Постанова

від 09.01.2013 по справі 2а/1270/9916/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9916/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахенерго СПС» про стягнення заборгованості в сумі 193,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2012 року Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахенерго СПС» про стягнення заборгованості в сумі 193,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Стахенерго СПС» зареєстроване як платник збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що використовує працю найманих працівників, в Стахановській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №44031004314.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник зобов'язаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Розмір страхових внесків та порядок їх обчислення і сплата роботодавцями та застрахованими особами було визначено Законом України від 11 січня 2001 року №2213-ІІІ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16, зокрема, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, що має найману робочу силу, повинен нараховувати 1,4 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5 % - 1,0 % від суми оплати праці найманих працівників.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками - роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банків коштів на оплату праці за відповідний період. Несплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контрою чим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню, що передбачено частиною 1 статті 30 Закону України від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Згідно звіту ф4-ФСС станом на 01 січня 2010 року за відповідачем рахується непогашена частина заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 193,66 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. На адресу Луганського окружного адміністративного суду 02 січня 2013 року повернулось поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу відповідача. Згідно довідки причиною повернення є закінчення терміну зберігання (а.с.7-8). Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Законом України від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»( далі -ЗУ № 2240) визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до статті 1 Закону України №2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України №2240 виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України №2240 виконавча дирекція Фонду, серед іншого забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; представляє інтереси страховика в судових та інших органах; виконує інші функції відповідно до положення про виконавчу дирекцію Фонду.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стахенерго СПС», і.к.35239339, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 07.09.2007, запис № 1 392 102 0000 000943 ( а.с.11,12,13), як платник збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що використовує працю найманих працівників, зареєстроване в Стахановській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, персональний код 440310004314, про що свідчить картка страхувальника (а.с. 10).

Частиною 1 статті 22 Закону України №2240 передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України №2240 взяття на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду здійснюється:

- юридичних осіб (відокремлених підрозділів юридичних осіб) та фізичних осіб - підприємців - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень Фонду.

Згідно з частиною 4 статті 22 Закону України №2240 юридичні особи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника в такі строки:

- юридичні особи - з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду;

- відокремлені підрозділи юридичних осіб - з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду, за умови самостійного здійснення розрахунків по оплаті праці.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 січня 2001 року №2213-ІІІ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» (який був чинним до 01 січня 2011 року) та підпунктів 3.1.1 та 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16 (яка була чинною до 16 червня 2011 року) розмір страхових внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складає:

- для роботодавців - 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- 0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

- 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Згідно звіту форми 4-ФСС з ТВП ( рік 2009), поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Стахенерго СПС» 20.01.2010, за відповідачем рахується несплачена заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 193,66 грн. (а.с. 8).

Непогашена частина заборгованості, що мала місце на 01.01.2011 становить 193,66 грн.(а.с.9).

Законом України №2240 встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період (стаття 23 Закону, яка діяла до 01 січня 2011 року).

Статтею 30 Закону України №2240 передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни не сплачена, внаслідок чого станом на 01.01.2012 за відповідачем рахується прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 193,66 грн.(а.с. 6, 7, 8,9).

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України №2240 строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 193,66 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахенерго СПС» про стягнення заборгованості в сумі 193,66 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахенерго СПС» ( і.к.35239339) на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, перерахувавши р/р 37172500100001 в ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код 21785643, заборгованість по страхових внесках в сумі 193,66 грн. ( сто дев'яносто три гривні 66 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяС.М. Чиркін