Рішення

від 16.11.2012 по справі 5011-32/15227-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/15227-2012 16.11.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Інституту електрозварювання ім.. Є.О. Патона Національної академії наук України, м. Київ

до відповідача: Інституту космічних досліджень НАН України, м. Київ

про стягнення 123 762,94 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Тодорович В.П. - юрисконсульт

від відповідача: Рогозін М. В. -юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ :

Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Інституту космічних досліджень НАН України про стягнення з останнього основного боргу в сумі 88 110,97 грн., трьох процентів річних в сумі 342,53 грн. за прострочення грошових зобов'язань та пені в сумі 1 769,76 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до Договору про надання послуг №1245 ІЕЗ ім. Е.О. Патона від 01.09.2009року.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, в тому числі відносно основного зобов'язання та пояснив, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню до спірних відносин сторін, приймаючи до уваги доводи позивача, пояснення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі позивач відповідно до вимог статті 22 ГПК України неодноразово збільшував розмір своїх позовних вимог та залишив за собою право на стягнення з відповідача, зокрема:

· суми основного боргу в розмірі 116075,58 грн.;

· пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 5 878,20 грн.;

· трьох процентів річних в сумі 1 809,16 грн. за прострочення грошових зобов'язань

Таким чином, загальна сума заборгованості дорівнює 123 762, 94 грн., на стягненні якої позивач і наполягає.

Судом прийнято до уваги приписи Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2012року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України), слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочення платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України. Під час збільшення розміру вимог утворюється нова ціна позову, виходячи із якої і вирішується спір у справі. Докази у справі свідчать, що збільшення розміру позову відбулося саме за тими ж вимогами, які були заявлені у позовній заяві, а тому вони прийняті судом.

Позов мотивовано тим, що на виконання вимог пункту 1.1 Договору про надання послуг №1245 ІЕЗ ім. Е.О. Патона від 01.09.2009року, далі Договір, позивач, як Виконавець, узяв на себе обов'язки щодо надання послуг з інженерно-технічного забезпечення за користуванням приміщенням, які розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Боженка,11, корпус №4, поверх 12, загальною площею 449,36 кв. м, приведеною площею 876,25 кв. м, а відповідач, як Замовник, бере на себе обов'язки своєчасно отримувати рахунки на відшкодування комунальних платежів ( Додаток №1), плати податку на землю ( Додаток №2) та сплачувати вказані послуги.

Відповідно до вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору Виконавець створює всі необхідні умови для забезпечення Замовника всіх необхідних обсягом послуг під час користуванням приміщенням. За умовами пункту 5.1 Договору та Додаткових угод до нього, які невід'ємними його частинами (Додаткова угода №1 від 29.12.2010року, Додаткова угода №2 від 01.01.2012року), Договір за погодженням сторін було продовжено до 31.12.2012року. Умови та порядок розрахунків за Договором передбачені пунктом 3.2., а саме, Замовник перераховує на адресу Виконавця платежі до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків. Долучені до матеріалів справи рахунки, отримані Замовником підтверджують наявність у останнього заборгованості в сумі 116 075,58 грн. перед Виконавцем, яка виникла за період з 01.12.2011року по 10.10. 2012року на стягненні якої позивач наполягає.

Пунктом 4.3 Договору сторони встановили міру відповідальності у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ при несвоєчасній оплаті одержаних рахунків згідно пункту 3.2 Договору від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка з урахуванням збільшених позивачем вимог дорівнює 5878,20 грн.

Позивач стверджує, що мало місце прострочення грошового зобов'язання, тому посилаючись на приписи статті 625 ЦК України, з урахуванням збільшення своїх вимог, намагається стягнути з відповідача три процента річних в сумі 1 809,16 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір послуги. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили його ціну, обсяг послуг, строк дії Договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901,903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і має місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 116 075,58 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5 878,20 грн., то законодавець визначає виняткові умови її нарахування, зокрема:

· право на звернення до суду з позовом про стягнення з винної сторони неустойки у вигляді: штрафу або пені, виникає в межах одного року позовної давності (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України);

· пунктом 2 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано;

· строк розрахунку неустойки в 6 місяців, встановлений ГК України, передбачає присікальний строк, в межах якого нараховується неустойка;

· у випадку коли розмір санкцій ( штраф та пеня) законом не визначений, то їх арозмір та вид можливо конкретизувати угодою сторін у договорі, обов'язкова надавши йому письмову форму ( частина перша, четверта статті 231 ГК України;

· штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань повинні встановлюватися у відсотках( частина шоста статті 231 ГК України);

· необхідно дотримуватися порядку нарахування штрафної санкції та своєчасно звертатися до суду, з урахуванням строку позовної давності в один рік, по можливості описувати у договорі порядок нарахування штрафних санкцій та максимальний період її нарахування ( таке право учаснику господарських відносин надається частиною шостою статті 232 ГК України);

· письмовою угодою сторін можливо встановити збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафної санкції, тобто більш одного року. При цьому ГПК України та ЦК України не регламентовано обмеження граничних меж збільшення строку позовної давності;

· слід пам'ятати, який би розмір пені не було передбачено угодою сторін у договорі, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань, від відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р. за № 543/96-ВР, далоі Закон, пеня підлягає стягненню в сумі,що не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який вона нараховується.

· таким чином, пеня більш не є тривалою штрафною санкцією і нараховується з дня, наступного за днем, коли зобов'язання повинно було бути виконане, за період 6 місяців, після яких її нарахування припиняється;

· під час звернення з позовною заявою щодо стягнення з контрагента неустойки (пені, штрафу) вона є способом забезпечення виконання грошових зобов'язань, однак на час винесення рішення суду - міра відповідальності.

Судом з власної ініціативи відповідно до вимог пункту 6 статті 232 ГК України зроблено перерахунок пені,яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 2 677,17 грн. За наслідками такого перерахунку, пеня за період несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 21.01.2012року по 21.07.2012року, виходячи із суми основного боргу в розмірі 32 754,25 грн., становить - 2 484,31 грн. (кількість днів прострочення дорівнює -183 днів, розмір облікової ставки Національного банку України банку -7,7500%, розмір подвійної облікової ставки НБУ за один день становить - 0,042%). З урахуванням проведеного перерахунку з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 5 685,34 грн. У задоволенні решти частини позову щодо стягнення пені в сумі 192,86 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 809,16 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті. Крім того, слід зазначити, що три процента річних за прострочення грошового зобов'язання відноситься до інших засобів захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 44 та частини п'ятої статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Після виходу із нарадчій кімнати, у судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2012року відповдіно до вимог частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 526, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202, п. 6 ст. 232 України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, ч. 5 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до Інституту космічних досліджень НАН України задовольнити частково.

2. Стягнути з Інституту космічних досліджень НАН України, 03187, м. Київ, проспект Глушкова, 40а, р/р 3521000700005 в УДК м. Києва, КПК 6541030 МФО 820019, код ЄДРПОУ 22971655, на користь:

- Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, 03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Боженка,11, р/р 35227005000300 ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 05416923, основний борг в сумі 116 075,58 грн., пеню в сумі 5 685,34 грн., три процента річних в сумі 1 809,16 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 473,87 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до Інституту космічних досліджень НАН України щодо стягнення в сумі 192,86 грн. відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено -21.11.2012року