Рішення

від 08.01.2013 по справі 2010/2-2170/11

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.01.2013

Справа №2010/2-2170/2011

провадження №2/2010/467/2012

РІШЕННЯ

іменем України

17 грудня 2012 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибок Є.А. за участюсекретаря судового засіданняСпольник Т.Б. розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа управління Держкомзему в Дергачівському районі до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії та звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації третя особа Управління Держкомзему в Дергачівському районі до ОСОБА_3, в якому просив визнати недійсним державний акт серії ХР №079277 від 22.09.2005 року на право власності на земельну ділянку розміром 6,1 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту, виданий на ім'я ОСОБА_3; визнати недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 6,1 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту; зобов'язати управління Держкомзему в Дергачівському районі скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акту серії ХР №079277 від 22.09.2005 на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3; покласти на відповідача обов'язок щодо повернення земельної ділянки в придатному для використанні стані та повернути зазначену земельну ділянку за належністю позивачеві. В обґрунтування позову зазначив, що згідно зі ст.ст.13, 14 Конституції України земля та її надра є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України. Відповідно до абзацу 7 п.12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Прокуратурою Дергачівського району Харківської області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства України під час передачі у власність земельної ділянки площею 6,10 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Проведеною перевіркою встановлено, що розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 02.08.2005 року №353 передано із земель фермерського господарства по вирощуванню риби на території Малоданилівської селищної ради громадянину члену фермерського господарства ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства розміром 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту. У подальшому був виготовлений державний акт ХР№079277 на право власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 6,1 га, для ведення фермерського господарства на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту. Встановлено, що громадянин ОСОБА_3 не перебуває у родинних стосунках ні з головою фермерського господарства ні з іншими членами господарства, а відтак прийнято його до фермерського господарства ОСОБА_4 з порушенням вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про фермерське господарство». Враховуючи викладене, розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №353 від 02.08.2005 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 та передачі йому у власність земельної ділянки площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту суперечить вимогам ст.ст.31, 32 Земельного кодексу України. За результатами перевірки прокуратурою району в порядку ст. 21 Закону України "Про прокуратур) був внесений протест на розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 02.08.2005 року №353 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 06.06.2011 року №313 вказаний протест прокуратури району задоволено, розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 02.08.2005 року №353 - скасовано. Вищевикладені порушення чинного законодавства свідчить про незаконність та протиправність набуття ОСОБА_3 права власності на зазначену земельну ділянку площею 6,1 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району (кадастровий номер 6322055900:33:000:0005). Згідно з висновком судово-оціночної експертизи Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса №6207 від 06.07.2011 року вартість земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 відповідно до державного акта серії ХР №079277, розташованої на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району, площею 6,1 га складає 14182 грн. Підставою для представництва інтересів держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації в суді є та обставина, що в результаті вищевказаних обставин порушено інтереси держави стосовно реалізації прав законного власника земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей на правах законного користувача землі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні посилаючись на його необґрунтованість, при цьому вказав, що відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бутипротиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Таких підстав прокурором не наведено. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує начебто на наявність підстав для припинення права власності відповідача, вказуючи на скасування розпорядження голови Дергачівської РДА від 02 серпня 2005 року №353 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передачі у власність відповідача земельної ділянки, що, на його думку, має бути підставою для визнання недійсним державного акту та задоволення інших заявлених вимог. Вказане не ґрунтується на дійсних обставинах справи. Відповідач, як це слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є членом ФГ по вирощуванні риби ОСОБА_4, і це факт, який належним чином перевірявся спеціальною комісією при райдержадміністрації при включенні відповідних осіб до складу фермерського господарства при розгляді відповідної поданої заяви. Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до ч.1 ст.18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Прокурор посилається на скасування розпорядженням голови Дергачівської РДА від 06.06.2011 року №313 розпорядження голови Дергачівської РДА від 02 серпня 2005 року №353. Відповідно до ст.ст.6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7- рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. У позові про визнання протиправним зазначеного розпорядження голови РДА відповідач вказував, що повноважень на самостійне скасування винесених головою районної державної адміністрації розпоряджень, у тому числі актів ненормативного характеру, що вичерпуються внаслідок їх одноразового застосування, Конституція України та закони не передбачають. По суті, лише наявністю розпорядження голови Дергачівської РДА від 06.06.2011 року №313 прокурор обґрунтовував заявлені в цій справі позовні вимоги. Оцінка цьому розпорядженню надана постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 року по справі №2а-13318/11/2070 за участю прокурора Дергачівського району. Приймаючи до уваги вищевикладене, прошу суд у позові прокурора відмовити повністю за безпідставністю.

У судове засідання представники третьої особи управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області не з'явився, оскільки до суду не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, відповідно до ч.3 ст. 36 ЦПК України справа розглядається без участі представника третьої особи.

Представник Управління Держкомзему в Харківській області ОСОБА_7 надав суду письмові пояснення, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 15.12.2010 року №876 «Про затвердження граничної чисельності працівників Рескомзему АР Крим, головних управлінь Держкомзему в областях, містах Києві та Севастополі», на виконання Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2010 року №1128 «Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085», відповідно до абзацу 7 пункту 10 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року №244 (зі змінами), з метою реалізації державної політики у сфері земельних відносин та забезпечення ефективної роботи територіальних органів Держкомзему та відповідно до наказу Головного управління Держкомзему у Харківській області №180 від 29 грудня 2010 року «Про централізацію юридичного обліку», у зв'язку із зміною структури Головного управління та територіальних органів Держкомзему у Харківській області, повноваження представництва в судах територіальних органів Держкомзему покладено на Юридичне управління Головного управління Держкомзему у Харківській області. До Головного управління Держкомзему у Харківській області надійшла ухвала Дергачівського районного суду Харківської області про відкриття провадження у справі №2010/2-2170/11, копія позовної заяви прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки в придатний для використання стан та копії доданих до неї документів. Згідно ст.3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до вимог п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що передбачено ст.125 Земельного кодексу України. Перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку, передбачений ст. 126 Земельного кодексу України є вичерпний. Земельне законодавство вимагає оформити належним чином, шляхом отримання в установленому законодавством порядку документа, що посвідчує право на земельну ділянку (ст.126 Земельного кодексу України). Дані вимоги є обов'язкові для всіх осіб незалежно від форми власності.

У судовому засіданні представник прокуратури Дергачівського району Харківської області ОСОБА_8 та представник Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_9 просили задовольнити позов у повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №353 від 02.08 .2005 року, ОСОБА_3 передано із земель фермерського господарства по вирощуванню риби ОСОБА_4 на території Малоданилівської селищної ради в приватну власність земельну ділянку площею 6,1000 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №079277, ОСОБА_3 на підставі розпорядження Дергачівської райдержадміністрації від 02.08.2005 року №353, належить земельна ділянка площею 6,1000 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6322055900:33:000:0005 .

Відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №313 від 06.06.2011 року про скасування розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №353 від 02.08.2005 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передачі у власність земельних ділянок.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Поняття, зміст права власності на землю та підстави його набуття визначено в нормах ст.ст. 78, 81, 116 ЗК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, (ст. 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. (ст. 125 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідач право власності на спірну земельну ділянку набув на підставі розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №353 від 02.08 .2005 року.

Це право посвідчене державними актами і є похідним від відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади про передачу у власність земельної ділянки й залежить від доведеності незаконності самого розпорядження місцевого органу виконавчої влади, на підставі якого видано оспорюваний державний акт.

Таким чином, за змістом ст. 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено зазначеною нормою.

Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

Будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58,59,61 ЦПК України, доказів на підтвердження не легітимності розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №353 від 02.08 .2005 року про передачу ОСОБА_3 із земель фермерського господарства по вирощуванню риби ОСОБА_4 на території Малоданилівської селищної ради в приватну власність земельну ділянку площею 6,1000 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, а саме судових рішень про визнання недійсним розпорядження чи вироку суду, яким було б встановлено факт підробки чи фальшування зазначеного розпорядження, прокурором суду не представлено.

До того ж, у судовому засіданні сторони визнали, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №313 від 06.06.2011 року про скасування розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №353 від 02.08 .2005 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передачі у власність земельних ділянок

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, зазначена обставина не підлягає доказуванню.

Суд не бере до уваги посилання прокурора про незаконність прийняття відповідача у члени фермерського господарства, оскільки належним доказом щодо цього факту може бути лише судове рішення про недійсність зміни до Статуту фермерського господарства, а таких доказів позивачем та прокурором суду не надано. Зважаючи на зазначене, суд вважає, що відповідач перебуваючи членом фермерського господарства, правомірно набув право власності на земельну ділянку.

Також суд відмічає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України у своїй постанові від 31 жовтня 2012 року, справа №6-53цс12, зазначив, що виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку. За змістом ст. 152 ЗК України визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено зазначеною нормою. Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.6 ст.154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову у виді арешту на земельну ділянку розміром 6,1 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту, та згідно державного акту на право власності серії ХР №079277 від 22.09.2005 року належить ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, які були вжиті згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2011 року, - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя Є.А. Болибок