Ухвала

від 03.09.2012 по справі 2а-1972/11/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1972/11/0170/26

03.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Командитного товариства "Крим-інвестбуд та компанія"- Ломброзо Вячеслав Олександрович, довіреність № 3 від 10.01.12

представник відповідача - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС- не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 15.03.12 по справі № 2а-1972/11/0170/26

за позовом Командитного товариства "Крим-інвестбуд та компанія" (станція Прибрежна, буд.3,Прибережне,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96563)

до Сакськаої об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Курортна 57, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

заявник апеляційної скарги Сакська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби (вул. Курортна 57, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15 березня 2012 року у справі № 2а-1972/11/0170/26 адміністративний позов Командитного товариства «Крим-інвестбуд та компанія»до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Сакська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15 березня 2012 року, прийняти нову постанову, якою позивачу відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на відсутність поставок товарів від ПП «Каднос», ПП «Спецмегапостач-Д», ПП «Найкращі будівельні технології»підприємствам-покупцям, що свідчить, на думку податкової інспекції, про те, що правочини між ПП «Карад Крим»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, тому зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

У судове засідання представник заявника апеляційної скарги не зьявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи заявник апеляційної скарги сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 7013,71 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у сумі 1,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року № 0000172301.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 20 січня 2012 року № 57/2301/19009073 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Командитного товариства «Крим-інвестбуд та компанія», код ЄДРПОУ 19009073, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Карад Крим», код за ЄДРПОУ 31220612 їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року», яким встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 7013,71 грн. за березень 2011 року. З акту перевірки вбачається, що підставою до висновку про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2011 року у сумі 7013,71 грн. сталися висновки податкової інспекції про завищення позивачем суми податкового кредиту у сумі 7013,71 грн. за березень 2011 року за взаємовідносинами з ПП «Карад Крим»на підставі договору купівлі-продажу № 05/01-11-5 від 05.01.2011 року. Правочин між позивачем та ПП «Карад Крим»податкова інспекція вважає нікчемним. При цьому у акті перевірки зазначено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та акти приймання дизпалива від ПП «Карад Крим»у кількості 4865л.

Судова колегія вважає, що задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та правильно надав юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосувавши норми матеріального права -положення Податкового кодексу України. Така думка судової колегії ґрунтується на наступному.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку.

Під час розгляду справи суд першої інстанції ретельно дослідив правові взаємовідносини між позивачем та ПП «Карад Крим», дослідив та надав належну юридичну оцінку наявним у позивача письмовим доказам у підтвердження факту здійснення господарських операцій, розрахунків між позивачем та ПП «Карад Крим»та наявності відповідних податкових накладних, видаткових накладних, відомостей надходження товарно-матеріальних цінностей за контрагентами за березень 2011 року, карток складського обліку за березень 2011 року, підтвердженого у процесі перевірки факту безготівкових розрахунків між позивачем та ПП «Карад Крим», наявності договору поставки від 05.01.2011 року № 05/01-11-5, укладеного між позивачем та ПП «Карад Крим», які є підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість у сумі 7013,71 грн., що відноситься до складу податкового кредиту.

Посилання податкової інспекції на відсутність у позивача товарно-транспортних документів на доставку дизельного палива не приймається судовою колегією до уваги, оскільки товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує валові витрати підприємства щодо отримання товару. Це документ, який підтверджує транспортування товару підприємством, що здійснює доставку товару. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363 товарно-транспортна накладна є документом на перевезення вантажів, призначена для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи та оформлюється вантажовідправником та відноситься до первинної транспортної документації.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що доставку дизельного палива позивач особисто не здійснював, дизельне паливо доставлялося Товариству. Факт отримання товару підтверджується іншими документами, а саме: видатковою накладною № РН-0000062 від 18.03.2011 року на суму 42082,25 грн., у тому числі ПДВ 7013,71 грн., відомістю надходження товарно-матеріальних цінностей за контрагентами за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, карткою складського обліку за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, прибутковим ордером № 31 від 18.03.2011 року щодо оприбуткування дизельного пального на складі, податковою накладною № 21 від 18.03.2011 року. Судова колегія також зазначає, що від сутність у позивача акту приймання дизельного пального не є підставою до висновку про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Карад Крим»та не може бути підставою до висновку про безтоварність господарської операції за договором поставки від 05.01.2011 року № 05/01-11-5, оскільки цей документ не є обов'язковим і облік надходження товару за вказаним договором підтверджується іншими -зазначеними вище документами.

Що стосується доводів податкової інспекції про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Карад Крим»судова колегія зазначає наступне. У акті перевірки від 20 січня 2012 року податкова інспекція посилається на акт ДПІ у м. Сімферополі № 9893/23-4/31220612 від 10.08.2008 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Карад Крим»за березень 2011 року.(а.с. 29), яким визнано правочини, укладені ПП «Карад Крим»з контрагентами такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Але, судова колегія зазначає, що по-перше, акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 10.08.2008 року ніяким чином не може бути доказом порушення ПП «Карад Крим»податкового законодавства за березень 2011 року, а по-друге, в матеріалах справи взагалі відсутній вказаний акт перевірки ПП «Карад Крим», тому що ані під час судового розгляду у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи, податкова інспекція не надала суду вказаний акт перевірки у якості доказу своїх висновків щодо факту нікчемності правочину між позивачем та ПП «Карад Крим».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину»зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ПП «Карад Крим»суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ПП «Карад Крим»у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

При таких обставинах справи підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.12 по справі № 2а-1972/11/0170/26 - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.12 по справі № 2а-1972/11/0170/26 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська