ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2012 р. 16:05 Справа №2а-325/12/0170/23
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючої судді: Алексєєвої Т.В.,
при секретарі Ходус Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримакціонер"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю:
представник позивача - не з'явився
представник відповідача - не з'явився
Обставини справи: Приватне акціонерне товариство "Кримакціонер" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0015141701 від 19.12.11, № 0012722301 від 20.12.11, № 0012762301 від 20.12.11, № 0012752301 від 20.12.11, № 0012742301 від 20.12.11, № 0012732301 від 20.12.11.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно проведено планову, документальну, виїзну перевірку позивача та визначено податкові зобов'язання.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи у відсутності свого представника..
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач є юридичною особою, ЄДРПОУ 01038631. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.05.1991 р.
В період з 14.11.2011 р. по 29.112011 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну, планову, виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Кримакціонер» (далі - ПрАТ «Кримакціонер», позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10р. по 30.09.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 30.09.11 р.
За результатами перевірки був складений акт №18254\23-2\01038631 (далі - акт перевірки).
Дії ДПІ по включенню ПрАТ «Кримакціонер» в план - графік планових перевірок у 2011 році, а також з проведення планової виїзної перевірки ПрАТ «Кримакціонер», за результатами якої було складено акт № 18254 \ 23-2 \ 01038631 від 06.12.2011, здійсненні безпідставно з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до положень ст. 77 Податкового кодексу України Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Судом встановлено, що попередня документальна планова перевірка ПрАТ «Кримакціонер» проводилася в 2010 році. Всі порушення, виявлені перевіркою в 2010 році, були усунені і зобов'язань щодо сплати податків перед бюджетом ПрАТ «Кримакціонер» на момент включення його в план-графік проведення документальних планових перевірок у 2011 році не мало.
Виходячи з норм статті 77 ПКУ ДПІ мала право включити ПрАТ «Кримакціонер» в план-графік проведення документальних планових перевірок у 2011 році лише в разі наявності в діяльності товариства високого ризику, який передбачений переліком встановленим центральним органом державної податкової служби.
В той час, під час судового розгляду справи, відповідачем не було надано обґрунтованих доказів, які б свідчили про віднесення ПрАТ «Кримакціонер» до платників податків з високим ступенем ризику.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було необґрунтовано включено позивача до плану-графіку перевірок за 2011 р., відповідно такі дії податкового органу були здійснені протиправно.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Вирішуючи питання щодо правомірність дій відповідача по проведенню документальної планової виїзної перевірки позивача суд враховує, що оскільки, підставою для проведення планової виїзної документальної перевірки позивача, передувало безпідставне включення його до плану перевірок, отже, такі дії не можуть бути визнані такими, що проведені обґрунтовано та правомірно.
Отже, у відповідача не існувало правових підстав по включенню позивача до плану-графіку перевірок за 2011 р., а тому не існувало підстав для складання наказу №3669 від 18.10.2011 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Кримакціонер» .
За таких обставин, оскільки підставою для складання наказу на проведення перевірки були протиправні дії щодо включення позивача у план-графік перевірок за 2011 рік, то суд визнає такий наказ протиправним.
Відповідно, дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом №18254\23-2\01038631, що були проведені на підставі протиправного наказу, також є протиправними.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0015141701 від 19.12.2011; №0012722301 від 20.12.2011р., №0012762301 від 20.12.2011 р., №0012752301 від 20.12.2011 р., №0012742301 від 20.12.2011 р., №0012732301 від 20.12.2011 р., які прийняті внаслідок протиправних дій по проведенню документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом №18254\23-2\01038631, мають бути визнанні протиправними та скасовані.
Отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
В акті перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:
- п.п. 4.1.6, п.4.1 ст.4., п.п. 5.3.9, п.5, 3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періодах: 3 квартал 2010р. в сумі 21035грн, 4 квартал 2010р. в сумі 71920грн., 1 квартал 2011р. в сумі 18363 грн., 2-3 квартал 2011 року в сумі 2289грн.
- завищено валові витрати за період з 01.07.10 р. по 31.03.11р. в порушення, п.5.3.9., п.5, 3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму 245273грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 р. на суму 84143грн; за 4 квартал 2010р. на суму 87678грн, за 1 квартал 2011 року на суму 73452грн.
- п.п. 7.2.1, п7.2 ст7, п.п. 7 .4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 року, п.198, 3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16571 грн., в т.ч. по періодах: липень 2010 р. на суму 1832грн, серпень 2010 р. на суму 3148грн., вересень 2010р. на суму 1733грн., жовтень 2010р. 1198грн., листопад 2010 р. на суму 2998грн., грудень 2010 р. на суму 1632грн., січень 2011р. на суму 1339грн., лютий 2011 р. на суму 645грн., березень 2011р. на суму 1260грн., квітень 2011р. на суму 786грн.
- порушення п.п. 4.1.6, п.4.1 ст.4., 5 Закону України оподаткування прибутку підприємств по стр. 01.6 декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» в сумі 200000грн., як отримання позики, в т.ч. 4 квартал 2010 року - 200000грн.
Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевіряється ПрАТ «Кримакціонер» здійснював операції з придбання товару від постачальників стан, яких відрізняється «0», а саме з:
«Гранд Дістрібьюшен Крим» в сумі ПДВ -6744,42 грн., стан 23 «місцезнаходження не встановлено»,
ПП «Альта-Е» у сумі ПДВ - 4409,50 грн., стан «9» - направлене повідомлення ф-№ 18-ОПП,
Фірма «Істра» в сумі ПДВ -3658,5 грн., стан «8» - в ЄДРПОУ внесено запис відсутності за місцем знаходження»,
ТОВ «Бренд-Строй» в сумі ПДВ-1758грн.
Сума ПДВ по підприємствах стан, яких відрізняється від «0», складає 16570,42 = 6744,42 +4409,5 +3658,5 +1758,0.
Фактично, згідно програми «Контрагент» встановлено що у ТОВ «Гранд Дістрібьюшен Крим», ПП «Альта-Е», Фірма «Істра», ТОВ «Бренд-Строй» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме відсутні трудові резерви і необхідні машини, механізми й устаткування також, вищевказані підприємства в періоді, що перевірявся не використовували найм робочої сили, трудові договори з громадянами не укладались, наявна незначна кількість працюючих на даних підприємствах, незначна вартість основних фондів.
Перевіркою показників відображених у рядку 04.10 Декларації за період з 01.07.10р. по 31.03.11р. встановлено завищення валових витрат на поліпшення основних фондів на загальну суму 30160грн., в т.ч. у 3 кварталі 2010р. в сумі 4939грн., 4 кварталі 2010р. в сумі 25221грн., яке відбулося шляхом включення до валових витрат.
По виконанню суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 будівельно-монтажних робіт приміщень аптек встановлено завищення валових витрат на загальну суму 21369грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року на 4939грн., за 4 квартал 2010 року на 16430грн., згідно акту б / н за жовтень 2010 року на проведення ремонтно-будівельних робіт аптеки в м. Сімферополі вул. Кечкеметська 190 - в сумі 16430грн, акту б/н за вересень 2010р. на проведення ремонтно-будівельних робіт аптеки № 10 в м. Алушта в сумі 4939грн. Зазначене, на думку відповідача, сталося через те, що підприємець не має кваліфікації виконувати ремонтні роботи, не має найманих працівників по кваліфікації будівельник. Згідно реєстраційної інформації по суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1, матеріалів отриманих з інших джерел, встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Зазначене свідчить про відсутність наміру у СПД ОСОБА_1 на створення правових наслідків, тобто такі взаємини вказують на сумнівність фінансово-господарської операції.
Зазначене привело до завищення валових витрат у стр. 04.10 на загальну суму 30160грн, в т.ч. 3 квартал 2010р. 4939грн., 4 квартал 2010р. в сумі 25221 грн.
Встановлено завищення за 2-3 квартал 2011 року задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 9954грн. та до завищення податкового кредиту в сумі 16571грн., в т.ч. по періодах: липень 2010р. - 1832грн, серпень 2010р. - 3148грн., вересень 2010 р. - 1733грн., жовтень 2010р. -1198грн., листопад 2010 р. -2998грн., грудень 2010р. - 1632грн., січень 2011 р.- 1339 грн., лютий 2011 р. - 645 грн., березень 2011 р. - 1260 грн., квітень 2011 р. - 786грн.
Проте, як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, договором доручення № 1 від 08 жовтня 2010р. укладеним між ПрАТ «Кримакціонер» («Повірений») і ОСОБА_2 («Довіритель») встановлено:
«.. 1.1. Довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: придбати приміщення для розміщення аптеки: площею не менше 70 кв.м, розташоване в м. Сімферополь, вартістю 200000грн.; 1.2 Довіритель зобов'язується внести в касу Повіреному грошові кошти в сумі 200000 гривень, на протязі 5 днів з дати підписання договору; 4.1 Повірений зобов'язаний виконати доручення Довірителя щодо вчинення юридичних дій в продовж 365 днів з моменту вступу в силу даного договору; 7.2 Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1, та закінчується після передачі Довірителю приміщень, або після закінчення 365 днів з дати підписання договору; 8.3 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Сторонами».
Договір № 1 від 08 жовтня 2010р. підписаний сторонами.
Згідно акту від 20.04.2011р. за фактом виконання доручення № 1 від 08 жовтня 2010: «Повірений" (ПрАТ« Кримакціонер») за період з 08 жовтня 2010 року за 20 квітня 2011 р. запропонував "Довірителю" три об'єкти для розміщення аптеки. Довірителя запропоновані варіанти приміщень під розміщення аптеки не влаштували, у зв'язку з цим грошові кошти в розмірі 200 тис. грн. йому повернуті 20 квітня 2011 р. , про що складений акт від 20.04.2011р., який підписаний сторонами і скріплений печаткою ПрАТ «Кримакціонер».
З прибуткового касового ордеру і касової книги вбачається, що грошові кошти в сумі 200000 грн. від ОСОБА_2 оприбутковані в касі підприємства 11 жовтня 2010 р. за прибутковим касовим ордером № 945, в якому зазначено, що підставою для оприбуткування коштів є: «Внесок коштів довірителя для придбання приміщення за договором доручення № 1 від 08.10.2010». Прибутковий касовий ордер підписаний головним бухгалтером і касиром. У регістрах бухгалтерського обліку операція відображена на рах. 686 «Розрахунки з іншими кредиторами (фізичними особами) контрагенту ОСОБА_2
Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Також, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ст. 639 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Положеннями ст. 1001 Цивільного кодексу України передбачено, що договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Норми ст. 1006 Цивільного кодексу України встановлено, повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного.
Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.
У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Згідно ст.207 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
Приписами ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст.209 ЦК України).
В той час, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ст. 215 ЦК України).
За таких умов, суд вважає, що між сторонами склалися відносини з приводу придбання майна по дорученню на підставі договору доручення № 1 від 08 жовтня 2010р.
Також, з договору № 8 від 10 січня 2011р. між Фірмою «Істра» (постачальник) та ПрАТ «Кримакціонер» (покупець) встановлено, що предметом договору є постачання канцелярських, господарських та паперових товарів.
Згідно умов договору: «1.1 Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю канцелярські, господарські та паперові товари, які надалі іменуються товари, покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість. 3.1 Постачальник здійснює доставку товару безпосередньо покупцю на склад. 3.2.Оплата товару здійснюється за безготівковим розрахунком, шляхом переліку засобів на розрахунковий рахунок постачальника .... »; Договір підписано і скріплено печатками.
Отримання товарів (канцелярських, бланків обліку, паперу і т.д.) від Фірми «Істра» підтверджуються видатковими накладними, оплата - платіжними дорученнями.
Всього за період з 01.07.10р. по 31.12.10р. прихід товару склав на суму 13849,62грн., в т.ч. без ПДВ 11544,75 грн., ПДВ 2304,87 грн.
Оплачено фірмі «Істра» в відповідності з платіжними дорученнями за період з 01.07.10р. по 31.12.10р. на суму 13849,62 грн.
За період з 01.01.11р. по 31.03.11р. прихід товару склав на суму 8018,46 грн., в т.ч. без ПДВ 6682,05 грн., ПДВ 1336,41 грн.
Оплачено Фірмі «Істра» у відповідності з платіжними дорученнями за період з 01.01.11р. по 31.03.11р. на суму 8018,48 грн.
За період з 01.04.11р. по 30.04.11р. прихід товару склав на суму 2155,05 грн., в т.ч. без ПДВ 1795,88 грн., ПДВ 359,18 грн.
Оплачено Фірмі «Істра» у відповідності з платіжними дорученнями за період з 01.01.11р. по 31.03.11р. на суму 8018,48 грн.
Відповідно до умов договору поставки № 91 від 13 жовтня 2009 р., укладеного між Приватним підприємством «Альта-Е» (продавець) та ПрАТ «Кримакціонер» (покупець), слідує, що:
«1.1 продавець зобов'язується передати Товар покупцеві, а останній зобов'язується прийняти його і оплатити. 1.2. повне найменування товару, що поставляється, його опис та характеристики, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри міститися в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. 3.3 Прийом товару по кількості і якості здійснюється на складі. 3.5. Прийом-передача товару проводиться на підставі накладної. 5.2. Порядок оплати: перерахування коштів на поточний рахунок. 10.1 ... договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє впродовж одного року. 10.2 .... якщо сторони, в термін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку, цього договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір останній вважається продовженим на невизначений термін ... ». Договір підписано і скріплено печатками.
Отримання товарів (мінеральна вода) від ПП «Альта-Е» підтверджується видатковими накладними, оплата платіжними дорученнями.
Судом встановлено, що всього за період з 01.07.10 по 31.04.11р. оприбутковано товару на суму 26 456,64 грн., в т.ч. без ПДВ 22 047,18 грн., ПДВ - 4 409,46 грн. Всього оплата за період підтверджується в сумі 30 974,27 грн.
Згідно умов договору купівлі продажу № 357/2 від 06 квітня 2009р., укладеного між ТОВ «Гранд Дістрібьюшн Крим» (продавець) та ПрАТ «Кримакціонер» (покупець) вбачається, що:«1.1 Продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар (партію товару) у кількості, асортименті та за ціною, вказаними у накладних на відпустку товару; що є невід'ємною частиною цього договору. 1.3. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару, що підтверджується підписом покупця в товарній накладній ». Додатковою угодою 6 від 01.12.2009 р. до договору № 357/2 від 06.04.2009 р. встановлено, що «даний договір діє до 31 грудня 2010 року». Договір підписано і скріплено печатками.
З умов договору купівлі продажу купівлі продажу № 5-2011/35 з грудня 2010р. укладеного між ТОВ «Гранд Дістрібьюшн Крим (продавець) та ПрАТ «Кримакціонер» (покупець) вбачається, що:«1.1 Продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар (партію товару) у кількості, асортименті та за ціною, вказаними у накладних на відвантаження товару, які є невід'ємною частиною цього договору. 1.3. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару, що підтверджується підписом покупця в товарній накладній. »
Договір підписано і скріплено печатками.
Отримання товарів від ТОВ «Гранд Дістрібьюшн Крим» підтверджуються видатковими накладними, оплата платіжними дорученнями.
Всього за період з 01.07.10р. по 30.04.11р. оприбутковано товару на суму 191519,05грн., в т.ч. без ПДВ 184 774,55 грн., ПДВ 6 744,50 грн.
Оплачено ТОВ «Гранд Дістрібьюшн Крим» відповідно до платіжних доручень за період з 01.07.10р. по 30.04.11р. на суму 191 990,43 грн.
Також, позивачем надано рахунок без номера від 24 вересня 2010р., яким платнику ПрАТ «Кримакціонер» встановлено обов'язок, щодо сплати ФОП ОСОБА_1 за здійсненні ремонтно-будівельні роботи 4939,06 грн.
На підставі акту, який складений за типовою формою № КБ-2в, де замовником зазначений ПрАТ «Кримакціонер», а виконавцем (генпідрядником) ФОП ОСОБА_1 здійснено приймання виконаних будівельних робіт на суму 4939,06 грн. за вересень 2010 року. Предметом будівництв, згідно акту були ремонтні роботи в аптеці № 10 м. Сімферополя. Акт підписаний і скріплений печаткою замовника. Вказані роботи оплачено відповідно до банківської виписки від 28.09.2010р. в сумі 4939,44 грн. платіжним доручення № 4387.
З рахунку без номера від 19 жовтня 2010р. вбачається, що платнику ПрАТ «Кримакціонер» слід заплатити ФОП ОСОБА_1 16430,13 грн. за виконанні ремонтно-будівельні роботи. Виконання робіт підтверджує довідка на 16430,13 грн. про вартість виконаних робіт за 2010 рік складена за типовою формою № КБ-3, довідка підписана та скріплена печаткою замовника. Акт приймання виконаних будівельних робіт за 2010р. на суму 16430,13 грн. складений за типовою формою № КБ-2в, де замовником зазначений ПрАТ «Кримакціонер», виконавцем (генпідрядником) ФОП ОСОБА_1. Предметом будівництва були ремонтні роботи в аптеці по вулиці Кечкеметська, 190. Акт підписаний і скріплений печаткою замовника. Оплата підтверджується в сумі 16430,13 грн. банківською випискою від 26.10.10р. платіжним дорученням № 4906.
Всього первинними документами підтверджена сума виконаних робіт по ФОП ОСОБА_1 за період 2010 рік у сумі 21369,19 грн. (4939,06 + 16430,13). Всього оплата підтверджена в сумі 21369,57 грн. (4939,44 + 16430,13).
Згідно договору № 559 на проектні роботи між ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) та ПрАТ «Кримакціонер» (замовник) встановлено: «.. 1.1 підрядник зобов'язується виконати: проект по зовнішньому електропостачанню Аптеки № 10, розташованої за адресою: Сімферополь вул. Воровського 6 (згідно Технічного рішення по ввідно-облікової часто видають ВАТ «Крименерго» від 03.09.2010р.) 3.1. Загальна вартість проекту складає 2000,0 грн., з урахуванням ПДВ - 333,33 грн. 4.2. Строк дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - до повного виконання умов договору. 7.2. виконані підрядником роботи приймаються замовником на підставі підписаних актів приймання-здачі робіт». Договір підписано і скріплено печатками сторін.
З договору підряду № 634 від 20 жовтня 2010 р. укладеного між ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) та ПрАТ «Кримакціонер» (замовник) встановлено:«1.1 підрядник зобов'язується виконати монтаж ввідно-облікової частини на об'єкті: Аптека № 10, яка розташована за адресою: Сімферополь вул. Воровського, 6, згідно проекту. 2.1 Договірна вартість виконання робіт складає 8548грн.93 коп. в т.ч. ПДВ - 1424грн 82 коп. 3.2. Термін виконання робіт з монтажу ввідно-облікової частини на об'єкті: Аптека № 10, розташованої за адресою: Сімферополь вул. Воровського, 6, до 30 листопада 2010р. Договір підписано і скріплено печатками сторін.
Прийняття проектних робіт підтверджується Актом здачі приймання від 18 жовтня 2010 року (підписаний і скріплений печатками) на суму 2000,00 грн., без ПДВ 1666,67грн., ПДВ 333,333 грн.
Монтаж ввідно-облікової частини Аптеки № 10, розташованої по Сімферополь вул. Воровського, 6 підтверджується актом приймання виконаних робіт на суму 8548,93 грн. і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року на суму 8548,93 грн., в т.ч. без ПДВ 7124,11 грн., ПДВ 1424,82 грн. з урахуванням виключення матеріалів замовника в сумі 5278,89 грн. Передача матеріалів Замовника ПрАТ «Кримакціонер» підряднику ТОВ «Бренд строй» підтверджується Актом прийому передачі (підписаний і скріплений печатками) на суму 6334,67 грн., в т.ч. без ПДВ 5278,89 грн., ПДВ 1055,78 грн.
Всього виконані роботи підтверджуються на суму 10 548,93 (8548,93 +2000).
Вищевказані акти оплачені ПрАТ «Кримакціонер» на рахунок ТОВ «Бренд строй» в сумі 10548,93 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів:
«Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ».
Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, первинними документами позивача підтверджується здійснення господарських операції з ТОВ «Гранд Дістрібьюшен Крим», ПП «Альта-Е», Фірма «Істра», ТОВ «Бренд строй», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1
Таким чином, укладені між Позивачем та контрагентами угоди що були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувались.
01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
У періоді, в якому були виявлені порушення були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закон України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відтак, матеріалами справи підтверджується правомірність формування витрат на підставі господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Гранд Дістрібьюшен Крим», ПП «Альта-Е», Фірма «Істра», ТОВ «Бренд строй», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (п.п.14.1.18 пункту 14.1. ст. 14. ПК України).
Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.
Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.
У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.
Накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з нормами чинного законодавства надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, за наслідками взаємовідносин Приватного акціонерного товариства "Кримакціонер" зі згаданими контрагентами правомірно сформований податковий кредит в розмірі 16571 грн. на підставі отриманих від вказаних постачальників податкових накладних.
Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про ПДВ», ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення угод були виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим вони не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статті 626 ЦКУ встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Для прийняття відповідного рішення необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка вчиняється і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Суд зауважує, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.
Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не надано. В матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) зазначених правочинів, вчинених Позивачем.
Передбачені статтею 208 ГК та 228 ЦК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода не може породжувати прав та обов'язків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.
Однак, суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як відповідач документально підтвердив реальність здійснених господарських операцій.
Крім того, з приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.
Також, з податкового повідомлення рішення № 0015141701 випливає, що в результаті порушення п.п. 4.2.1, п.4.2 ст.4., п.п. 9.12.1, п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.03 року підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих осіб в сумі 3205,38 грн. за основним платежем.
З акту перевірки про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Кримакціонер» з питань дотримання тренованій податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011р. валютного іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.20г № 18254/23- 2-010386 від 06.12.2011р. випливає, що:
Підприємством виплачено дохід в сумі 21369,19 грн. фізичній особі - приватному підприємцю ОСОБА_1 за будівельні роботи, які підтверджуються актом виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р. на суму 4939,06 грн. і довідкою вартості виконаних будівельних робіт на суму 16430,13 грн. ОСОБА_1 (отриманий дохід за межами підприємницької діяльності (згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серія Ж № 571439, виданого ДПІ у м. Алушта 16.12.2010 визначені такі види діяльності: послуги маркетингу, вивчення кон'юнктури ринку оформлення інтер'єру, дизайн, посередницькі послуги ).
На думку відповідача, позивачем порушений п.п. 4.2.1, п.4.2 ст.4., п.п. 9.12.1, п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.03 року-підприємством з оплаченої фізичній особі-приватному підприємцю який отриманий за межами підприємницької діяльності не утриманий прибутковий податок.
Занижено податкове зобов'язання податку на доходи фізичних осіб в сумі 3205,38 грн. (21369,19 * 15%).
Як вже було зазначено, ФОП ОСОБА_1 здійснював ремонтно-будівельні роботи на об'єктах позивача.
Суд зазначає, що під час судового розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_1 є Фізичною особою-підприємцем.
Згідно положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Також, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст.44 Господарського кодексу України).
Приписами ст. 45 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.
Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
З положень ст.47 Господарського кодексу України випливає, що держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.
Нормами ст.128 Господарського кодексу України регламентовано, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.
Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.
Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу. Громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Громадянин-підприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 і 49 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки. Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Крім того, підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу (ст. 51 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про підприємництво» до переліку обмежень у здійсненні підприємницької діяльності включено: діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"; Діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами; Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих або з додаванням (змішуванням) біоетанолу та/або біокомпонентів на його основі до вуглеводневої основи (бензинів, фракцій, компонентів тощо), здійснюється підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в паливно-енергетичному комплексі; Діяльність, пов'язана з виробництвом біоетанолу, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії.
Відповідно до Закону України, від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на момент виникнення правовідносин) оподаткування фізичної особи у межах її підприємницької діяльності здійснюється за спеціальними правилами:
9.12.1 Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
9.12.2. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
9.12.3. Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті. При цьому порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.
Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці - за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу i сплаченого податку за минулий рiк.
Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:
декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи; матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами; отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28 червня 1999 року N 746/99 передбачено порядок сплати єдиного податку при виборі приватним підприємцем спрощеної системи оподаткування доходів, одержаних від підприємницької діяльності.
Зокрема, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Також, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Виходячи з вищевикладеного вбачається, що відповідно до норм діючого законодавства підприємницька діяльність-діяльність не заборонена законом, здійснювана фізичним зареєстрованим у встановленому порядку. Здійснення ремонтних фізичною особою-приватним підприємцем законодавчо не заборонено. Законодавчо не передбачено утримання податку з доходів фізичних у джерела виплати з доходів, які сплачуються фізичній особі-підприємцю. Свідоцтво про право сплати єдиного податку не обмежує фізичної особи-приватного підприємця займатися іншими, не забороненими законом видами діяльності. Нормативно не передбачено, що в Свідоцтві зазначається вичерпний перелік видів діяльності, до може займатися фізична особа-приватний підприємець. У разі здійснення приватним підприємцем видів діяльності, які не передбачене свідоцтвом платника єдиного податку, одержані доходи оподатковуються у підприємця за правилами встановленим у Декреті КМ України, від 26.12.1 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" за загальною системою оподаткування.
Також, по справі було проведено судову економічну експертизу.
Згідно висновку судової економічної експертизи №19 по справі 325/12/0170/23 наданими на дослідження первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються висновки акту перевірки №18254\23-2\01038631 06.12.11 р. про заниження податку на прибуток у розмірі 113607,0 грн., заниження податку на додану вартість в розмірі 16571,0 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 3205.38 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено 28.23 грн. судового збору та 25000 грн. витрат на проведення експертизи.
Також, 19.11.12 р. позивачем було надано клопотання про компенсацію витрат здійсненних на проведення судової експертизи у розмірі 25000 грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
В судовому засіданні 12.12.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови, постанову складено в повному обсязі 17.12.2012 року.
Керуючись ст.ст.98, 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Кримакціонер" задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по включенню Приватного акціонерного товариства «Кримакціонер» до плану - графіку планових перевірок у 2011 році;
3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Кримакціонер», за результатами якої було складено акт № 18254\ 23-2\01038631 від 06.12.2011 р.
4. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0015141701 від 19.12.2011р., №0015141701 від 19.12.2011 р., №0012722301 від 20.12.2011 р., №0012762301 від 20.12.2011 р., №0012752301 від 20.12.2011 р, №0012742301 від 20.12.2011 р., №0012732301 від 20.12.2011р.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Кримакціонер» 28,23 грн. судового збору та 25000 грн. витрат на проведення судової експертизи , шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Алексєєва Т.В.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2012 |
Оприлюднено | 09.01.2013 |
Номер документу | 28470081 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Алексєєва Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні