Рішення

від 18.12.2012 по справі 5024/1635/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р. Справа № 5024/1635/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль",

м. Херсон

до: Приватної виробничо-комерційної фірми "Гілея", м.Херсон

про стягнення 20739 грн. 58 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кривцун В.А., юрисконсульт за довіреністю № 01-4/50 від 30.10.2012 р.;

від відповідача - не прибув.

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до приватної виробничо-комерційної фірми "Гілея" (відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 19 746 грн. 41 коп., суми 3 % річних - 162 грн. 42 коп. та пені - 830 грн. 75 коп. за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання, в засідання суду повторно не прибув, про причини неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Так, ухвала про порушення справи, надіслана судом на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.11.2012 р.: 73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 8, повернулася до господарського суду без вручення адресату з позначкою "немає такої організації".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційних листах №01-8/1228 від 02.06.2006 р. та №01-8/675 від 14.08.2007 р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".

Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії. Предметом діяльності товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії, підігрів води.

У відповідності до ч.3 ст. 31 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", пп.2 п. "а" ст. 28, пп. 1 п. "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово - комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Як свідчать матеріали справи, 15.03.1999 року між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (постачальником) та приватною виробничо - комерційною фірмою "Гілея" (споживач) було укладено договір № 437 про постачання теплової енергії в гарячій воді. В подальшому, 01.12.2003 року між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" та приватною виробничо - комерційною фірмою "Гілея" було укладено договір № 298/г-т про постачання теплової енергії, 01.08.2005 року укладено Додаткову угоду № 1/2 до вказаного договору щодо зміни тарифу. 01.11.2006 року між тими ж сторонами укладено Договір № 242 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 29.10.2009 року Договір № 76 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, 01.01.2011 року - Договір № 42 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.1 Договору №42 від 01.01.2011 р. (далі - договір) позивач зобов'язується надати споживачеві послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах передбачених договором.

Згідно п. 3 Договору визначено об'єкт надання послуг, а п.2 - місцезнаходження приміщення споживача: м. Херсон, вул. Маяковського, 8.

Пунктом 8. Договору передбачено, що оплата за спожиті послуги здійснюється в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 15 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в строки, встановлені Договором.

Щомісячно постачальником теплової енергії виставлялись рахунки на оплату спожитої теплової енергії (том 1: а.с. 135-150, том 2: а.с.1-26), але відповідач не розрахувався за спожиту теплову енергію, в результаті чого, станом на 01.09.2012 р. у останнього утворилася заборгованість за спожиті послуги з січня 2005 р. по квітень 2012 р. включно, в розмірі 19 746 грн. 41 коп.

Дана заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ за січень 2005 р., лютий 2005 р., березень 2005 р., квітень 2005 р., листопад 2005 р., грудень 2005 р., січень 2006 р., лютий 2006 р., березень 2006 р., квітень 2006 р., листопад 2006 р., грудень 2006 р., січень 2007 р., лютий 2007 р., березень 2007 р., листопад 2007 р., грудень 2007 р., січень 2008 р., лютий 2008 р., березень 2008 р., квітень 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010 р., березень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р., січень 2011 р., лютий 2011 р., березень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 2011 р., січень 2012 р., лютий 2012 р., березень 2012 р., квітень 2012 р., рахунками на оплату спожитої теплової енергії.

Під час розгляду справи судом досліджувався графік погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення, підписаний обома сторонами (т.2 а.с.75), та встановлено, що відповідач визнає та підтверджує заборгованість станом на 15.02.2012 р. в сумі 22862,60 грн. В порушення строків, передбачених цим графіком, відповідач з позивачем остаточно не розрахувався.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 19746,41 грн. основного боргу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу до стягнення 162 грн. 42 коп. 3% річних.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 830,75 грн. пені. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені). Договором розмір неустойки сторонами не встановлено, тому відсутні правові підстави для стягнення пені в сумі 830,75 грн.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Гілея" (73000, м.Херсон, вул. Маяковського, 8, код ЄДРПОУ 14134856, інші реквізити суду не відомі) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, Бериславське шосе, 1, р/рахунок 26037300012029 в ХОУ ВАТ Державний ощадний банк України, МФО 352457, код ЄДРПОУ 00131771) - 19746,41 грн. основного богу, 162 грн. 42 коп. - 3% річних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя В.В.Людоговська