 509, 526, 837, 843, 846 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,

2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства

«Брунекс шуз»(м. Теребовля, вул. Січових Стрільців, 28, Тернопільська область,

ідентифікаційний код 34793415), на користь приватного підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1):

-          23

608 (двадцять три тисячі шістсот вісім) грн. 60 коп. основного боргу;

-          2

124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. пені;

-          257

(двісті п'ятдесят сім) грн. 33 коп. сплаченого державного мита;

-          118

(сто вісімнадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення

судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після

набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає

законної сили в десятиденний строк з дня підписання рішення 11 грудня 2008

року.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор

внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не

набрало  законної сили протягом десяти

днів з дня його підписання, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

Н.В. Охотницька