Рішення

від 03.01.2013 по справі 4/5014/2807/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.01.13 Справа № 4/5014/2807/2012

Розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Експорт Україна", м. Луганськ

про стягнення 8 312 грн. 62 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Експорт Україна" на свою користь заборгованість за договором №21/10 від 21.10.2012 на транспортно - експедиційне обслуговування в сумі 8 312 грн. 62 коп., з яких: 7700 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 381 грн. 62 коп. - 3% річних, а також штраф в розмірі 231 грн. 00 коп.

Представники сторін ні в одне судове засідання не з'явилися.

Від позивача до суду 23.11.2012 надійшло клопотання № 41 від 21.11.2012 про розгляд справи за його відсутності. Дане клопотання судом розглянуто, задоволено та долучено до матеріалів справи.

Також позивачем до суду надіслано клопотання №48 від 01.12.2012, одержане судом 05.12.2012, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи документи та розглянути справу у його відсутності. Дане клопотання судом розглянуто, задоволено та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача надіслав до суду клопотання, одержане судом 28.12.2012, в якому відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 381 грн. 62 коп. та штрафу в розмірі 231 грн. 00 коп. і просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за виконані послуги перевезення в розмірі 7700 грн. 00 коп. З наслідками відмови від позовних вимог в частині стягнення 3% річних та штрафу позивач ознайомлений, про що зазначено в клопотанні. Судом дане клопотання розглянуто, задоволено та долучено до матеріалів справи 28.12.2012.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.11.2012 юридичною адресою відповідача є м. Луганськ, квартал Героїв Брестської Крепості, буд. 19, кв. 25.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 21.10.2010 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета Експорт Україна" (далі за текстом - відповідач, замовник) було укладено Договір №21/10 від 21.10.2012 (надалі-Договір), предметом якого є забезпечення експедитором за дорученням та за рахунок замовника ТЕО (транспортно - експедиторського обслуговування) вантажу замовника, а саме, організація автомобільного перевезення з залученням найманого транспорту на умовах, визначених у заявках на ТЕО, які є додатками до даного договору.

Позивач стверджує, що він належним чином надав відповідачу транспорті послуги з перевезення вантажу, відповідно до заявки №90 від 15.02.2011 на транспортно - експедиційні послуги, підписаної сторонами на виконання умов Договору №21/10 від 21.10.2012, що підтверджується актом №25/02 від 25.02.2011 виконання робіт по заявці від 15.02.2011 на перевезення вантажу від 18.02.2012.

Відповідно до п. 4.2 розділу 3 договору №21/10 від 21.10.2012 відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу вартість транспортних послуг протягом строків, обумовлених в заявці, але не пізніше дня розвантаження автомобіля.

В порушення умов Договору відповідач станом на 25.10.2012 коштів на користь позивача не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 7700 грн. 00 коп.

Отже, до теперішнього часу відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в автомобільним транспортом у відповідності до умов укладеного Договору №21/10 від 21.10.2010 та заявки №90 від 15.02.2011, яка є його невід'ємною частиною, що й стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 12, 13, 28, Господарського процесуального кодексу України, ч. ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, а також умовами Договору №21/10 від 21.10.2012.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №21/10 від 21.10.2012 за надані послуги з перевезення вантажу складає 7700 грн. 00 коп.

Позивач також повідомив, що в порядку досудового врегулювання спору, 02.11.2011 він звернувся до відповідача з претензією № 1 від 02.11.2011, в якій пропонував останньому сплатити на рахунок позивача 12254 грн. 50 коп., в тому числі: 7700,00 грн. - сума основного боргу, 669,90 грн. - 3% річних в сумі, 3884,60 грн. 30 коп. - пеня. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа від 11.01.2012. Однак відповіді на зазначену претензію відповідач не надав.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, суму, пред'явлену до стягнення за даним позовом, не оспорив.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Договір - заявка про надання транспортно- диспетчерських послуг за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Так, 21.10.2010 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета Експорт Україна" було укладено Договір №21/10 від 21.10.2012, предметом якого є забезпечення експедитором за дорученням та за рахунок замовника ТЕО (транспортно - експедиторського обслуговування) вантажу замовника, а саме, організація автомобільного перевезення з залученням найманого транспорту на умовах, визначених у заявках на ТЕО, які є додатками до даного договору.

15.02.2011 сторонами Договору 21/10 від 21.10.2012 погоджено заявку №90 на здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якій сторони погодили вид вантажу, маршрут перевезення, відповідальну особу, дату та місце завантаження та розвантаження, а також визначили вартість перевезення в розмірі 7700, 00 грн.

Позивач належним чином виконав умови укладеного договору та надав відповідачу транспорті послуги з перевезення вантажу у відповідності до заявки №90 від 15.02.2011, що підтверджується актом №25/02 від 25.02.2011 виконання робіт по заявці від 15.02.2011 на перевезення вантажу від 18.02.2012, підписаним сторонами у справі без доповнень та зауважень та скріпленим печатками їх підприємств.

Відповідно до п. 4.2 розділу 3 договору №21/10 від 21.10.2012 відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу вартість транспортних послуг протягом строків, обумовлених в заявці, але не пізніше дня розвантаження автомобіля.

Отже, у відповідності до п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу вартість транспортних послуг.

В порушення умов Договору відповідач станом на 31.10.2012 (дата звернення до суду) коштів на користь позивача не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 7700 грн. 00 коп.

Отже, до теперішнього часу відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в автомобільним транспортом у відповідності до умов укладеного Договору №21/10 від 21.10.2010 та заявки №90 від 15.02.2011, яка є його невід'ємною частиною, що й стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно договору №21/10 від 21.10.2012 та заявки №90 від 15.02.2011 відповідачу були надані послуги щодо перевезення вантажу за маршрутом м. Фастів (Україна) - м. Банска Бистріца (Словаччина), вказаним у заявці, що підтверджено актом №25/02 від 25.02.2011 виконання робіт по заявці від 15.02.2011 на перевезення вантажу від 18.02.2012.

Отже, позивачем умови Договору №21/10 від 21.10.2012 щодо надання транспортно - експедиційних послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та заявки №90 від 15.02.2011 виконані в повному обсязі.

З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Представник позивача клопотанням, одержаним судом 28.12.2012, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 381 грн. 62 коп. та штрафу в розмірі 231 грн. 00 коп. та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за виконані послуги перевезення за спірним договором в розмірі 7700 грн. 00 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині він ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення 3% річних у сумі 381 грн. 62 коп. та штрафу в розмірі 231 грн. 00 коп., оскільки це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження у справі в частині стягнення 3% річних у сумі 381 грн. 62 коп. та штрафу в розмірі 231 грн. 00 коп., підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Але, відповідач своє зобов'язання за Договором та заявкою в повному обсязі не виконав, не провів оплату за надані послуги, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги з перевезення вантажу складає 7700 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, але відповідач за надані транспортні послуги з перевезення вантажу оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати позивачу за надані транспортні послуги у повному обсязі підтверджені матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортні послуги з перевезення вантажу у сумі 7700 грн. 00 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" надміру перерахований квитанцією № 1254.575.2 від 25.10.2012 судовий збір у розмірі 67 грн. 50 коп. за подання позову слід повернути позивачу із Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог у сумі 1609 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета Експорт Україна", м. Луганськ, квартал Героїв Брестської Крепості, будинок 19, квартира 25, код ЄДРПОУ 36293789 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 7700 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 381 грн. 62 коп. та штрафу в розмірі 231 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано - 08.01.2013 .

Суддя Г.М.Старкова