Рішення

від 20.12.2012 по справі 5011-47/13757-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/13757-2012 20.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артті Інвест"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехсервіс"

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна"

про стягнення 886 329,27 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача: Ареф'єв А.Ю. -представник за довіреністю

від відповідача-1: Стрижак Є.Ю. -представник за довіреністю

від відповідача-2: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.12.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міст Києва з позовом до відповідача -1 та відповідача-2 про стягнення 886 329,27грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 було порушено провадження у справі №5011-47/13757-2012, розгляд справи було призначено на 18.10.2012.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 та 13.11.2012 розгляд справи було відкладено до 13.11.2012 та до 29.11.2012 відповідно.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 справу № 5011-47/13757-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розглядуу зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/13757-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.12.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/13757-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/13757-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2012.

В судовому засіданні 20.12.2012 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору № 2/37 від 17.06.2011 було поставлено на користь відповідача-1 товар загалом на суму 854 866,84 грн., проте відповідач здійснив лише часткову оплату такого, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 854 011,97 грн. Також, з урахуванням наведеного, а також у зв'язку із простроченням відповідачем-1 виконання зобов'язання щодо оплати товару за договором № 2/37 від 17.06.2011, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 в порядку ст. 549 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 З ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.8.2. договору № 2/37 від 17.06.2011 пеню в сумі 26 228,62 грн., а також в порядку ст. 625 ЦК України та п.8.2 вищезазначеного договору 3% річних в сумі 5 233,81 грн.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 20.12.2012 надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача-2 своїх представників в судове засідання 20.12.2012 -не направив. Про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Проте, 17.10.2012 відповідачем-2 через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач наголошував на тому, що дійсно, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артті Інвест" було укладено договір поруки, за яким відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 обов'язків, що виникли за договором № 2/37 від 17.06.2011. Обсяг поруки було встановлено в розмірі 0,1% від розміру зобов'язання відповідача-1. Також, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначає, що 17.07.2012 ТОВ "АРМ Україна" отримало від ТОВ "Артті Інвест" вимогу про сплату 854,87 грн., у зв'язку з тим, що ТОВ "Дніпротехсервіс" має заборгованість перед ТОВ "Артті Інвест" у сумі 854 866,84 грн. Однак, як зазначає відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, ТОВ "АРМ Україна" не має можливості виконати вказану вимогу, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем та відсутністю коштів на рахунку, проте, ТОВ "АРМ Україна" визнає та не заперечує проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Артті Інвест".

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2011 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Артті Інвест", в якості постачальника, та відповідачем-1 -Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехсервіс", в якості покупця, було укладено Договір поставки № 2/37, за умовами яких позивач зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, номенклатурі та ціні, вказаних у доданих до договору специфікаціях. Специфікації оформлюються на кожну партію поставки та є невід'ємною частиною договору.

Умовами договору № 2/37 сторони (позивач та відповідач-1) погодили, що строк поставки погоджується сторонами в специфікаціях (п.3.2.), датою поставки продукції вважається дата, вказана в накладній при передачі продукції покупцю (п.3.5.), поставка вважається завершеною з моменту підписання сторонами накладних на поставлену продукцію (3.6). Також умовами договору встановлено, що форма оплати: безготівковий розрахунок шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.6.1.), порядок розрахунків узгоджується сторонами в специфікаціях (п.6.2.), у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, а також у випадку одностороннього розірвання діючого договору, винна сторона виплачує іншій стороні спричинені збитки (п.8.1.), у випадку несплати (або несвоєчасної оплати) продукції, а також несвоєчасної поставки продукції, винна сторона виплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховувалась пеня, від суми несплаченої або непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення (п.8.2.).

Зокрема, сторонами (позивач та відповідач-1) було підписано Специфікації № 05/12 від 15.05.2012 та № 19/06/12 від 19.06.2012 до договору № 2/37 від 17.06.2012, згідно яких вартість товару склала за специфікацією № 05/12 від 15.05.2012 у розмірі 628 250,64 грн., а за специфікацією № 19/06/12 від 19.06.2012 у розмірі 524 700,00 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до видаткових накладних № 14 від 15.05.2012 на суму 61 295,30 грн., № 15 від 15.05.2012 на суму 566 955,34 грн. та № 20 від 20.06.2012 на суму 535 086,20 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, які знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача-1 та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем на виконання умов договору № 2/37 від 17.06.2012 було поставлено відповідачу-1 товар на суму 1 163 336,84 грн.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 2/37 від 17.06.2012 у повному обсязі, а саме поставлено на користь відповідача-1 товар загалом на суму 1 163 336,84 грн., проте, відповідач-1 здійснив розрахунок за отриманий товар у строк, встановлений п.8.2. договору № 2/37 від 17.06.2012 лише частково, внаслідок чого у відповідача-1 перед позивачем виник борг в сумі 854 866,84 грн.

Серед іншого, судом встановлено, що 21.03.2012 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Артті Інвест" та відповідачем-2 -Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" було укладено договір поруки, за умовами якого відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань відповідача-1 за договором № 2/37 від 17.06.2011, в обсязі 0,1 % від розміру зобов'язання відповідача-1 (п. 1.1., п. 1.2.).

Як стверджує позивач у позовній заяві, на момент подачі позову до господарського суду, відповідач-1 поставлений товар за договором № 2/37 від 17.06.2011 на суму 1 163 336,84 грн. оплатив лише частково, а саме в сумі 308 470,00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача-1 854 011,97 грн. -основного боргу, пені у розмірі 26 228,62 грн. та 3% річних у розмірі 5 233,81 грн., а також про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 854,87 грн. -основного боргу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частино 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право

вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ч.1 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2. договору № 2/37 від 17.06.2011 встановлено, що у випадку несплати (або несвоєчасної оплати) продукції, а також несвоєчасної поставки продукції, винна сторона виплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховувалась пеня, від суми несплаченої або непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору № 2/37 від 17.06.2011, було поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 1 163 336,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № 14 від 15.05.2012 на суму 61 295,30 грн., № 15 від 15.05.2012 на суму 566 955,34 грн. та № 20 від 20.06.2012 на суму 535 086,20 грн., які підписані представниками позивача та відповідача-1 та скріплені печатками юридичних осіб, проте відповідач-1, як покупець, свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар у строк, встановлений п.8.2. договору № 2/37 від 17.06.2011 -повністю не виконав, лише частково оплатив товар за договором № 2/37 від 17.06.2012, у зв'язку з чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість в сумі 854 866,84 грн.

Зокрема, на підставі договору поруки від 21.03.2012, заборгованість за договором № 2/37 від 17.06.2011 виникла і у відповідача-2, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача-1 854 011,97 грн. -основного боргу за договором № 2/37 від 17.06.2011 , а також з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 854,87 грн. -основного боргу за договором № 2/37 від 17.06.2011.

Відповідач-1 та відповідач-2 заявлених до них вимог не спростували, доказів належного виконання ними зобов'язань щодо оплати поставленого відповідачу-1 позивачем товару за договором № 2/37 від 17.06.2011 -не надали.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 було порушено умови договору № 2/37 від 17.06.2011, а відповідачем-2, в свою чергу умови договору поруки від 21.03.2012 , а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача-1 перед позивачем заборгованості в розмірі 854 866,84 грн. за договором № 2/37 від 17.06.2011, а також те, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки від 21.03.2012, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 суми основного боргу в розмірі 854 011,97 грн., а також в частині стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 854,87 грн. -основного боргу за договором № 2/37 від 17.06.2011 є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі,

Серед іншого, позивач у зв'язку з простроченням відповідачем-1 виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором № 2/37 від 17.06.2011, просить стягнути з відповідача-1 пеню в сумі 26 228,62 грн. та 3% річних в сумі 5 233,81 грн.

Судом перевірено, надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем-1 прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по сплаті отриманого товару за договором № 2/37 від 17.06.2010 в сумі 854 011,97 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені та 3% річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: пеня в сумі 26 228,62 грн. та 3% річних в сумі 5 233,81 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача-1.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехсервіс" (код ЄДРПОУ 19305558, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область. м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, офіс 615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артті Інвест" (код ЄДРПОУ 37530511, місцезнаходження: 01103, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 20) 854 011 (вісімсот п'ятдесят чотири тисячі одинадцять) грн. 97 коп. - основного боргу, 26 228 (двадцять шість тисяч двісті двадцять вісім) грн. 62 коп. -пені, 5 233 (п'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 81 коп. -3 % річних та 17 726 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехсервіс" (код ЄДРПОУ 19305558, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область. м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, офіс 615) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" (код ЄДРПОУ 37506507, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, офіс 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артті Інвест" (код ЄДРПОУ 37530511, місцезнаходження: 01103, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 20) 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 87 коп. основного боргу.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення -27.12.2012