Рішення

від 08.01.2013 по справі 5006/14/210пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.01.13 р. Справа № 5006/14/210пд/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний

завод», ЄДРПОУ 30479040, м.Донецьк

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфахім",

ЄДРПОУ 37254982, м.Донецьк

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інвестиційно-

торгівельна компанія», ЄДРПОУ 38209511, м.Донецьк

про визнання договору відступлення права вимоги №101 від 29.10.2012р. недійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Фокін С.О.-по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфахім", м.Донецьк, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія», м.Донецьк, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.10.2012р. №101, укладеного між ТОВ «Альфахім» та ТОВ «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія».

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору відступлення права вимоги нормам ст.ст.202, 512 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 30.11.2012р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на повну відповідність оспорюваного правочину вимогам закону.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву від 30.11.2012р., в якому проти позову заперечує, посилаючись на ті обставини, що спірний договір породив відповідні права та обов'язки у сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

29.10.2012р. між відповідачами був підписаний договір №101 відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов'язанні).

За змістом вказаного договору, ТОВ «Альфахім» відступає ТОВ «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія», а ТОВ «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія» набуває право вимоги виконання ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі №5006/15/13/2012 про стягнення з ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» 108592,60 грн. та відповідного наказу господарського суду Донецької області від 22.05.2012р.

Відповідно до п.4 даного договору дія останнього розповсюджується на зобов'язання боржника по виконанню рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі №5006/15/13/2012 про стягнення з боржника 108592,60 грн. та відповідного наказу господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. Сума вказаних зобов'язань боржника становить 108592,60 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, рішення господарських судів не є правочином у розумінні ст.202 та п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, внаслідок чого відступлення права вимоги за рішеннями (наказами) господарських судів суперечить нормам чинного законодавства, у тому числі приписам Цивільного кодексу України.

Крім цього, як вказує позивач, договором №4400003093 від 24.06.2011р., з якого виникли зобов'язанння боржника, встановлені судовим рішенням по справі №5006/15/13/2012, передбачено заборону щодо передачі частини змісту цього договору третім особам та іншого використання без письмового дозволу сторін.

За таких обставин, за твердженням позивача, договір від 29.10.2012р. №101, укладений відповідачами, не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним.

Відповідачі позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзивах на позов.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин, суд не приймає до уваги заперечення відповідачів та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Приписами ст.6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 -6 статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи ч.1 та ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України встановлюють, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.515 Цивільного кодексу України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Стаття 516 Цивільного кодексу України зазначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до норм цивільного законодавства відступлення права вимоги передбачає перехід права вимоги, що забезпечують виконання зобов'язання.

Як встановлено судом, спірний договір уступки права вимоги був укладений на стадії виконання судового рішення по справі №5006/15/13/2012, на якій ТОВ «Альфахім», як сторона виконавчого провадження, набув прав стягувача.

Відповідно до норм цивільного законодавства відступлення права вимоги передбачає перехід права вимоги, що забезпечують виконання зобов'язання. Тобто, уступати можна право, що ґрунтується на цивільно-правовому матеріальному зобов'язанні.

У п.п.1, 4 договору відступлення права вимоги від 29.10.2012р. №101 чітко зазначено, що за цим договором відповідачу 2 передається право вимоги виконання позивачем рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі №5006/15/13/2012 про стягнення з ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» 108592,60 грн. та відповідного наказу господарського суду Донецької області від 22.05.2012р.

Проте, чинне законодавство не передбачає уступку права виконання судового рішення.

Посилання на правовідношення, що існували між відповідачем 1 та позивачем за договором №4400003093 від 24.06.2011р., у договорі №101 від 29.10.2012р. відступлення відсутні.

При цьому, виконання судового рішення є невід'ємною та завершальною стадією процесу правосуддя (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження"), і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, враховуючи, що договір від 29.10.2012р. відступлення права вимоги №101 не відповідає нормам ст.ст.202, 512 Цивільного кодексу України, останній підлягає визнанню судом недійсним, а позов - задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності договору від 29.10.2012р. №101, останній є таким з моменту його вчинення.

Судовий збір підлягає розподілу між відповідачами в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфахім", м.Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія», м.Донецьк про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.10.2012р. №101, укладеного між ТОВ «Альфахім» та ТОВ «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія», задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір №101 відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов'язанні) від 29.10.2012р., підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфахім", м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія», м.Донецьк.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфахім", м.Донецьк на користь Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк судовий збір в сумі 536 грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інвестиційно-торгівельна компанія», м.Донецьк на користь Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк судовий збір в сумі 536 грн. 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 08.01.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.