Постанова

від 22.09.2006 по справі 15/281-06-7507а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/281-06-7507А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "22" вересня 2006 р. Справа  № 15/281-06-7507А

  10 год. 11 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                             Коваленко Л.О.; Михайленко Л.Л.,

від відповідача –                         не з'явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень № 00001313323/0 від 27.06.2006 р. на суму 340 грн.,  № 00001213323/0  від 27.06.2006 р. на суму 47 656,50 грн., № 00001413323/0 від 27.06.2006 р. на суму 585,78 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001113323/0 від 27.06.2006 р. на суму 2 614,51 грн. та відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 9164,00 грн., посилаючись на невідповідність зазначених повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства України та неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 липня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/281-06-7507А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09 серпня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/281-06-7507А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 06 вересня 2006 р.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 00001313323/0 від 27.06.2006 р. на суму 340 грн.,  № 00001213323/0  від 27.06.2006 р. в частині за порушення п.п. 7.3.5 п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на суму 44 713,75 грн. (у т. ч. основний платіж –29 809,17 грн., штрафні санкції –14 904,58 грн.), № 00001413323/0 від 27.06.2006 р. на суму 585,78 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001113323/0 від 27.06.2006 р. на суму 2 614,51 грн.

Відповідач під час підготовчого провадження позов не визнав, проте письмові заперечення на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не  прибув, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до п. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 15 травня 2006 р. по 09 червня 2006 р. працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проводилась планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2004 р. по 31.03.2006 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 123/13-32.3/01188477/4 від 19.06.2006 р. „Про результати виїзної планової перевірки Державного підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”, код за ЄДРПОУ 01188477, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 31.03.2006 р.”.

На підставі вказаного Акту від 19.06.2006 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 00001313323/0 від 27.06.2006 р. на суму 340 грн. за порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4,  п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, № 00001213323/0 від 27.06.2006 р. на суму 47 656,50 грн. за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.3.5 п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, № 00001413323/0 від 27.06.2006 р. на суму 585,78 грн. за порушення п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.10.1, 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та    рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001113323/0 від 27.06.2006 р. на суму 2614,51 грн. за порушення п.п. 2.13 п. 2, абз. 1 п.п. 2.15 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”.

Як вбачається з акту про результати перевірки від 29.06.3006 р., в порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до складу валового доходу доходи у сумі 178 850 грн. за надані послуги у 1998-1999 роках Національній радіокомпанії України з податком на додану вартість, в результаті чого завищено валові доходи у 4 кварталі 2005 р. на суму ПДВ 29809,16 грн.

Згідно п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме: згідно акту про взаєморозрахунки від 14.11.2005 р. сума в розмірі 178 855 грн. за надані послуги у 1998-1999 роках не включає в себе податок на додану вартість, у зв'язку з чим висновки податкового органу щодо завищення валових доходів у 4 кварталі 2005 року на суму ПДВ 29 809,16 грн. є необґрунтованими.

Також, згідно акту перевірки в порушення п.п. 7.3.5 п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем не включено до податкових зобов'язань податок на додану вартість з переданої Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення заборгованості 178 855 грн. з наданих послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, чим занижено податкові зобов'язання у листопаді 2005 року в сумі 29 809,17 грн.

Підпунктом 7.3.5 п. 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.    

Так, згідно рішення Арбітражного суду м. Києва № 12/121 від 24.04.2001 р. у справі за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення в особі Державного підприємства „Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим” до Національної радіокомпанії України Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення про стягнення заборгованості за 1998-1999 рр. в частині  сплати послуг, наданих позивачем, позовні вимоги задоволені частково, а саме: стягнуто з Національної радіокомпанії України Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення основний борг в сумі 3 391 277,01 грн.    

Як встановлено судом, Наказом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення № 15 від 18.02.2003 року Одеському обласному радіотелевізійному передавальному центру було дозволено списати з бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності 2002 року дебіторську заборгованість, строк позовної давності якої минув станом на 31.12.2002 року, за послуги, які були надані Національній радіокомпанії України у 1998-1999 роках. Згідно рішення господарського суду м. Києва № 20/439 від 23.10.2002 р. за наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України № 228 від 03.10.2001 року була списана кредиторська заборгованість Національній радіокомпанії України. Однак, в листопаді 2005 року Національною радіокомпанією України була повернена Одеському обласному радіотелевізійному передавальному центру безнадійна дебіторська заборгованість в сумі 178855,00 грн.

Так, відповідно до п. 1.22.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога - це:

-          сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;  

-          сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

-          сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

-          основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

-          сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді включаються у валові доходи.

Так, вищевказана  дебіторська заборгованість була списана як безнадійна та віднесена на позабалансовий субрахунок 071 „Списана дебіторська заборгованість" відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, при надходженні вказаної заборгованості у 2005 році, що було списано із субрахунку 071 із одночасними записами по дебету рахунку 31 „Рахунки в банках" та кредиту субрахунку 716 „Відшкодування раніше списаних активів", позивачем правомірно було віднесено її до складу валових доходів позивача та відображено по коду рядка 01.6 „інші доходи” Декларації про прибуток. Таким чином, отримання вказаної безнадійної заборгованості не є сумою надходження таких коштів у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг), тому позивач правомірно не включив суму заборгованості в розмірі 178 855 грн. до складу податкових зобов'язань з ПДВ.

Щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством до складу валових витрат віднесено витрати по відрядженні без підтверджуючих документів, що привело до завищення скоригованих валових витрат на 1415 грн., а саме: у 4-му кварталі 2004 р. на суму 715 грн.; у 1- му кварталі 2005 р. на суму 700 грн., суд зазначає наступне.    

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідач посилається в акті перевірки на те, що згідно абз. 4 п. 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються. Так, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено проведення позивачем готівкових виплат на відрядження без подання одержувачем коштів відповідного посвідчення про відрядження, в якому б визначався фактичний час перебування у відрядженні (тобто посвідчення про відрядження завірені печаткою неіснуючої держави, а саме УССР). Таким чином, встановлено видачу добових з порушенням діючого законодавства на загальну суму 1 513,11 грн., хоча сума завищення валових витрат з цього приводу відповідачем в акті перевірки зазначена в розмірі 1 415 грн.    

Але, як встановлено судом, службові відрядження здійснювались працівниками позивача в межах підрозділів позивача, які знаходяться в районах Одеської області. Добові виплачуються згідно з фактичним часом перебування особи у відрядженні, яке визначається згідно відміток вибуття з місця постійної роботи та прибуття на місце постійної роботи у посвідченні про відрядження.

Так, згідно з п. 1.3 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

В посвідченнях на відрядженні ставилась печатка позивача, що є неодмінним атрибутом платника податку на додану вартість, проте підрозділи позивача не є платниками ПДВ, тому підпис начальника підрозділу є достатнім для завіряння прибуття або вибуття працівників; крім того, для визначення конкретного підрозділу, в якому перебував відряджений працівник, додатково ставився штамп цього підрозділу, що на думку суду, не е порушенням норм чинного законодавства.

Отже, вищевикладеним спростовуються посилання відповідача в акті перевірки на те, що підприємством до складу валових витрат віднесено витрати по відрядженні без підтверджуючих документів.

Таким чином, на підставі вищезазначеного не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб витрати на відрядження згідно зазначених в акті звітів про використання наданих коштів (а.с. 23) відповідно до п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п 9.10.1 та п.п. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.     

Щодо нецільового використання отриманих коштів, чим порушено .п. 2.13 п. 2, абз. 1 п.п. 2.15 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428 (зі змінами та доповненнями), судом встановлено наступне.

По перше, позивач отримав у ЗАТ КБ „ПриватБанк” кошти, які були використані на цілі, вказані в чеках, що містяться в матеріалах справи.

Так, за чеком КЖ № 5089687 від 01.10.2004 року кошти були отримані на заробітну плату в сумі –2194,01 грн. та на поточні потреби –325 грн. За чеком КЖ № 5089695 від 06.12.2004 року було отримано кошти в сумі 4985,21 грн. на заробітну плату, 90 грн. на відрядження, 25 грн. на благодійну допомогу. За чеком КЖ №5089696 від 29.12.2004 року було отримано кошти в розмірі 8808,45 грн. на заробітну плату, 186,40 грн. на відрядження, 250 грн. на благодійну допомогу. Тому грошові кошти в сумі 1 101, 40 грн. були використані саме за цільовим призначенням.

По-друге, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні  затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, на яке посилається відповідач в акті перевірки та в оскаржуваному повідомленні-рішенні, на момент здійснення перевірки не було чинним, оскільки Постанова Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, тобто відповідач послався на нечинний нормативний акт, що суперечить нормам законодавства.       

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

За таких обставин, господарський суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00001313323/0 від 27.06.2006 р. на суму 340 грн.,  № 00001213323/0  від 27.06.2006 р. в частині 44 713,75 грн. (у т. ч. основний платіж –29 809,17 грн., штрафні санкції –14 904,58 грн.), № 00001413323/0 від 27.06.2006 р. на суму 585,78 грн. та рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001113323/0 від 27.06.2006 р. на суму 2 614,51 грн. прийняті в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій  задовольнити у повному обсязі.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00001313323/0 від 27.06.2006 р. на суму 340 грн.,  № 00001213323/0  від 27.06.2006 р. в частині 44 713,75 грн. (у т. ч. основний платіж –29 809,17 грн., штрафні санкції –14 904,58 грн.), № 00001413323/0 від 27.06.2006 р. на суму 585,78 грн. та рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001113323/0 від 27.06.2006 р. на суму 2 614,51 грн.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 16.11.2006 р.

              Суддя                                                                                 Петров В.С.