Рішення

від 03.01.2013 по справі 5011-11/14983-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/14983-2012 03.01.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд» про стягнення 355 253,38 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаЧечотка М.В. -представник від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»355 253,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди № ДО-08-2002 від 23.07.2002, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 254 839,18 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 96 510,81 грн. пені, 2 061,85 грн. 3 % річних та 1 841,54 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 29.10.2012 останній надав позивачу лист з вимогою зарахувати у вартість орендної плати 1 460 000,00 грн. Тобто, за твердженням відповідача, мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість з орендної плати відсутня.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

23.07.2002 між Відкритим акціонерним товариством «Більшовик», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(орендодавець; позивач по справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(орендар; відповідач по справі) укладено Договір оренди № ДО-08-2002 (далі -Договір).

За умовами Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування складське приміщення та постовий будинок, у подальшому «об'єкт, що орендується». Об'єкт, що орендується, являє собою складське приміщення та постовий будинок по провулку Чугуївському, 21, загальною площею 776,1 кв.м (п. 1.1. Договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання, а у разі його відсутності -з моменту підписання Договору. Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 у справі № 36/350 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»про визнання права орендаря затверджено укладену між сторонами мирову угоду б/н від 28.10.2009. У п. 2.1. зазначеної мирової угоди сторони погодили, що договір оренди № ДО-08-2002 від 23.07.2002 починає діяти з 28.10.2009 по 28.10.2012 . Орендна плата, передбачена п. 5.1. Договору № ДО-08-2002 від 23.07.2002 починає сплачуватись з дня набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди та залишається незмінною протягом дії Договору.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 5.1. Договору орендар сплачує орендодавцю на протязі строку дії цього Договору орендну плату за об'єкт, що орендується, 15,6 грн. за 1 кв.м площі в місяць. Загальна вартість оренди за один місяць складає 12 107,00 грн., в тому числі ПДВ складає 2 017,83 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 5.2. Договору).

Як передбачено п. 5.3. Договору, орендна плата сплачується передоплатою в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.

Пунктом 7.1. Договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 254 839,18 грн.

Позивач листом № 955-13 від 13.07.2012 звертався до відповідача з претензією про сплату наявної заборгованості. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, а заборгованість погашена не була.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 29.10.2012 останній надав позивачу лист з вимогою зарахувати у вартість орендної плати 1 460 000,00 грн. Тобто, за твердженням відповідача, мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість з орендної плати, заявлена до стягнення, відсутня.

Проте, належних та допустимих доказів існування факту зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем не надано, а тому доводи відповідача судом відхиляються.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 254 839,18 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 96 510,81 грн. пені, 2 061,85 грн. 3 % річних та 1 841,54 грн. інфляційних втрат.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

З огляду на те, що взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати відповідачем не виконані, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Проте, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також не враховано обмеження розміру пені, передбачені положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За здійсненим судом перерахунком в межах періоду нарахування, визначеного позивачем, сума пені за порушення зобов'язання зі сплати орендної плати за Договором № ДО-08-2002 від 23.07.2002 становить 7 900,51 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, тобто у розмірі 1 841,54 грн. та 2 061,85 грн. відповідно.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(03055, м. Київ, вул. Г.Тимофєєвої, 3, кв. 21, ідентифікаційний код 25272797) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(03680, м. Київ, про-т Перемоги, 49/2, ідентифікаційний код 14308569) заборгованість з орендної плати у розмірі 254 839 (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 18 коп., пеню у розмірі 7 900 (сім тисяч дев'ятсот) грн. 51 коп., 3 % річних у розмірі 2 061 (дві тисячі шістдесят одна) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 5 333 (п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 07 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.01.2013

Суддя Ю.М. Смирнова