Рішення

від 08.01.2013 по справі 18/2080/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2013 р. Справа №18/2080/12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин", м. Кременчук

до Приватного підприємства "Академія розвитку гуманітарної освіти", м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 3 113,36 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Роговий А.А. довіреність №49/1930 від 12.10.2012 року.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (згідно ст.85 ГПК України).

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 3 113,36 грн., з них - 2045,00 грн. заборгованості за листопад 2011 р., 845,00 грн. заборгованості за грудень 2011 р., 158,05 грн. пені за період з 26.10.2011 р. по 25.04.2012 р., 65,31 грн. пені за період з 26.11.2011 р. по 25.05.2012 р. (згідно заяви про збільшення суми позову, поданої в порядку ст.22 ГПК України, та ухвалою від 29.11.2012 року прийнятої до розгляду).

Від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на п'ятнадцять днів згідно ст.69 ГПК України. Суд дане клопотання задовольнив.

Відповідач ухвалу суду від 24.10.2012 року про порушення провадження у справі, направлену за адресою, зазначеною у позовній заяві (м. Кременчук, вул. Кронштадтська, 3) отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (в матер. спр., арк. спр. - 19). Крім того, як реагування на дану ухвалу суду від відповідача надійшло клопотання вхід №15096д від 13.11.2012 року про відкладення розгляду справи (арк. спр. - 20).

В подальшому ухвали суду від 13.11.2012 р. та 29.11.2012 року, направлені за тією ж адресою, яка зазначена в позовній заяві, повернулися з відміткою поштової установи: "За закінченням терміну зберігання".

На виконання вимог ухвали суду від 29.11.2012 року від державного реєстратора виконавчого комітету Кременчуцької міської ради судом отримана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.12.2012 року, в якій вказана інша адреса місцезнаходження відповідача (39600, м. Кременчук, вул. Нагірна,6), ніж та, що зазначена у позовній заяві.

Для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору, на адресу , яка зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 39600, м. Кременчук, вул. Нагірна,6 - була направлена ухвала суду від 20.12.2012 р.

На час проведення судового засідання у суду відсутні докази отримання відповідачем ухвали від 20.12.2012 р. У разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абз. 3 п.3.9.1. Постанови Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18). Тобто, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, проте ухиляється від покладених на нього обов"язків.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, враховуючи клопотання щодо продовження строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

01.08.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод дорожніх машин»та відповідачем було укладено договір оренди № 4 (далі - Договір, арк. спр. 7-8), згідно якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне володіння і користування об'єкт оренди: приміщення загальною площею 53,4 кв.м, згідно планування об'єкту, розташованого в ДДЗ №71 за адресою м. Кременчук, вул. Нагірна 6, яке знаходиться на балансі ВАТ «Кредмаш», вартість якого складає 11 795,00 грн. (п.1.1 Договору). Відповідно до додаткової угоди №3 від 01.04.2011 року були внесені зміни в даний пункт договору, а саме збільшено розмір площі до 81,8 кв. м та зазначено вартість об'єкту 17 453,00 грн. (арк. спр. 43). Крім того, 20.05.2011 року позивач рекомендованим листом №40/1441 повідомив відповідача, що згідно Закону України «Про господарські товариства»необхідно внести зміни у договір, а саме замість ВАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин»слід читати Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин»(арк. спр. 34).

На виконання умов Договору, 01 серпня 2010 року були підписані відповідні акти приймання-передачі Об'єкту оренди (арк.39-40 справи).

Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата за місяць складає 1070,00 грн., у тому числі ПДВ. Додатковими угодами №1 від 24.11.2010 р., №2 від 14.02.2011р. та №3 від 01.04.2012 р. розмір орендної плати збільшувався (арк. спр. 41-43). Відповідно до Додаткової угоди № 3 орендна плата за місяць з 01 квітня 2011 року складає 2045,00 грн., у т. ч. ПДВ. Орендна плата сплачується 100% авансом, як в готівковому, так і в безготівковому порядку за 5 календарних днів до початку місяця надання послуг, згідно рахунку (п. 4.3 Договору).

Орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату згідно умовами даного договору (п.6.1.2 договору). Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату чи плату не в повному обсязі орендної плати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невнесеної суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.10.1 цей Договір укладається на строк з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р. з можливим щорічним переукладанням. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 24.11.2010 р. даний пункт викладено у новій редакції, а саме зазначено що даний договір укладається на строк 01.08.2010 року по 31.12.2011 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем неналежно виконувалися умови договору, а саме не сплачено 2045,00 грн. заборгованості за листопад 2011 р. та 845,00 грн. заборгованості за грудень 2011 р. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі на момент розгляду спору складає 2890,00 грн.

10.02.2012 р. позивачем відповідачу було направлено претензію з проханням добровільного погашення заборгованості по Договору оренди (арк. спр. 12). Дана претензія відповідачем залишена без розгляду.

Крім того, відповідно до ст. 232 ГК України та на підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 223,36 грн. пені, з них: 158,05 грн. пені за період з 26.10.2011 р. по 25.04.2012 р., 65,31 грн. пені за період з 26.11.2011 р. по 25.05.2012 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 3 113,36 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору оренди. За змістом ст. 283, 286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і строки її внесення визначаються в договорі.

Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений також ст. 759 ЦК України. Своїх зобов'язань за договором в частині сплати орендної плати орендар належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді, за розрахунком позивача, становить 2890,00 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, перевіривши методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга", суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 3 113,36 грн., з них: 2 890,00 грн. основного боргу та 223,36 грн. пені, є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір оренди №4 від 01.08.2012 р., Додатковими угодами №1 від 24.11.2010 р., №2 від 14.02.2011р. та №3 від 01.04.2012 р., Акти приймання-передачі об'єкту оренди; оригінали відповідних документів оглянуті у засіданні). Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується йому за рахунок відповідача.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Приватного підприємства «Академія розвитку гуманітарної освіти»(39630, м. Кременчук, вул. Нагірна,6 код 36804774, св-во серія : А01 №359530; інші реквізити суду невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин»(39600, м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 4, р/р 2600301643535 в «Відділення м. Кременчук філії АТ Укрексімбанк»в м. Полтаві, МФО 331649, код ЄДРПОУ05762565) 2 890,00 грн. основного боргу, 223,36 грн. пені та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.01.2013 р.

Суддя О.С. Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).