Рішення

від 02.11.2006 по справі 7460-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7460-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 448

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2006Справа №2-16/7460-2006

за позовом - СПД Мельниченко Олександра Васильовича (98300, м. Керч,вул. Зарічна,  28, кв.41)

до відповідача ТОВ „Мобілград” (98300, м. Керч, вул. Радянська, 15).

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Керченська міська Рада (98300, м. Керч, вул. Кірова, 17).

Про усунення перешкод в користуванні майном

Суддя Омельченко В.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Бордачєва В.О. представник дов.№1 від 10.01.2006р.

Від відповідача – Хуторянська О.Д. представник дов. від 06.02.2006р.

Третя особа – не з'явився

Суть спору: Позивач – СПД Мельниченко Олександр Васильович, м.Керч звернувся до Господарського суду АРК з позовом до ТОВ „Мобілград”, м.Керч про усунення перешкод в користуванні майном, а саме забов'язати відповідача усунути  перешкоди фізичної особи – підприємцю Мельниченко О.В. в користуванні нежилими приміщеннями що належать йому по вул. Радянській, 15 шляхом зносу самовільно зведеної ТОВ „Мобілград” прибудови яка примикає до приміщень літ. «А-А1–а» по вул.Радянска,15.

Позивач вважає, що спірна прибудова порушує його права також як землекористувача, тим, що зменшує територію двору який, відповідно до договору оренди землі, знаходиться у спільному користуванні. Відповідачу земельна ділянка під прибудову не надавалась і він не має на цю прибудову згоди співвласників та землекористувачів.

Позивач вважає, що відповідач порушив ст.24 ЗУ „Про планування і забудову території”, ст.358 ЦКУ, ст.125 Земельного Кодексу, що дає, на підставі ст.376 ЦКУ вважати таке будівництво самочинним, та надає особі, чиє право власності, або користування порушується таким самочинним будівництвом, вимагати на підставі ст.ст.376, 391 ЦКУ, та ст.48 ЗУ „Про власність”, його знесення.

Ухвалою від 10.04.2006р. до участі у справі третьою особою залучено Керченську міську Раду.

Позивач до дня судового засідання (04.05.06р.) направив до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме: визнати недійсним договір купівлі – продажу №203 від 27.12.2004р. між Територіальною громадою в особі виконавчого комітету Керченської міської Ради та ТОВ „Мобілград” в частині купівлі – продажу прибудови л „а” по вул.Радянскій,15 у м. Керчі.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що він прибудову не будував, а придбав її у власність у територіальної  громади у особі виконкому Керченської міської Ради по договору №203 від 27.12.04р., у якому під л. „а” зазначена прибудова, що підтверджено технічним паспортом БТІ, а тому вважає себе добросовісним набувачем, та власником земельної ділянки під прибудовою, відповідно до ст.377 ЦКУ.

Представник третьої особи у судовому засіданні представив суду письмове пояснення до позову про усунення перешкод у користуванні майном, та просить у задоволенні позовних вимог СПД Мельниченко О.В. відмовити.

3-я особа позов не визнає з тих підстав, що відповідно до п.п.10 п.6 ст.30 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, п.6.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, виконком Керченської міської Ради  рішенням №714 від 13.08.04р. „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у комунальній власності”, оформив право власності на нежилі приміщення літ „А-А1-а”, на підставі рішення 14 сесії Керченської міської Ради 21 скликання від 19.11.02р. „Про прийняття майна у комунальну власність міста”, відповідно до якого у комунальну власність перейшли приміщення фабрики індпошиву та ремонту взуття, а також технічна документація, в якої прибудова під літ „а” не значиться як самочинне будівництво, а тому виконавчий комітет на момент відчуження приміщень був власником прибудови під літ „а”.

Відповідач та третя особа також вважають, що СПД Мельниченко О.В. є неналежним позивачем у господарському судочинстві тому що нежилі приміщення по вул. Радянській, 15 у м. Керчі по договору купівлі – продажу №112 від 13.03.03р. придбав громадянин Мельниченко О.В.

Ухвалою від 03 липня 2006р. провадження по справі №2-16/7460-2006 було зупинено, до розгляду по суті господарським судом АР Крим адміністративної справи №2-16/10107-2006А за позовом СПД Мельниченко О.В. до виконкому Керченської міської Ради та 3-ії особі ТОВ „Мобілград” про визнання частково нечинним рішення виконкому міської Ради від 13.08.2004р. №714 в частині визнання права власності на самовільно зведений пристрій літ „а” до нежилих приміщень літ.”А-А1” по вул. Радянській, 15 у м. Керчі.

Ухвалою від 26 вересня 2006р. поновлено провадження у справі.

Позивач 26.10.06р. направив суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в зв'язку з тим, що Севастопольським апеляційним господарським судом постановою від 05.09.06р. по справі №2-16/10107 – 2006А, у якої брали участь ті самі сторони, встановив факт, що рішенням виконкому Керченської міської Ради №714 від 13.08.04р. право власності на прибудову літ. „а” по вул. Радянській, 15 у м. Керчі не оформлювалось, та ця прибудова не була предметом договору купівлі – продажу від 27.12.04р. а тому підстави для визнання цього договору недійсним зникли.

Позивач вважає, що факти встановлені судом у справі №2-16/10107-2006А не треба доводити знову, тому що ця справа пов'язана з дійсною справою.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення сторін,  суд, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

18.07.2000р. гр.Мельниченко Олександр Васильович зареєстрований як фізична особа – підприємець, та включений до ЄДР за №21410170000002978, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію серія ВОІ №222479.

За договором купівлі – продажу №112 від 13.03.2003р., зареєстрованому у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.04.2003р. Керченській міський виконавчий Комітет Керченської міської Ради продав у власність гр.Мельниченко Олександру Васильовичу нежитлові приміщення загальною площею 761,8м2 у м. Керчі по вул.Радянський,15 які складаються із літ. „А”, „г”, „В”, „К”, „Д”, „Е”.

Право власності підтверджено витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 403781 від 19.04.03р.

Ці приміщення гр.Мельниченко О.В. використовує для підприємницької діяльності під торгово – виробничий комплекс.

Суд відхиляє довід відповідача та 3-ої особи що власником нежилих приміщень є громадянин Мельниченко О.В. а тому СПД Мельниченко О.В. не є зацікавленою особою у порядку господарського судочинства і не може вимагати усунення перешкод у користуванні майном, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 ГПКУ, фізична особа – підприємець, за захистом своїх прав звертається до господарського суду.

Відповідно до ст.391 ЦКУ власник майна має право вимагати  усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.5 ст.48 ЗУ „Про власність”, положення про захист прав власності розповсюджується також на особу, яка хоч и не є власником, але володіє майном на підставі повного господарського управління, або на інших підставах, відповідно до Закону.

Відповідно до ст.320 ЦКУ, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.16 ЦКУ кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового, або майнового права та інтересу.

Оскільки громадянин  Мельниченко  О.В.  та  СПД Мельниченко О.В.  є одна  і  таж  особа,  суд  вважає,  що  СПД  Мельниченко  О.В.  мав  право  звернутись  до  господарського  суду  за  захистом  прав,  пов'язаних з  користуванням   нежилими  приміщеннями.

За даними Бюро технічної інвентаризації м. Керчі, будинок № 15 по вул. Радянській у м. Керчі перебуває у власності фізичних та юридичних осіб.

Рішенням 7 сесії 5 скликання Керченської Міської Ради від 31.08.06р. передано у оренду та укладено договір оренди на частки в земельній ділянки загальною площею 0,2271 га пропорційно долям нежилих приміщень, у тому числі площею 0,2021 га для спільного використання під обслуговування торгово-виробничого комплексу, без виділу ідеальної частки в натурі у домоволодінні № 15 по вул. Радянській у м. Керчі за рахунок земель Керченської міської Ради з наступними особами:

СПД Мельниченко О.В. на 25 років передано долю площею 0,0685 га під обслуговування існуючих будівель і 0,0250 га під запроектовані будівлі,

СПД Поздняку О.В. на 5 років - долю 0,0131 га, СПД Дудніковой О.Т. на 5 років – долю 0,0097 га, СПД Дмітрієву Ю.И. на 5  років - долю  0,0101 га.

Між Мельниченко О.В. та Керченською Міською Радою 18.09.2006р. укладень договір оренди землі строком на 25 років на земельну ділянку площею 0,2271 га без виділення ідеальної долі в натурі у т.ч. 0,0685 під існуючими будівлями, та 0,0250 га – під проектуємими.

Таким чином, СПД Мельниченко О.В. має  право у порядку господарського судочинства вимагати усунення перешкод також у користуванні  земельною ділянкою, яку він орендує.

Суд вихиляє довід відповідача, що позивач не є землекористувачем щодо земельної ділянки внутрішньої дворової території, в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.377 ЦКУ, при переході права власності на будівлю, споруду переходить право користування або власності  на земельну ділянку під будівлею, спорудою, та частину ділянку, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до технічної документації землеустрою розробленою ТОВ „Земля” у 2005р., щодо оформлення права на землю, в зв'язку переходом права власності на будівлі по вул. Радянській, 15 у м. Керчі, акту відновлення меж землі в натурі від 01.09.05р., плану та експлікації земельних угідь, загальна площа ділянки під будівлями і двором складає 0,2271га, у т.ч. під капітальною забудовою 0,1491 га під прибудинковою територією – 0,0780 га.

З рішення 7 сесії 5 скликання Керченської міської Ради від 31.08.06р. вбачається що земля площею 0,2271 га розподілена між власниками нерухомості по вул.Радянський,15, а саме до власників перейшло право на 0,1491 га під забудовами, та 0,0780 га дворової території.

Таким чином, позивачу по договору оренди землі від 18.09.06р. перейшло право на частину дворової території пропорційно його долі, яка складає 33,9%.

При таких обставинах суд вважає, що самочинно збудована прибудова на території двору спільного користування без згоди позивача, порушує його права, як власника нерухомості і як землекористувача.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ „Мобілград” придбав у власність за договором купівлі-продажу № 203 від 27.12.04р. у територіальної громади не житлові приміщення площею 505,3м2 літер „А – А 1-а” по вул.Радянській,15 в м. Керчі.

Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухомість 04.03.05р.

Із схемних планів Керченського БТІ, що є у матеріалах справи, вбачається, що приміщення відповідача є суміжними з приміщеннями позивача та до приміщень відповідача  збудована двоповерхова прибудова на території двору сумісного користування, яка на стан розгляду спору являє собою закінчену будівництвом споруду.

Станом на день вирішення спору відповідач не надав доказів що до укладення ним договору оренди землі а тому, в розумінні ч.2 ст.125 ЗКУ, він не є землекористувачем під спірною прибудовою по вул. Радянській, 15 у м. Керчі.

Відповідно до ч.3 ст.125 Земельного Кодексу України, забороняється використання земельної ділянки до встановлення меж в натурі і отримання документа, що засвічує право на землю, а тому суд відхиляє довід відповідача, що до нього перейшло право власності на земельну ділянку під прибудовою, відповідно до ст.377 ЦКУ.    

Суд відхиляє також довід відповідача та 3-ої особи, що право власності на спірну прибудову оформлено рішенням виконкому Керченської міської Ради №714 від 13.08.04р. „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у комунальній власності” і відповідач придбав цю прибудову у власність по договору купівлі – продажу від 27.12.04р. №203, а тому є добросовісним набувачем.

Відповідно до ст.43 ГПКУ, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.2, 4 ст.35 ГПКУ, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалою від 03.07.06 р. суд зупиняв провадження у цієї справі до розгляду по суті господарським судом АРК пов'язаної з нею адміністративної справи №2-16/10107 – 2006А за позовом СПД Мельниченко О.В. до виконкому Керченської міської Ради та 3-ої особи ТОВ «Мобілград» про визнання недійсним рішення виконкому міської Ради від 13.08.04р. №714 в частині оформлення права власності на самочинно зведену прибудову літ. „а” до нежилих приміщень літ «А-А1» по вул. Радянській у м. Керчі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.09.06р. у адміністративній справі №2-16/10107 – 2006А відмовлено в позові СПД Мельниченко О.В. щодо визнання недійсним рішення виконкому Керченської міської Ради №714 від 13.08.04р. в частині оформлення права власності на прибудову літ „а” до нежилих приміщень літ «А-А1» по вул. Радянській, 15 у м. Керчі по мотивам що матеріалами справи підтверджено, що цім рішенням Керченської міської Ради право власності на прибудову літ. «а» не оформлялось, а було оформлено право власності на східну клітку площею 14,4 кв.м., яка не відноситься ні до основних, ні до прибудованих  приміщень, у зв'язку з чим визнано позов не обґрунтованим та не підлягаючим задоволенню.

Постановою суду також встановлено, що прибудова не була предметом договору купівлі – продажу від 27 грудня 2004 року №203, укладеного між Виконавчим комітетом керченської міської Ради та ТОВ «Мобілград».

Суд вважає, що факти, встановлені господарським судом при розгляді адміністративної справи, пов'язаної з дійсною справою, є обов'язковими щодо фактів, які мають значення для вирішення спору, та суд приймає ці факти у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд встановив, що відповідно до п.1.1 договору, характеристика приміщень наводиться у технічному паспорту, який видається ОП БТІ м. Керчі і є додатком до договору.

З поверхового плану і експлікації, зробленими Керченським БТІ відповідно 08.04.04р. та 07.04.04р. вбачається, що під літ „а” на 1-ому поверху значиться східна клітка площею 14,4 м2, а на другому поверху площа літ. „а” не зазначена, та не входить до загальної площі придбаних відповідачем за договором купівлі – продажу приміщень.

Оскільки предметом договору купівлі – продажу №203 від 27.12.04р. були не житлові приміщення загальною площею 505,3 м2 такою ж самою, що зазначена у рішенні міськвиконкому №714 від 13.08.04р., то слід вважати, що цім рішенням право власності на прибудову не оформлялось, а оформлено лише право на східну клітку, що не є приміщенням.

Суд критично оцінює ксерокопію оціночного акту надану відповідачем у судовому засіданні02.11.06р., як доказ придбання ним спірної прибудови по договору купівлі – продажу №203 від 27.12.04р.

Відповідно до ст.34 ГПКУ, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Відповідно до ст.36 ГПКУ письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд не приймає копію оціночного акту як доказ прав відповідача на спірну прибудову, тому що наявність цих прав актом не підтверджується.

Відомості акту щодо наявності прибудови літ. „а” площею 17,7м2 не доказують наявність прав на її забудову, а також передачу її відповідачу по договору купівлі – продажу №203 від 27.12.04р., а також протиречать експлікації до  плану будівлі літ. „А-А1-а”, де прибудова не зазначена.

Відповідно до п.3.2 договору документом, що свідчить про передачу об'єкту є лише акт приймання – передачі.

Такого акту відповідач суду не надав.

Довід відповідача, що цей оціночний акт є додатком  до договору купівлі – продажу спростовується  матеріалами справи.

Відповідно до п.1.3 договору вартість об'єкту встановлюється незалежною  експертизою ДГТНД ПІ „Кримніїпроект” від 30.11.04р., затвердженою рішенням міської Ради №1156 від 24.12.04р., та витягом  з реєстру прав власності на нерухоме майно ОП БТІ м. Керчі від 23.12.04р. №5986330.

Відповідно до п.1.3 договору ринкова вартість об'єкту з ПДВ склала 166254 грн., а інвестиційна – 64706грн.

Вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна без ПДВ склала 84623 грн.

У оціночному акті,  який  надав  суду  відповідач, ціна спірної прибудови не визначена, також не  зазначена дата введення   її до  експлуатації.

Відповідно  до  умов  договору,  об'єкт відповідачу проданий за 64706 грн. по інвестиційній вартості, без врахування вартості невід'ємних поліпшень.

Доказів  про  те,  що   вартість  прибудови  увійшла до  інвестиційної ціни об'єкту, за   яку  відповідач  придбав  цей  об'єкт,  суду  не  надано.

Відповідно до ст.ст.330, 388 ЦКУ, добросовісним набувачем є особа яка придбала майно за відплатним договором.

Відповідач не надав суду доказів, що він уплатив за прибудову певну ціну.

Окрім того, виходячи із положень ст.ст.330, 388, 390 ЦКУ, майно, яке придбане добросовісним набувачем, повинно було до цього перебувати  у  чиєїсь власності.

Матеріалами справи ця обставина не підтверджена.

Суд відхиляє довід 3-ої особи, що відповідно до рішення 14 сесії Керченської міської Ради 21 скликання від 19.11.92р. „Про прийняття в комунальну власність майна”, у комунальну власність перейшли приміщення фабрики індпошиву та ремонту взуття”, а також технічна документація, в якої прибудова під літ. „а” не значиться  як самочинне будівництво. Такої  технічної  документації  суду  не  надано.

Довід  3-ої особи  протиречить матеріалам справи. У рішенні сесії  від  19.12.92 р., яке є у матеріалах справи, площа нежилих приміщень не вказана. У схематичних планах  будівлі по вул. Радянській у м. Керчі, які складенні Керченським БТІ  12.09.2002р., 25.02.2003., 25.01.2005р. прибудова літ. „а” також не зазначена.

Окрім того, з договору купівлі – продажу № 160 від 23.02.2004р. нежилих приміщень літ „А” між виконкомом Керченської міської Ради та Дудніковою Оленою Тимофіївною, яка є суміжним з відповідачем співвласником будівлі, та з поверхового плану і експлікації до цього договору вбачається, що у середині будівлі поруч зі спірною прибудовою є східна клітка площею 2,8 х 5,45 , яка з'єднує два поверхи і знаходиться у сумісному користуванні відповідача: ТОВ „Мобілград” та гр.Дудникової О.Т.

З цих підстав суд вважає, що  попередні власники приміщень, а саме: фабрика індпошиву та ремонту взуття, та Керченська міська Рада не будували,  поруч з існуючою східною кліткою, прибудову з ще однією східною кліткою.

Доказів, що  до  фінансування будівництва прибудови  за  рахунок  фабрики,  або  міського  бюджету,  суду  не  надано.

Оцінив докази справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що прибудова площею 3,4 х 5,2м. до приміщень літ.”А-А1-а”, є самочинно збудованою відповідачем ТОВ „Мобілград”, а під літ. „а” значиться зовнішня східна клітка.

Факт самочинного будівництва підтверджено листом ОП БТІ м. Керч №434 від 11 травня 2006 року, листом Управління архітектури та містобудівництва Керченської міської Ради №18/16-01-10 від 3 березня 2006 року, листом інспекції ДАБК від 01.11.06р. №М-38/4 які маються в матеріалах справи, в яких вказано, що до нежитлових приміщень по вул. Радянська, 15 належних ТОВ „Мобілград” на підставі договору купівлі – продажу від 27 грудня 2004 року, самовільно збудована двох поверхова нежитлова прибудова без проектної документації, без рішення Виконавчого комітету Керченської міської Ради про дозвіл  на   будівництво, та  без  дозволу інспекції ДАБК на початок будівництва.

Відповідно до ст.33 ГПКУ, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день вирішення спору документи, які б підтверджували дозвіл на будівництво прибудови літ.”а”, суду не надані.

Відповідно до ст.ст.24,29 ЗУ „Про планування і забудову територій” такими документами є дозвіл виконавчих органів на будівництво, та дозвіл від інспекції ДАБК на початок будівництва.

Дозвіл інспекції ДАБК видається при наявності документів, що посвідчують права на землю.

Згідно частини 1 ст.376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу. Частиною 10.ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” встановлено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.

Суд  прийшов  до  висновку,  що  прибудова по вул. Радянській, 15 в м. Керчі, будівництво якої здійснено відповідачем на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети і без дозволу на будівництво виконавчого органу Місцевої влади та без дозволу на початок будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Керчі є самочинним будівництвом.

Відповідно до ст.376 ЦКУ, особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває на нього права власності.

Суд приймає довід  позивача що прибудова заважає йому в користуванні приміщеннями для підприємницької діяльності тому, що вона перешкоджає під'їзду транспорту до воріт складу позивача під завантаження, та розвантаження, що підтверджено фото доказами.

Суд приймає також довід позивача, що самочинне будівництво у дворі комплексу будівель по вул.Радянській,15 у м. Керчі веде до обмеження прав позивача, як землекористувача спільного двору, у користуванні двором, тим що зменшує  територію двору, а також порушує права інших власників нерухомості та землекористувачів спільного двору. Ці обставини,   відповідно до п.4 ст.376 ЦКУ є підставою для знесення прибудови особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

Частиною 1 ст.358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Такої згоди між співвласниками комплексу будівель по вул.Радянська,15 в м. Керчі про будівництво відповідачем прибудови у дворі спільного користування не досягнуто, а тому саме по собі будівництво прибудови вже є порушенням права власності інших співвласників, та землекористувачів.

Статтями 391 ЦК України, 48 Закону України „Про власність” власнику та особам які володіють майном на законних підставах, надається право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування майном.

Згідно частини 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав і інтересів зокрема є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Матеріалами справи, а саме технічним паспортом Керченського БТІ, що є додатком до договору купівлі-продажу нерухомості № 112 від 13.03.03р. між територіальною громадою і позивачем, підтверджено  що на дату придбання позивачем нежилих приміщень по вул.Радянській,15 у м. Керчі, та на початок  використовування  цих  приміщень для підприємницької діяльності, спірної прибудови не існувало.   

Вимога землекористувача та інших осіб, права яких порушені: про знесення об'єкту самовільного будівництва саме і спрямована на відновлення становища, яке існувало до початку самочинного будівництва.

Суд приймає зменшення позовних вимог у заяві позивача від 23.10.2006р. відповідно до ст.22 ГПКУ відносно визнання частково недійсним договору купівлі – продажу № 203 від 27.12.2004р., тому що це зменшення вимог не суперечить законодавству та не порушує чиїх – небудь прав та охоронюваних Законом інтересів.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні  2 листопада 2006 року.

Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України і підписане  09 листопада  2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.49 ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Забов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Мобілград” (м. Керч, вул. Радянська, 15) усунути перешкоди фізичної особі – підприємцю Мельниченко Олександру Васильовичу в користуванні нежилими приміщеннями, що належать йому по вул. Радянській, 15 у м. Керчі шляхом зносу самочинно збудованої ТОВ «Мобілград»  прибудови  яка примикає до приміщень літ „А-А1-а” по вул. Радянській, 15 у м. Керчі строком в один місяць з дня набуття рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобілград” (адреса: АР Крим, м. Керч, вул.Радянська,15 ідентифікаційний код в ЕДРПОУ 31680910) на користь фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича який  проживає за адресою: м. Керч, вул.Зарічна,28 кв.41, ідентифікаційний номер 2211816977 поточний рахунок №26008018648 у Кримської філії АБ „Експресс – банк”, витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.   Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.