Ухвала

від 02.01.2013 по справі 9/906/1-б/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ПОРУШЕННЯ

СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО БЕЗ РОЗГЛЯДУ

від "02" січня 2013 р. № 9/906/1/13-П

Суддя Омельян О.С. , розглянувши матеріали

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області (м.Житомир)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Облжитлопостачзбутторг" (м. Житомир)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

29.12.12 до господарського суду Житомирської області надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Облжитлопостачзбутторг" про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є, між іншим, визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Статтею 93 Цивільного кодексу України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або осіб які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номера запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номера записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо (стаття 17 цього Закону).

Таким чином, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також передбачає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

При цьому, господарський суд вважає на необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з ч. 11 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частиною 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний рєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

При цьому, зазначені записи не є тотожними, запис "не підтверджено" означає лише той факт, що підприємство у встановлений законом строк не підтвердило інформацію запитувану державним реєстратором, а підтвердженням відсутності керівних органів юридичної особи за місцем реєстрації є лише запис про "відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

Отже, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника в розумінні ст. 52 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Як вбачається з доданих до заяви про порушення справи про банкрутство матеріалів, заявником на підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням (10001; м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3) додано витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 11.10.12. В ній визначено стан юридичної особи :"в стані припинення підприємницької діяльності"

У заяві про порушення справи про банкрутство Управління Пенсійного фонду України у м. Житомирі посилається на повідомлення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03.08.12 № 20836/10/15-1, в якому зазначено, що платник ТОВ "Торговий дім "Облжитлопостачзбутторг" (ідентифікаційний код 31945069) не звітує до ДПІ у м. Житомирі з І кварталу 2012 року та відсутність у нього податкового боргу.

Оскільки строк, визначений ч. 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо ненадання до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, у 1 рік ще не минув, це не є підставою для подання заяви про порушення справи про банкрутство.

За змістом ч.1 ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження справі, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає (аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.09.09 у справі №50/74).

Зазначені докази є необхідними для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Окрім того, відповідно до вимог ст. 54 ГПК України та ч. 1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкротство повинна містити, зокрема, номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів). Всупереч наведеним вимогам, ініціюючим кредитором у поданій заяві такого номеру або коду, за яким можливо ідентифікувати боржника, не зазначено.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені підстави для повернення заяви про визнання банкрутом заявнику, зокрема визначено, що суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, зокрема з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до п.п. 3 та 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Ураховуючи наведене господарський суд вважає за необхідне повернути заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Облжитлопостачзбутторг" без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись абз.5 ч.1 ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.3 ч.1 ст.63, ст.86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Облжитлопостачзбутторг" з доданими документами повернути без розгляду.

Додаток на 16 арк.

Суддя Омельян О.С.

Друк:

1 - в наряд

2 - заявнику разом із заявою та додатками до неї.