Рішення від 10.11.2006 по справі 32/312-06-10600

32/312-06-10600

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2006 р.Справа  № 32/312-06-10600

За позовом: ВАТ “Сільгоспремонт”, м. Одеса  

до відповідача: СВК “Тарутинський”, Одеська область, Тарутинський район, с. Серпневе

про стягнення 42 607,69 грн.              

                                                                Суддя Грабован Л.І.          

       Представники сторін

       Від позивача:   Кушніренко Є.Е. за довіреністю від 11.09.2006р.

       Від відповідача: Колмикова Т.О. за довіреністю від 5.11.2006р.  

Суть спору:  про стягнення 42 607,69 грн.         

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за проведені ремонтні роботи за договором №170 про надання ремонтних послуг від 30.03.2004р. в сумі 42 607,69 грн.

Позивачем заявлено клопотання про накладення арешту  на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що позовні вимоги визнає. Крім того, повідомив, що 31.10.2006р. по справі 332/88-06-3471 СВК “Тарутинський” визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іванова В.М. У задоволенні клопотання позивача відповідач просить відмовити, посилаючись на те, що згідно ч.1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.  

                   Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив:

          Відповідно до умов договору №170 від 30.03.2004р., укладеного між ВАТ “Сільгоспремонт” (виконавець)  та СВК “Тарутинський” (замовник), виконавець виконує ремонт електромоторів (п.1.1. договору), вартість ремонтних послуг становить 5000 грн. (п.1.2. договору). виконання робіт засвідчується актом виконаних робіт підписаним сторонами (п.4.1. договору).

          Згідно положень п.2.1. договору від 30.03.2004р. замовник зобов'язується провести 100% передоплату за надані ремонтні послуги строком до 1.08.2004р.

          Пункт 2.2. договору від 30.03.2004р. встановлює, що виконавець зобов'язується своєчасно виконати роботи зазначені в п.1   та гарантує відповідність таких робіт діючим технічним вимогам.          

          За результатами виконання ремонтних робіт за договором  №170 від 30.03.2004р. сторонами підписано та скріплено печатками відповідні акти здачі-прийняття робіт №№627, 670 від 31.03.2004р. на загальну суму 3828 грн.

          Доказів оплати відповідачем вартості виконаних позивачем ремонтних робіт суду не надано.  

          Відповідно до п.1. ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          За ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          За положеннями ч.2 ст.218 ГК України учасник  господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської   діяльності.

Ч.1 ст.230 ГК України визначає штрафні санкції –як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно д ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або  у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За положеннями пункту 3.1. договору №170 від 30.03.2004р. в разі несвоєчасної сплати замовником коштів за надані послуги виконавцеві стягується штраф в розмірі 1,5% від вартості наданих послуг за кожний день прострочки.

Позивачем розраховано суму штрафу за несвоєчасну оплату робіт по договору в сумі 37 897,2 грн.

Приймаючи до уваги правомірність застосування у даному випадку відповідальності у вигляді штрафних санкцій (пені) до відповідача у розмірі, передбаченому договором, суд задовольняє вимогу щодо її стягнення.

          Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, згідно розрахунку позивача сума боргу за ремонтні роботи з урахуванням індексу інфляції складає 4710,49 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42 607,69 грн правомірні, документально підтверджені та підлягають задоволенню.  

Відповідно до положень ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову судом не задовольняється, оскільки обґрунтування наявності фактів, які б підтверджували, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду не наведено.

         Витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу віднести за рахунок відповідача згідно ст.ст.44,49 ГПК України.

        Керуючись  ст.ст. 44, 49, 82, 84 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                  В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з СВК “Тарутинський” (Одеська область, Тарутинський район, с. Серпневе, вул. Маяковського, 1, код ЄДРПОУ 00855285, р/р 2600701330052 у Тарутинській філії АКБ “Гор. Банк Розвитку та Реконструкції”, МФО 328715) на користь ВАТ “Сільгоспремонт” (м. Одеса, вул. Моторна,6,  код ЄДРПОУ 03563465, п/р 26005315361 в АБ “Південний” м. Одеса, МФО 328209) 4710 (чотири тисячі сімсот десять) гривень 49 коп. омновного боргу з врахуванням індексу інфляції, 37 897 (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто сім) гривень 20 коп. штрафу, 426 (чотириста двадцять шість) гривень 8 коп. витрат по державному миту та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на ІТЗ судового процесу.    

Рішення господарського суду набирає чинності відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати у відповідності зі ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 20.11.2006р.

           Суддя                                                                                       Грабован Л.І.