Рішення

від 16.11.2006 по справі 31/364-06-10623

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16"

листопада 2006 р.

Справа  № 31/364-06-10623

Позивач:

ТОВ „Наша гарантія -База відпочинку „Прибій”

Відповідач:

МПП „Сіріус” 

3-я

особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: підприємець

ОСОБА_1

Про

застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (договору) у вигляді

повернення сторін у первісне положення та за зустрічним позовом про визнання

договору дійсним

                                        Суддя 

Господарського суду      

Одеської

області Лєсогоров В.М.

Представники:

В

засіданні приймали участь:

від

позивача: Шалімов Г.М. -по довіреності, Ружицький О.В. - директор

від

відповідача: Лойко Б.В. -по довіреності, Наливайко Д.Г. - директор

3-я

особа: підприємець ОСОБА_1

СУТЬ

СПОРУ: позивач

вказує, що договір купівлі -продажу нерухомого майна від 11.05.2004 року є

нікчемним (недійсним в силу закону) оскільки нотаріально не посвідчений. Також

позивач посилається на те, що вказаний договір з боку позивача підписала

неуповноважена особа Ружицький В.І. В зв'язку із викладеним позивач вимагає

застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (договору) у вигляді

повернення сторін у первісне положення (повернення відповідачем позивачу майна

і повернення позивачем відповідачу грошових коштів).

Зустрічний

позивач вимагає визнання дійсним договору купівлі -продажу від 11.05.2004 року

на підставі ст. 220 ЦК України мотивуючи позовну вимогу тим, що вказаний

договір предметом якого є нерухоме майно нотаріально не посвідчен з вини

зустрічного відповідача.

З

відзиву на позов від 24.10.2006 року убачається, що відповідач позов не визнає

з підстав викладених у відзиві.

Представники

позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Представники

відповідача в судовому засіданні позов не визнали.

3-я

особа пояснила, що їй не було відомо про будь -які порушення під час придбання

майна.

Представники

зустрічного позивача в судовому засіданні зустрічний позов підтримали.

Представники

зустрічного відповідача в судовому засіданні зустрічний позов не визнали.

Матеріалами

справи встановлено:

          Відповідно до статуту позивача

зареєстрованого 10.03.1998 року -п. 6.1 -учасники товариства мають право брати

участь в діяльності та управлінні товариством; п. 7.1 -в товаристві створюються

для управління ним: вищий орган -збори учасників, вищий виконавчий орган -директор,

контрольний орган -ревізійна комісія; п. 8.1 -збори учасників товариства

складаються з учасників...; п. 9.3 -директор товариства укладає договори від

імені товариства. Одним з учасників товариства є Ружицький В.І. який відповідно

є представником товариства оскільки входить до складу вищого органу товариства

-зборів учасників і відповідно має право здійснювати повноваження по управлінню

товариством в межах повноважень зборів учасників товариства. Статутом

товариства така посада як голова правління не передбачена.

          Господарський суд дослідив договір

про заснування і діяльність позивача від 20.02.1998 року який містить відомості

аналогічні статуту.

          Відповідно до протоколу № 1 зборів

учасників позивача від 19.02.1998 року учасники зборів вирішили створити

позивача, сформувати статутний фонд, затвердити статут і підписати

засновницький договір, обрати директором позивача -Ружицького О.В.

З

копії протоколу зборів учасників позивача від 11.05.2004 року убачається, що

учасники позивача які в сукупності володіють 80 % голосів (згідно статуту

достатній кворум для прийняття рішень) виришили продати відповідачу 8 фінських

будиночків, їдальню з обладнанням, трансформаторну підстанцію. Посилання в

цьому протоколі на те, що відбувається засідання правління якого у позивача

немає є помилковим та не впливає на рішення прийняте учасниками товариства яки

під час прийняття вказаного рішення діяли у відповідності зі статутом

товариства як збори учасників.

З

договору купівлі -продажу від 11.05.2004 року убачається, що договір підписали

відповідач в особі директора Наливайко Д.Г. (покупець) і позивач в особі голови

правління Ружицького В.І. (продавець). Предметом договору є нерухоме майно у

вигляді 8 фінських будиночків, їдальні з обладнанням, трансформаторна

підстанція. Загальна ціна вказаного майна складає 8 382 грн. 83 коп. Майно

передається за актом приймання -передачі.

          З цього договору убачається, що

підпис Ружицького В.І. скріплений печаткою позивача.

          З копії акту приймання -передачі від

11.05.2004 року убачається, що керуючись договором купівлі -продажу директор

позивача Ружицький О.В. передав директору відповідача майно: їдальню з

обладнанням, трансформаторну підстанцію, 8 фінських будиночків, загальною ціною

8 382 грн. 83 коп.

          З виписки по рахунку позивача від

28.04.2004 року убачається, що відповідач сплатив позивачу 8 382 грн. 83 коп.

за вказане майно.

          Відповідно до ст. 202 ЦК України -

правочини можуть бути дво -чи багатосторонніми (договори).

          Відповідно до ст. 241 ЦК України - правочин,

вчинений представником з    перевищенням повноважень,

створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє, лише у разі наступного

схвалення правочину цією особою. Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,

якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про

прийняття його до виконання.

Наступне схвалення

правочину особою, яку  представляють, створює,

змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення

цього правочину.

          В

даному випадку спірний договір з боку позивача підписаний представником який

діяв з перевищенням повноважень оскільки Ружицький

В.І. з'являючись учасником позивача не є директором позивача, збори учасників

позивача не приймали рішення щодо надання Ружицькому В.І. повноважень на

підписання договору, директор позивача не видавав Ружицькому В.І. довіреність

на підписання договору.

          В той же час збори учасників позивача

прийняли рішення про продаж вказаного майна відповідачу, директор позивача

Ружицький О.В. особисто передав вказане майно відповідачу, позивач прийняв

платіж зроблений відповідачем.

          Отже, позивач в особі як вищого так і

виконавчого органів схвалив спірний договір, що передбачає застосування до

спірного договору положень ст. 241

ЦК України.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України - за

договором купівлі-продажу одна сторона 

(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ст. 657 ЦК України -

договір купівлі-продажу нерухомого майна 

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню...

          Відповідно до ст. 215 ЦК України -

недійсним є правочин, якщо його недійсність 

встановлена законом (нікчемний 

правочин). У  цьому разі визнання

такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно

до ст. 220 ЦК України - у разі недодержання сторонами вимоги закону про

нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони

домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими

доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін

ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір

дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне 

посвідчення договору не вимагається.

Відповідно

до ст. 216 ЦК України - . Недійсний 

правочин  не створює юридичних

наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності

правочину кожна із  сторін зобов'язана

повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання   цього правочину, а в разі неможливості такого

повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на

момент відшкодування. Правові наслідки недійсності  нікчемного правочину, які встановлені

законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування

наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою

заінтересованою особою.

В

даному випадку предметом спірного договору є крім іншого нерухоме майно у

вигляді 8 фінських будиночків, їдальні, трансформаторна підстанція.

Спірний

договір підлягає нотаріальному посвідченню, однак нотаріально не посвідчений, в

зв'язку із чим є нікчемним (недійсним в силу ст.ст. 215, 220 ЦК України).

Договір

повністю виконаний обома сторонами.

Зустрічний

позивач указує, що зустрічний відповідач ухилився від нотаріального посвідчення

договору. З цього приводу у суду є підстави погодитись з позицією зустрічного

позивача оскільки сукупність дій позивача свідчить про його ухилення від

нотаріального посвідчення спірного договору. Зокрема вищий орган позивача

-збори учасників приймає рішення про продаж спірного майна відповідачу однак не

наділяє Ружицького В.І. повноваженнями на підписання спірного договору,

директор позивача не видає Ружицькому В.І. довіреність на підписання договору

однак після підписання спірного договору з боку позивача Ружицьким В.І. який

діяв з перевищенням повноважень директор позивача передає спірне майно

відповідачу. Отже, вищій і виконавчий органи позивача свідомо допустили

підписання договору з боку позивача Ружицьким В.І. який діяв з перевищенням

повноважень, що унеможливлювало за будь -яких обставин нотаріальне посвідчення

договору. Таким чином вищій і виконавчий органи позивача допустивши підписання

спірного договору Ружицьким В.І. який діяв з перевищенням повноважень діяли

завідомо недобросовісно.

Отже,

викладене свідчить про наявність всіх умов передбачених ст. 220 ЦК України для

визнання спірного договору дійсним. 

Таким

чином зустрічний позов підлягає задоволенню.

В

зв'язку із задоволенням зустрічного позову первісний позов задоволенню не

підлягає.

Господарський

суд відхиляє договір купівлі -продажу від 26.10.2005 року і матеріали які

стосуються цього договору оскільки цей договір не є предметом судового

розгляду.

Судові

витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу за первісним позовом

слід покласти на позивача в зв'язку з відмовою в задоволенні позову.

Судові

витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу за зустрічним позовом

слід покласти на зустрічного відповідача в зв'язку з задоволенням позову.

Суд

відхиляє правові позиції позивача в зв'язку з їх невідповідністю законодавству

та обставинам справи.

Крім

того слід роз'яснити позивачу, що посилання в спірному договорі з боку позивача

на посаду „голова правління” не має правового значення оскільки по перше такої

посади у позивача немає, по друге договір з боку позивача підписав представник який

діяв з перевищенням повноважень незалежно від посилання на будь -які посади.

Керуючись

ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

ТОВ

„Наша гарантія -База відпочинку „Прибій” в задоволенні позову до МПП „Сіріус”

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину -договору купівлі

-продажу від 11.05.2004 року у вигляді повернення сторін у первісне положення

-відмовити.

Покласти

на ТОВ „Наша гарантія -База відпочинку „Прибій” судові витрати у справі по

держмиту в сумі 85 грн. та за ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Зустрічний

позов МПП „Сіріус” до ТОВ „Наша гарантія -База відпочинку „Прибій” про визнання

дійсним договору купівлі -продажу від 11.05.2004 року -задовольнити.

Договір

купівлі -продажу від 11.05.2004 року між ТОВ „Наша гарантія -База відпочинку

„Прибій” та МПП „Сіріус” - визнати дійсним.

Стягнути

з ТОВ „Наша гарантія -База відпочинку „Прибій” код 25399457 (м. Київ, вул.

Луначарського, 22) на користь МПП „Сіріус” код 32898449 (Одеська область, м. Южне,

вул. Леніна, 21/118) -85 грн. по держмиту, 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення набуває законної

сили з 28.11.2006 р.

       Суддя                                                                           

Лєсогоров В.М.