Постанова

від 31.10.2012 по справі 111/4708/2012

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Справа № 111/4708/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 жовтня 2012 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Лунгу Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ленінської сільської ради Красногвардійського району АР Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Ленінської сільради Красногвардійського району АР Крим про стягнення 6 650 грн матеріальної та 30 000 грн моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з вини відповідача їй нараховано пенсію у розмірі, який не відповідає її доходам під час роботи, оскільки тривалий час архіваріус Ленінської сільради не видав довідку встановленого зразку з урахуванням всіх виплат. Незаконність бездіяльності сільради визнано рішенням суду. У зв'язку з багаточисленними зверненнями до суду вона понесла збитки у розмірі 6 650,00 грн за надання юридичної допомоги; моральна шкода полягає у психічних стражданнях, пов'язаних зі зневагою до неї, зміною способу життя тощо.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позивні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що у грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінської сільської ради з проханням видати їй архівну довідку про заробітну плату за 1986-1990 роки, але вказана довідка була складена з порушенням нормативних правил без розбивки всіх виплат по місяцях. Іншу довідку сільрада видавати відмовлялася, тому позивачка була змушена звернутися до суду. Судовим рішенням було зобов'язано відповідача надати ОСОБА_2 належну довідку, але рішення не виконувалося на протязі двох років, тому позивачка знов звернулася до суду та лише у грудні 2011 року після застосування до Ленінської сільради штрафних санкцій, довідку було видано. Позивачка та він багато разів прохали відповідача надати вірну довідку, однак представники відповідача ігнорували їхні прохання, довідка не надавалася, працівники сільради й досі не визнають своєї провини. Вважає, як щоб довідка була видана раніше, то пенсія була б нарахована своєчасно, та в повному обсязі, та не було б ніякої судової тяганини, яка тягнеться вже п'ять років. Також вважає, що позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що в неї змінився звичний побут, ОСОБА_1 дуже хвилювалася, вона віддано працювала, але не отримала відповідну пенсію, відчуває сором перед людьми, тому що отримує нижчу за них пенсію. ОСОБА_2 також пояснив, що позивачка наймала адвокат з метою отримати юридичну допомогу на належному рівні, але й особисто вивчала законодавство. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача 6 650 грн матеріальної та 30 000 грн моральної шкоди.

Представник відповідача Купрієнко І.А. у судовому засіданні позивні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що відповідно до рішення Красногвардійського районного суду 2011 року у грудні 2011 року сільською радою позивачці було видано архівну довідку, але пенсія за ній не нарахована, оскільки Пенсійним фондом у грудні 2012 року було проведено зустрічну перевірку архівних матеріалів Ленінської сільради, та радою 30.01.2012 року на підставі акту УПФУ було видано іншу довідку. Відмітив те, що Ленінська сільська рада вже понесла відповідне адміністративне покарання за неправомірні дії та бездіяльність. Також пояснив, що сільська рада не впливає на нарахування та перерахування пенсії. Стосовно відшкодування матеріальної та моральної шкоди пояснив, що не визнає ці вимоги, оскільки отримання правової допомоги це право кожної людини, а позивачка також стверджує, що самостійно вивчала нормативно-правові документи та збирала докази, у чому тоді полягає юридична допомога - неясно. Позивачка стверджує, що діями сільської ради їй завдано моральну шкоду та психічні страждання, але ні позивачка, ні її представник не надають належних документів та обґрунтованих доказів. Просив у задоволені позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, а також архівних справ № 2-А-144/09, № 2-а- 2787/11, № 111/2296/2012, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи установлено, що відповідно до копії архівної довідки від 05.12.2007 року, виданої Ленінською сільською радою, заробітна плата ОСОБА_1 за 1986-1990 роки становить 11849,31 грн.(а.с.9).

З копії довідки про заробіток для обчислення пенсії від 07.12.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 було обчислено нові суми заробітної плати згідно з її особистим рахунком у колгоспі імені ХІХ партз'їзду за 1986-1990 роки (а.с.10).

З копії архівної довідки Ленінської сільської ради від 30.01.2012 року вбачається, що вона є тотожною архівній довідці від 05.12.2007 року (а.с.11).

Відповідно до копії постанови Красногвардійського районного суду АР Крим від 10.12.2009 року, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано бездіяльність Ленінської сільської ради незаконною з зобов'язанням сільради видати позивачці архівну довідку про заробітну плату за період роботи в колгоспі імені ХІХ партз'їзду з 1986 по 1990 роки встановленого зразку та відповідно вимог діючого законодавства (а.с.12).

Відповідно до копії постанови Красногвардійського районного суду АР Крим від 20.06.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано Ленінську сільську раду видати позивачці довідку про заробітну плату з вказаними датами виплати та отримання нею сум зазначених в особових рахунках за 1986-1990 роки (а.с.13). З матеріалів справи № 2-а-2787/11 вбачається, що постанова набрала законної сили.

Відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 11.09.2012 року постанову Красногвардійського районного суду АР Крим від 12.06.2012 року, якою УПФУ у Красногвардійському районі АР Крим зобов'язано нарахувати ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки від 07.12.2011 року, залишено без змін (а.с.14-15).

З копії листа Ленінської сільської ради до ВДВС Красногвардійського РУЮ вбачається, що відносно до виконання постанови ВДВС сільрада на адресу виконавчої служби направила довідку на ім'я ОСОБА_1, відомості в якій вказані відповідно до архівних матеріалів сільради (а.с.16). Відповідний лист був надісланий й ОСОБА_1 (а.с.17, 18).

Відповідно до копій постанов про накладення штрафу від 28.11.2011 року та 27.10.2011 року ВДВС Красногвардійського РУЮ на Ленінську сільську раду Красногвардійського району АР Крим було накладено штраф у розмірі 340,00 грн та 170,00 грн відповідно за невиконання без поважних причин рішення суду щодо видачі довідки (а.с.20-21).

З копій заяви, договору, довіреності та квитанцій за юридичні послуги вбачається, що ОСОБА_1 уклала договір з ОСОБА_5 про надання юридичних послуг та сплатила їх вартість (а.с.22-25).

З копії заперечення та апеляційної скарги Управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим вбачається, що пенсійний фонд не був згоден з рішенням про видачу Ленінською сільською радою архівної довідки ОСОБА_1 на підставі невідповідності цієї довідки законодавству (а.с.26-29).

Допитана на вимогу представника відповідача свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 у 2007 році звернулася з проханням про видачу архівної довідки щодо її заробітної плати. Вона у відповідності до відомостей, яки містилися в особистих рахунках ОСОБА_1, видала їй архівну довідку. Потім ОСОБА_1 просила її видати довідку з розбивкою всіх виплат по місяцях, але такі вимоги не відповідають законодавству. Однак, на підставі рішення суду позивачці було видано таку довідку, однак управлінням пенсійного фонду перерахунок здійснено не було. Причиною відмови є те, що архів сільської ради не має право надавати такі довідки. Останню довідку видала у січні 2012 року після проведення зустрічної перевірки управлінням пенсійного фонду архіву Ленінської сільради та згідно з висновками перевірки.

Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При визначенні розміру матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивачкою в обґрунтування розміру майнової шкоди надано квитанції з оплати юридичних послуг на загальну суму 6650,00 грн. Однак, суд приходить до висновку, що вказана майнова шкода по своєї суті є судовими витратами на правову допомогу, що передбачено ст.90 КАС України.

При визначенні розміру витрат, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 суд приймає до уваги лише квитанції від 24.05.2011 року та 20.06.2011 року, оскільки вони збігаються з датами судових засідань відповідно до журналів судового засідання від 24.05.2011 року та 20.06.2011 року по адміністративній справі № 2-а-2787/11 (а.с. 56-58, 88-100).

Інші квитанції, видані ОСОБА_5 від 01.03.2011 року та без дати, не можуть бути прийняті судом як доказ судових витрат позивачки при розгляді справи за її позовом до Ленінської сільської ради у 2011 році, оскільки квитанція на суму 2750 грн видана 01.03.2011 року, а зазначений вище позов пред'явлений до суду 05 травня 2011 року, тобто ці витрати не пов'язані з її розглядом. На іншій квитанції не зазначено дату, крім того, в матеріалах адміністративної справи № 2-а-2787/11 відсутня будь-яка скарга від імені ОСОБА_1.

Квитанцію від 11 жовтня 2010 року на суму 300 грн, видану адвокатом ОСОБА_7, суд також не може прийняти у якості доказу понесених судових витрат, оскільки на час її видачі в суді не розглядалося жодної справи за позовом ОСОБА_1 до Ленінської сільради.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 127 від 22.02.2012 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ", в редакції, яка діяла на час розгляду судом справи № 2-а-2787/11, витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень та якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до ст.22 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік" у період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р мінімальна заробітна плата становила 960 грн.

Так, виходячи з журналів судового засідання по адміністративній справі № 2-а-2787/11, представник позивачки ОСОБА_5 24.05.2011 року знаходився у судовому засіданні 35 хвилин, тому витрати за зазначений час становлять 224,00 грн; 20.06.2011 року представник знаходився у судовому засіданні 1:50 год., оскільки на оголошенні постанови його було, тому оплата його послуг у цей день становить 704,00 грн. Таким чином, витрати позивачки на правову допомогу становлять 928,00 грн (224,00 + 704,00 = 928,00 грн), які у відповідності до ст.94 КАС України й підлягають стягненню на користь позивачки.

Стосовно вимог щодо стягнення моральної шкоди , суд зазначає, що статтею 1173 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За твердженнями представника позивачки наявність моральної шкоди підтверджується тим, що така шкода була завдана ОСОБА_1 бездіяльністю відповідача щодо видачі довідки, змінився її звичний побут, вона кожен день хвилювалася; вона віддано працювала, але не отримала відповідно цьому пенсію, відчуває сором перед людьми тому, що отримує нижчу за них пенсію.

Незаконність бездіяльності відповідача встановлена постановами Красногвардійського районного суду АР Крим від 10.12.2009 року та від 20.06.2011 року, які набрали законної сили. Однак, з боку позивачки та її представника суду не надано ніяких обґрунтованих доказів відносно зміни звичного ритму життя, погіршення стосунків з іншими особами тощо, крім їх висловлювань з цього приводу.

Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі вищевикладеного суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 з Ленінської сільської ради Красногвардійського району АР Крим моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн, який знаходить цілком достатнім, розумним та справедливим.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку що про часткове задоволення позову.

У відповідності до ст.94 КАС України на користь позивачки підлягають стягненню з відповідача судові витрати, понесенні нею при пред'явленні позову пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Так, у зв'язку з частковим задоволення позову щодо стягнення матеріальної шкоди, на користь позивачки підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 14,98 грн та 32,19 грн витрат зі сплати судового збору за позовні вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.22, 23, 1173 ЦК України, ст.ст.11, 90, 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково .

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Тихий Хутір Жашківського району Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з Ленінської сільської ради Красногвардійського району АР Крим, с.Ленінське, вул.Леніна, б.18 Красногвардійського району АР Крим, код ЄДРПОУ 37247179, витрати на правову допомогу у розмірі 928,00 грн (дев'ятсот двадцять вісім гривень 00 копійок), моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) та судові витрати у розмірі 47,17 грн (сорок сім гривень 17 копійок), а всього - 3 975,17 грн (три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 17 копійок).

В інший частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Суддя І.В.Шевченко