Ухвала

від 05.12.2012 по справі 2а-5913/11/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5913/11/0170/18

05.12.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кучерука О.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 03.04.12 у справі № 2а-5913/11/0170/18

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримелектромашторг" (вул. Миколаївське шосе, 3 км.,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.12 адміністративний позов -задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0004302301 від 11.05.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримелектромашторг" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Кримелектромашторг" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ "Кримелектромашторг" з питань достовірності формування податкового кредиту за лютий 2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 29 квітня 2011 року №5525/23-7/5512035, яким встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011р. всього у сумі 101538,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2011 року №0004302301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 101538,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 25384,00 грн.

Між позивачем та ПП "Ньютехнолоджи" був укладений договір куплі-продажу №11 від 21.01.2011р.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем до матеріалів справи долучені витратні накладні, а саме №214 від 28.02.2011р. на суму 304046,20 грн., у т.ч. ПДВ- 50674,37 грн.; №215 від 28.02.2011р. на суму 35183,72 грн., у т.ч. ПДВ- 5863,95 грн.; №216 від 28.02.2011р. на суму 270000,00 грн., у т.ч. ПДВ 45000,00 грн.; прибуткові накладні №216 від 28.02.2011р. №214, №215 від 28.02.2011р.; податкові накладні:

- №124 від 28.02.2011 року на загальну суму -304046,20 грн., в т.ч. ПДВ -50674,37 грн.;

- №215 від 28.02.2011 року на загальну суму -35183,72 грн., в т.ч. ПДВ -5863,95 грн.;

- №102 від 28.02.2011 року на загальну суму -270000,00 грн., в т.ч. ПДВ -45000,00 грн.

Вказана сума податку на додану вартість у розмірі 101538,30 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді лютого 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ПП "Ньютехнолоджи" у лютому 2011 року.

Судом встановлено, що постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (лютий 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100271137 та мав право видавати податкову накладну. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом лютого 2011р. у зв'язку з придбанням товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення -рішення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Також, судова колегія зазначає, що посилання податкового органу на порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ТОВ "СВ Кард"(ЄДРПОУ 34486575) та ТОВ "Рибний Домік" (ЄДРПОУ 36483984) є безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ТОВ "СВ Кард" та ТОВ "Рибний Домік" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме того товару, який є предметом договору позивача із ПП "Ньютехнолоджи". Також суд звертає увагу на те, що предметом договірних відносин позивача із ПП "Ньютехнолоджи" є постачання гостоварів та будівельних матеріалів, а в акті перевірки жодним чином не роз'яснено впливу правочинів ПП "Ньютехнолоджи" із ТОВ "СВ Кард" та ТОВ "Рибний Домік" на можливість виконання договірних зобов'язань ПП "Ньютехнолоджи" із позивачем у справі.

Щодо твердження відповідача про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених котрагентом позивача- ПП "Ньютехнолоджи" із іншою особами - ТОВ "СВ Кард" та ТОВ "Рибний Домік", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія зазначає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у відповідача правових підстав для визначення податку на додану вартість у розмірі 101538,00 грн. у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований позивачем відповідно до норм Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що по справі було проведено судово-економічну експертизу.

На підставі експертного дослідження №118/11 від 05.03.2012р. ТОВ "Кримське експертне бюро" були зроблені такі висновки:

- отримання товарів від ПП "Ньютехнолоджи" та їх подальше використання в особистій господарській діяльності ВАТ "Кримелектромашторг"первинними бухгалтерськими та податковими документами підтверджені;

- отримані товари оприбутковані у бухгалтерському обліку підприємства за накладною № 216 від 28.02.2011 по Дт рахунку 201 Кт рахунку 685/1 на суму 225000,00 гривен, ПДВ 45000 гривен, а також за накладними №214, №215 від 28.02.2011 по Дт рахунку 281 Кт рахунку 631 на суму 282681,96 гривен, ПДВ 56547,93 гривен;

ВАТ "Кримелектромашторг"отримано податкові накладні від ПП "Ньютехнолоджи"на суму 609229,92 гривен, ПДВ 101538,30 гривен. Податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011 року. Вказана сума податку на додану вартість ввійшла до податкового кредиту;

- право позивача на податковий кредит в лютому 2011 року підтверджують досліджені документи у сумі 101538 гривен.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками експерта, викладеними у Висновку №118/11 від 05.03.2012р. судово -економічної експертизи по адміністративній справі, як з такими, що підтверджуються матеріалами справи та обґрунтовані, на думку суду, у повному обсязі.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 29 квітня 2011 року №5525/23-7/5512035 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від від 11 травня 2011 року №0004302301.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 03.04.12 у справі № 2а-5913/11/0170/18 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва