Ухвала

від 10.02.2011 по справі 2-а-7053/10/2270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-7053/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Кожухар М. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кожухар М. С.

суддів: Сторчака В.Ю.

Смілянця Е.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду у Волочиському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду у Волочиському районі Хмельницької області до відкритого акціонерного товариства "Номінал" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду у Волочиському районі Хмельницької області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Номінал» 54042,02 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, яка виникла за період з квітня по липень 2010 р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2010 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неправомірність рішення суду та невідповідність його фактичним обставинам справи.

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень від 26.01.2011р.).

Оскільки в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196, ст. 197 КАС України, визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та заперечення на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по справі - Відкрите акціонерне товариство «Номінал» як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 23.05.2007 р. (код ЄДРПОУ 14311761).

Відповідач зобов"язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як свідчать платіжні документи та картка особового рахунку відповідача, останнім повністю сплачено кошти у відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень-липень 2010 р.

Разом з тим, ці кошти зараховані Управлінням ПФУ в рахунок погашення заборгованості, що утворилась до квітня 2010 р. і щодо якої розглянуто адміністративний спір у справі № 2-а-2571/10/2270/3. Рішення у даній справі на час розгляду справи № 2-а-7053/10/2270 не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку.

Посилаючись на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не мав права, за вказаних вище обставин, змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях відповідача за квітень-липень 2010 р.

Апелянт з цим не згоден, посилаючись на те, що облік надходження платежів у картках особових рахунків здійснюється в порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів. У разі, коли страхувальник має несплачений борг і здійснює сплату поточних сум, ці суми зараховуються в рахунок сплати боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши і оцінивши матеріали справи, судова колегія дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» (Закон - 1058-ІУ) відповідач зобов"язаний відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, зокрема, призначених (на пільгових умовах) відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Покриття цих витрат здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Такий порядок визначено розділом 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону 1058-ІУ (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

На підставі пункту 6.8 Інструкції підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Частиною 5 ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин - (далі - Закон № 1058-IV), передбачено, що за рахунок сум, які надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-ІУ, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

З аналізу цих норм законодавства, і зокрема ст. 20 Закону 1058-ІУ вбачається, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не є страховими внесками та недоїмкою у розумінні Закону 1058-ІУ.

Отже, на зарахування коштів по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не розповсюджуються положення ч. 5 ст. 106 Закону 1058-ІУ щодо їх погашення як недоїмки у порядку календарної черговості виникнення боргу.

З наведеного випливає відсутність у Апелянта підстав для зарахування коштів, що надійшли від відповідача у рахунок покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за квітень-липень 2010 р., в рахунок попередніх платежів.

Крім того, стосовно платежів попереднього періоду на час надходження від відповідача коштів за квітень-липень 2010 р. судом розглядався адміністративний спір, який триває і на даний час.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду у Волочиському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2010р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 212, 254 КАС України.

Суддя-доповідач Кожухар М. С.

Судді Сторчак В.Ю.

Смілянець Е.С.