Рішення

від 12.12.2012 по справі 5009/3834/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 17/94/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5009/3834/12

м. Запоріжжя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "МОБІЛЕ", 70500, Запорізька область, м. Оріхів, провулок Робочий, буд. 14

до відповідача: приватного акціонерного товариства "ЕЛАН", 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3в

про стягнення 137 706,52 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Скляров О.О., довіреність від 10.10.12 б/н

від відповідача: Чубич О.В., довіреність від 09.11.12 б/н

СУТЬ СПОРУ:

12.10.12 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "МОБІЛЕ" (надалі ТОВ "Автотранспортне підприємство "МОБІЛЕ") з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "ЕЛАН" (далі ПрАТ "ЕЛАН") про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за договором від 09.04.12 № 1204092 в сумі 137 706,52 грн. з якої: 8 000 грн. - основний борг, 129 600 грн. - штраф та 106,52 грн. - 3% річних.

У відповідності до ст. 2 1 ГПК України, 12.10.12 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 12.10.12 судом порушено провадження у справі № 5009/3834/12 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 17/94/12. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 12.11.12.

В судових засіданнях 12.11.12, 03.12.12 судом оголошено перерви до 03.12.12 та 12.12.12 відповідно.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 12.12.12, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін роз'яснено про час складення повного рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві від 10.10.12 та у письмових обґрунтуваннях позовних вимог, зазначав наступне. 09.04.12 між сторонами у справі укладено договір № 1204092 про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, на виконання умов якого позивачем в період з 13.04.12 по 17.04.12 був доставлений до Запорізької митниці обумовлений договором вантаж, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0405265 з відповідними відмітками митних органів про рух вантажу та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.04.12 № 102. Загальна вартість послуг становить 8 000 грн. Свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з перевезення відповідач не виконав, внаслідок чого, основний борг відповідача за спірним договором, станом на час розгляду справи в суді, становить 8 000 грн. За прострочення строків виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних -106,52 грн. та 129 600,00 грн. - штрафу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 218, 220 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 000 грн. визнав повністю, в ін. частині позову просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Так, на думку відповідача, сам лише факт прибуття автомобіля до обумовленого місця не є підтвердженням належного виконання послуги перевезення. До моменту отримання відповідачем рахунку-фактури, акту виконаних робіт, міжнародної транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про доставку вантажу і договору про надання транспортних послуг відповідач не мав можливості виконати зобов'язання з оплати наданих послуг. Також, докази щодо дати отримання даних документів у відповідача відсутні, що як вказує відповідач унеможливлює визначення дати виникнення грошового зобов'язання, а відтак і періоду прострочення його виконання та проведення власного розрахунку суми неустойки та 3% річних. Крім того, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 129 600,00 грн. висунуті без врахування вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а отже є незаконними та не підлягають задоволенню. З огляду на викладене, просить суд у задоволенні позову в частині стягнення 129 600 грн. штрафу та 106,52 грн. 3% річних відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.12 між товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "МОБІЛЕ" (Перевізник) та приватним акціонерним товариством "ЕЛАН" (Замовник) укладено договір № 1204092 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого (п.п. 1.1., 1.2. договору) є організація та перевезення вантажу: дизельного двигуна У1Д6-250ТК і муфти зчеплення сб. 7526-00-3 до двадцяти тон в міжнародному сполученні. Дата завантаження - 10.04.12.

Згідно з п. 1.8. договору, Перевізник зобов'язався забезпечити доставку ввіреному йому Замовником вантажу в пункт призначення та видачу його отримувачу, визначеному в товарно-транспортній накладній згідно вимог Митної декларації про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням Конвенції "TIR", Конвенції про міжнародні дорожні перевезення вантажів "CMR".

Пунктами 1.3., 1.6. договору передбачено, що адреса завантаження: Росія, м. Єкатеринбург, вул. Старих Більшовиків, б. 2-а, ТОВ "Уральський моторний завод". Адреса відвантаження: Україна, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, локомотивне депо ВАТ "Запорізький алюмінієвий комбінат"

Відповідно до п. 1.9. договору, перевезення здійснюється автомобілем Перевізника марки Mersedes, номер державної реєстрації АР7323ВХ без використання книги МДП (TIR carnet).

Строк доставки вантажу за взаємною згодою сторін складає не більше десяти діб з моменту повного митного оформлення вантажу в пункті завантаження (п. 2.0. договору).

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше 31 грудня 2012 року. Договір не може бути розірваний під час виконання замовлення (п. 7.1. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи № 5009/3834/12, відповідно до умов спірного договору від 09.04.12, позивачем здійснено міжнародне автоперевезення вантажу за наступним маршрутом: Росія, м. Єкатеринбург, вул. Старих Більшовиків, б. 2-а, ТОВ "Уральський моторний завод" - Україна, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, локомотивне депо ВАТ "Запорізький алюмінієвий комбінат".

Факт здійснення транспортних послуг підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною серії CMR № 0405265, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.04.12 № 102, рахунком-фактурою від 20.04.12 № 106 та не заперечувався відповідачем в ході розгляду цієї справи.

Згідно з п. 1.7. спірного договору, оплата за транспортні послуги за взаємною згодою сторін складає 8 000 грн. з ПДВ, шляхом безготівкового розрахунку.

Умовами п. 2.4. договору сторони визначили, що Замовник зобов'язується своєчасно оплатити перевезення вантажу по узгодженому тарифу.

Відповідно до п. 4.2. договору, Замовник сплачує Перевізнику обумовлену суму фрахту по факту прибуття автомобіля до місця митного оформлення вантажу вантажоотримувачем в м. Запоріжжі, Україна на протязі трьох банківських днів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту доданої до матеріалів цієї справи міжнародної товарно-транспортної накладної серії CMR № 0405265 вбачається, що автомобіль із вантажем - дизельним двигуном У1Д6-250ТК (1 шт.) і муфтою зчеплення сб. 7526-00-3 (1 шт.) прибув до Запорізької митниці - 17.04.12, про що свідчить штамп Запорізької митниці України на вказаній товарно-транспортній накладній.

Отже, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання з оплати наданих автотранспортних послуг, з урахуванням вимог норм ст.ст. 253, 254 ЦК України, виникло у ПрАТ "ЕЛАН" з 23.04.12.

Разом з тим, як свідчать матеріали цієї справи, відповідач договірних зобов'язань не виконав, оплату за надані послуги в розмірі 8 000 грн. у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Таким чином, на момент розгляду цієї справи судом, сума основного боргу за договором від 09.04.12 № 1204092 складає 8 000 грн.

Факт наявності заборгованості в розмірі 8 000 грн. підтверджується матеріалами справи.

Судом відхиляються, як необґрунтовані, твердження відповідача, з посиланням на п. 4.3. спірного договору, відносно того, що останній не мав можливості виконати зобов'язання з оплати наданих послуг оскільки не отримав від ТОВ "Автотранспортне підприємство "МОБІЛЕ" рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, міжнародну транспортну накладну з відміткою вантажоотримувача про доставку вантажу і договір про надання транспортних послуг.

Так, п. 4.3. договору від 09.04.12 встановлено, що Перевізник по факту надання транспортних послуг надає Замовнику оригінали або завірені в установленому порядку копії наступних документів: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, міжнародну транспортну накладну з відміткою вантажоотримувача про доставку вантажу та договір про надання транспортних послуг.

При цьому, як встановлено вище матеріалами справи, порядок розрахунків встановлений сторонами саме в п. 4.2. спірного договору, а саме: Замовник сплачує Перевізнику обумовлену суму фрахту по факту прибуття автомобіля до місця митного оформлення вантажу вантажоотримувачем в м. Запоріжжі, Україна на протязі трьох банківських днів.

Отже, доводи відповідача про неможливість визначення дати виникнення грошового зобов'язання, а відтак і періоду прострочення його виконання, спростовуються доданими до матеріалів справи доказами. У зв'язку з чим, визнаються судом необґрунтованими та безпідставними.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8 000 грн. на підставі договору від 09.04.12 № 1204092 доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 106,52 грн. за період з 21.04.12 по 01.10.12 (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Факт прострочення виконання грошового зобов'язання матеріалами справи доведено.

Разом з тим, оскільки заборгованість виникла з 23.04.12, у відповідності до положень ст.ст. 253, 254 ЦК України, нарахування 3% на основну суму боргу починається з 23.04.12 та припиняється 01.10.12. Отже, за розрахунком суду розмір 3% річних складає 105,57 грн., які нараховані судом за період з 23.04.12 по 01.10.12. За таких обставин, вимоги в цій частині задовольняються судом частково в сумі 105,57 грн. У задоволені решти вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Згідно з п. 4.4. спірного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків за надані, без претензій зі сторони Замовника, та належним чином документально оформлені Перевізником, транспортні послуги Замовник сплачує Перевізнику штраф в розмірі 10 % несплаченої суми фрахту за кожен календарний день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного, позивачем заявлено до стягнення 129 600,00 грн. штрафу, який нарахований останнім за період з 21.04.12 по 01.10.12.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, частини 2 та 3 ст. 549 ЦК України на законодавчому рівні розглядають штраф та пеню як різновиди неустойки. При цьому, кваліфікуючими ознаками штрафу є обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, разовий характер і незалежність від тривалості порушення у часі. У свою чергу, пеня як різновид неустойки характеризується, зокрема, триваючим характером, тобто нарахування пені здійснюється за кожний день прострочення.

Як свідчать умови п. 4.4. договору від 09.04.12, сторони обумовили сплату штрафу за несвоєчасне проведення розрахунків за спірним договором за кожен календарний день прострочення платежу. Тобто, в даному випадку, сторони визначили триваючий характер штрафу, що суперечить приписам ч. 2 ст. 549 ЦК України.

У зв'язку з чим, суд, враховуючи, що стягнення штрафу незалежить від тривалості порушення у часі і має разовий характер, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу частково в сумі 800 грн., тобто в розмірі 10 % несплаченої суми фрахту. В іншій частині вимоги про стягнення штрафу судом відхиляються.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4 500 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем надано до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 08.10.12 б/н, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2336 та акт виконаних робіт від 08.10.12. В доказ оплати правової допомоги адвоката позивачем до матеріалів справи додане платіжне доручення від 09.10.12 № 121 про оплату 4 500,00 грн.

У визначенні розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, судом враховано, що позивач не надав суду встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіонів; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, а також враховуючи, що:

- розмір відшкодування судових витрат, у т.ч. оплати послуг адвоката, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним з огляду на складність та обставини справи,

- що позивач не надав суду: встановлених нормативно-правовими актами норм видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартості економних транспортних послуг; доказів вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіоні; ін. наявних відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг,

- не складність справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат на оплату послуг адвоката до суми 500 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в розмірі 178,11 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2 1 , 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 49, 69, 82, 82 1 , 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ЕЛАН" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3в, код ЄДРПОУ 23287464, р/р 26005202377001 у Запорізькому РУ ПАО КБ "Приватбанк", МФО 313399) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "МОБІЛЕ" (70500, Запорізька область, м. Оріхів, провулок Робочий, буд. 14, код ЄДРПОУ 24905119, р/р 26004001022225 в ПАТ "КБ "Хрещатик" м. Київ, МФО 300670) - 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 105 (сто п'ять) грн. 57 коп. 3% річних, 800 (вісімсот) грн. 00 коп. штрафу, 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 178 (сто сімдесят вісім) грн. 11 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 17.12.12.

Суддя В.Л. Корсун