Рішення

від 11.12.2012 по справі 5023/4767/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/4767/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтранс", м. Донецьк до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків про стягнення коштів в сумі 49 097,81 грн. за участю представників сторін:

позивача - Летка Д.К.,

відповідача - Кретової І.М.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ТОВ "Промтранс" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Локомотивного депо Основа СТГО "Південна залізниця" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 39 680,94 грн., інфляційні втрати 39,68 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 6 397,78 грн., 3 % річних - 2 504,03 грн., а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № П/Т-11020/ТЧ-3 від 17.03.2011 року.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що Локомотивне депо Основа СТГО "Південна залізниця" не є юридичною особою та являється відокремленим підрозділом ДП "Південна залізниця, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі.

У судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 року, представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для заміни первісного відповідача на належного.

Ухвалою суду від 05.11.2012 року зазначене клопотання задоволено, а розгляд справи відкладено до 20.11.2012 року до 09:45 год.

12 листопада 2012 року до суду надійшла уточнена позовна заява ТОВ "Промтранс", в якій заявник просить визнати належним відповідачем по справі Статутне територіально - галузеве об'єднання "Південна залізниця".

У призначеному судовому засіданні 20.11.2012 року представник позивача підтримав заявлений позов, з урахуванням уточнень, та просив суд його задовольнити.

Статутне територіально - галузеве об'єднання "Південна залізниця" через канцелярію суду надало відзив на позовну заяву в якому зазначило, що відповідно до наказу міністерства інфраструктури № 212 від 10.04.2012 року найменування останнього було змінено на Державне підприємство "Південна залізниця", у зв'язку з чим підприємство не може бути належним відповідачем по справі.

На підставі вищевикладеного позивачем було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для підготовки матеріалів позовної заяви щодо належного відповідача у справі.

Ухвалою суду від 20.11.2012 року судове засідання було відкладене до 11.12.2012 року до 09:45 год.

28 листопада 2012 року до суду надійшла уточнена позовна заява ТОВ "Промтранс", в якій заявник просить визнати належним відповідачем по справі Державне підприємство "Південна залізниця" та стягнути з останнього суму основного боргу в розмірі 39 680,94 грн., інфляційні втрати 39,68 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 6 739,44 грн., 3 % річних - 2 637,75 грн., а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

У судовому засіданні 11.12.2012 року уточнену позовну заяву прийнято судом до розгляду, як таку, що не суперечить вимогам діючого законодавства та здійснено заміну відповідача на належного, а саме ДП "Південна залізниця".

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, з урахуванням уточнень, та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду надав додаткові документи (реєстр кредитових платежів), які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та не погодився з нарахованою позивачем сумою штрафних санкцій, зазначивши, що її розрахунок проведений останнім з порушенням вимог чинного законодавства України.

Крім того, позивачем було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Так, 17.03.2011 року між ТОВ "Промтранс" (надалі - Постачальник) та ДП "Південна залізниця" в особі Статутного територіально - галузевого об'єднання "Південна залізниця" депо Основа (надалі - Покупець) був укладений договір поставки № П/Т-11020/ТЧ-3 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця певну продукцію (товар), відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 6.4. Договору, загальна сума поставки складає 99 680,94 грн. з урахуванням ПДВ 20 % - 16 613,49 грн.

Згідно п. 7.2. Договору, Покупець оплачує Постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 15 банківських днів з дати поставки товару Покупцю, при умові своєчасного надання постачальником рахунку - фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, відповідачу була здійснена поставка товару належної якості в повному обсязі відповідно до Специфікації № 1, видаткової накладної № РН-0000010 від 28.07.2011 року та акту № 28/1-07-201 здачі - приймання товару від 28.07.2011 рокуна суму 99 680,94 грн. (а.с. 67 - 70).

Між тим, оплата поставленого товару відповідачем була здійснена частково на суму 20 000 грн.

13 жовтня 2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити виниклу заборгованість, яка була отримана підприємством 27.10.2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Разом з тим, зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Станом на 01.01.2012 року між сторонами було складено Акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 28), згідно з яким заборгованість відповідача склала 79 680,94 грн. Зазначений акт підписаний сторонами та скріплений відповідними печатками підприємств.

В подальшому відповідачем була проведена часткова оплата отриманого товару на загальну суму 40 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами кредитових платежів від 13.04.2012 року, 31.05.2012 року, 30.08.2012 року та 05.09.2012 року.

Таким чином, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент розгляду справи є непогашеною та складає 39 680,94 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. ст. 526, 525 ЦК України).

Враховуючи, що сума боргу за поставлений позивачем товар в розмірі 39 680,94 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.3 Договору сторони визначили, що за несвоєчасну плату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Позивач надав розрахунок пені, відповідно до якого сума штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання становить 6 739,44 грн.

Між тим, суд не може погодитись з таким розрахунком пені з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, пунктом 7.2. Договору сторони визначили порядок оплати поставленого товару, а саме не пізніше 15 банківських днів з дати його поставки, при умові своєчасного надання Постачальником рахунку - фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Разом з тим, доказів направлення та отримання підприємством - відповідача вищезазначених документів позивачем суду не надано та матеріали справи не містять, що в свою чергу унеможливлює встановлення належної дати початку перебігу прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та відповідно початку нарахування штрафних санкцій за таке прострочення.

Так, за приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13 жовтня 2011 року, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія із вимогою про погашення існуючої заборгованості, яка отримана підприємством 27.10.2011 року.

Отже, суд зазначає, що датою порушення прав позивача та відповідно датою початку нарахування пені є 04.11.2011 року, з урахуванням спливу тижневого строку від дня пред'явлення вимоги, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України, вірним періодом нарахування штрафних санкцій, в даному випадку, буде період з 04.11.2011 року по 04.05.2012 року (за 6 місяців).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, на момент пред'явлення вимоги, складала 79 680,94 грн.

Судом був здійснений перерахунок розміру штрафних санкцій з урахуванням подальшої часткової сплати відповідачем боргу 13.04.2012 року в розмірі 10 000 грн., відповідно до якого належною до сплати сумою пені є 3 004,92 грн., з яких:

- 2 690,78 грн. - пеня за період прострочення з 04.11.2011 року по 12.04.2012 року від суми 79 680,94 грн.;

- 314,14 грн. - пеня за період прострочення з 13.04.2012 року по 04.05.2012 року від суми 69 680,78 грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання.

Враховуючи те, що позивач проти заявленого клопотання не заперечує та ті обставини, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є його скрутне фінансове становище, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача пеню в сумі 1 502,46 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого суду розрахунку, 3 % річних позивач починає нараховувати з 19.08.2011 року по 22.11.2012 року, в той час як прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача виникло з 04.11.2011 року.

Судом був здійснений перерахунок розміру відсотків з 04.11.2011 року та з урахуванням подальшої часткової сплати відповідачем заборгованості, оскільки саме з цієї дати бере свій початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Таким чином, суд зазначає, що належною до сплати сумою 3 % річних є 2 028,79 грн. за період прострочення з 04.11.2011 року по 22.11.2012 року.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що 3% річних є штрафом та підлягають нарахуванню за 6 місяців згідно ст. 232 ГПК України, виходячи із наступного.

Суд зазначає, що річні за своєю правовою природою не є штрафними санкціями в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною нормою встановлено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3% річних (або інший розмір процентів, що встановлений договором або законом) по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 39,68 грн., то суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву ТОВ "Промтранс" про уточнення позовних вимог (Вх. № 4265 від 28.11.2012 року).

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072609, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь ТОВ "Промтранс" (83031, м. Донецьк, вул. Квіткова, 32а, п/р 26007001302144 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, код 30939473) суму основного боргу в розмірі 39 680,94 грн., інфляційні втрати 39,68 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 1 502,46 грн., 3 % річних - 2 028,79 грн., а також судовий збір в сумі 1 417,86 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/4767/12