ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" грудня 2012 р. Справа № 10/5007/1169/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача-1: Ковальчук І.І. - довір. № 567 від 01.06.2012;

від позивача-2: Рябушко С.О. - довір. № 05 від 11.07.2012;

від позивача-3: не з'явився

від відповідача-1: Балан В.В. - довір.№18-5/1237 від 25.05.2012;

від відповідача-2: Максимюк І.Р. - довір. № 1 від 05.11.2012;

від відповідача-3: не з'явився

від відповідача-4: Маковій О.Є. - довір. № 36 від 26.10.2012; Єрмощук О.В. - довір. № 36 від 26.10.2012; Алексеєв С.М. - довір. № б/н від 30.11.2012;

від прокуратури: Рудик В.Р. - служб. посвідч. №003861 від 13.09.2012; Кока С.Л.- служб. посвідч. №003028 від 07.09.2012

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі

1) Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (м.Житомир),

2) Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області (м.Житомир),

3) Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

до 1) Житомирської районної державної адміністрації (м.Житомир),

2) Управління Держземагентства у Житомирському районі (м.Житомир),

3) Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного

земельного кадастру" (м.Житомир),

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (м.Житомир)

про визнання недійсним розпорядження голови Житомирської РДА №680 від 17.12.2004р., визнання недійсним договору оренди землі від 20.09.2005р. та звільнення земельної ділянки

Під час розгляду справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Згідно ухвали господарського суду від 11.12.2012 за клопотанням прокурора справу розглянуто у строки, встановлені ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор подав до суду позов, згідно якого просить визнати недійсним розпорядження Житомирської райдержадміністрації №680 від 17.12.2004; визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Житомирською РДА та ТОВ "Домінвест" 20.09.2005, та визнати недійсною його державну реєстрацію; звільнити земельну ділянку площею 1,4 га, передану в оренду ТОВ "Домінвест" за договором від 20.09.2005.

Прокурори в судовому засіданні позовну заяву підтримали у повному обсязі, з викладених у ній підстав (з урахуванням заяви №4 від 12.11.2012, т.1,а.с.79-90) та підстав, викладених у письмових поясненнях №1 від 10.12.2012, №05/2/1-910вих-12 від 11.12.2012 та №05/2/1-941вих-12 від 29.12.2012 (т.2,а.с.74-76,98-104, т.3,а.с.80-85), а також додаткових обґрунтуваннях №05/2/1-911вих-12 від 11.12.2012 (т.2,а.с.105-106), вказавши, зокрема, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження, а в подальшому також при укладенні оспорюваного договору, порушено вимоги законодавства, а саме земельну ділянку передано без дотримання порядку зміни цільового призначення (категорії) за іншим цільовим призначенням; не проведено попереднє вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача, хоча фактично таке вилучення здійснено в порушення вимог ст. 149 ЗК України; райдержадміністрацією перевищено надані ст. 122 ЗК України повноваження, оскільки надання спірної земельної ділянки з оздоровчим цільовим призначенням, а не для ведення лісового господарства, належить до компетенції обласної держадміністрації; райдержадміністрація не мала правових підстав для затвердження проекту відведення земельної ділянки без позитивного висновку державної експертизи. Крім того, прокурори зазначили, що оспорюваний договір є саме договором оренди землі, а не договором тимчасового користування землями лісового фонду, і був укладений на підставі Закону України "Про оренду землі"; що оспорюваний договір не містить умов збереження стану об'єкта оренди та обмеження щодо використання земельної ділянки, зокрема, без права вирубки лісових насаджень та права будівництва; що ТОВ "Домінвест" не мало наміру використовувати земельну ділянку за вказаним у договорі оздоровчим цільовим призначенням, оскільки фактично земельна ділянка використовується у комерційних цілях для розміщення та обслуговування готельно-ресторанного комплексу; що оспорюваний договір має бути визнаний недійсним на підставі частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Також прокурор посилається на те, що позов подано в межах строків позовної давності, зокрема, в силу п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України та п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011.

Крім того, в судовому засіданні прокурором подано клопотання від 28.12.2012 № 4 про конкретизацію позовних вимог (т.3,а.с.64-65), згідно якого уточнюючи п. 4 прохальної частини позовної заяви прокурор просив звільнити від будівель та споруд земельну ділянку площею 1,4 га, що розташована в кварталі 29 виділ 2 Богунського лісництва і надана в оренду ТОВ "Домінвест", та повернути її ДП "Житомирське лісове господарство" в стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

В задоволенні вказаного клопотання прокурора з урахуванням заперечень представників відповідачів-1,4 судом відмовлено з огляду на те, що прокурором заявлено ще одну позовну вимогу про повернення земельної ділянки і така заява розцінюється судом як фактичне подання ще одного позову (п.3.11 Постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Також суд звертає увагу на передбачені ст. 69 ГПК України строки розгляду справи та відсутність доказів надіслання вказаного клопотання іншим учасникам судового процесу.

Представник позивача-1 - ДП "Житомирське лісове господарство" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях від 22.11.2012 (т.2,а.с.5-7) та поясненнях від 11.12.2012 (т.2,а.с.107-108), зокрема вказавши, що за приписами ст. 137 Лісового кодексу (в редакції 1979 року) та ст. 48 ЛК України матеріали лісовпорядкування були основою для ведення лісового господарства, здійснення лісокористування і служили вихідними даними для базового та безперервного лісовпорядкування; що відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, провадиться лише після її вилучення у встановленому порядку.

Представник позивача-2 - Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях від 29.10.2012 (т.1 а.с.50-52).

Позивач-3 - Житомирська обласна державна адміністрація свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвал суду від 11.12.2012 та 24.12.2012 щодо надання письмових пояснень не виконала, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином (т.3,а.с.52). Представник Житомирської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 22.11.2012 заявлені прокурором позовні вимоги не підтримав, вказавши, зокрема, що визнання недійсним договору оренди землі від 20.09.2005 призведе до припинення діяльності ТОВ "Домінвест".

Представник відповідача-1 - Житомирської районної державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях від 22.11.2012 (т.2,а.с.26-27), посилаючись, зокрема на те, що земельна ділянка на час надання її в оренду не була віднесена до земель лісового фонду, оскільки право користування за ДП "Житомирське лісове господарство" зареєстроване не було; що земельна ділянка надана із земель запасу саме як землі лісогосподарського призначення, про що зазначено у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у договорі оренди; що культурно-оздоровче призначення є одним із видів використання земель лісового фонду, тому рішення про зміну цільового призначення (категорії) земельної ділянки райдержадміністрацією не приймалось; що ТОВ "Домінвест" не є постійним лісокористувачем в розумінні ч. 2 ст. 7 ЛК України, тому вимога про наявність в товаристві лісогосподарських підрозділів не може бути застосована; що висновок державної землевпорядної експертизи від 29.08.205р. не є негативним в розумінні Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації"; що прокурором не надано доказів порушення прав позивачів при прийнятті оскаржуваного розпорядження та укладенні договору оренди землі. Крім того, представник відповідача-1 підтримав заяву про застосування позовної давності від 12.11.2012 (т.2,а.с.28).

Представник відповідача-2 - Управління Держземагентства у Житомирському районі в судовому засіданні вказав, що при вирішенні спору Управляння покладається на розсуд суду, а також надав пояснення згідно відзиву на позовну заяву від 10.12.2012 № 214 (т.3,а.с.17-18), зазначивши, зокрема, що відповідно до матеріалів технічної документації та оскаржуваного розпорядження земельна ділянка надана ТОВ "Домінвест" у користування без зміни цільового призначення і без вилучення її у постійного лісокористувача та із врахуванням вимог статей 9,10,14 ЛК України, ст. 57 ЗК України.

Відповідач-3 - Житомирська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" свого представника в судове засідання не направила, клопотанням від 22.11.1012 № 4-1/1066 (т.1,а.с.112-113) просила розгляд справи проводити без участі представників Філії, а також повідомила, що на виконання постанови КМ України № 1021 від 09.09.2009 договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані Філією, а також відповідні книги записів про державну реєстрацію передані управління Держземагенства у Житомирському районі та відповідно до п. 27 вищевказаної постанови КМ України запис у поземельній книзі скасовується посадовою особою територіального органу Держземагенства на підставі рішення суду.

Представники відповідача-4 - ТОВ "Домінвест" проти позову заперечили з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву №46 від 22.11.2012 та б/н від 11.12.2012 (т.1,а.с.128-136, т.3,а.с.21-30), а також додаткових обґрунтуваннях до відзиву на позовну заяву (т.3,а.с.53-60), вказавши, зокрема, що прокурором не доведено в чому полягає порушення інтересів держави, не обґрунтована необхідність їх захисту, невірно визначено коло позивачів, чиї інтереси, на його думку, порушені, та не обґрунтовано як рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки; що право на пред'явлення позову у ДП "Житомирське лісове господарство" відсутнє, оскільки його право постійного користування виникло у 2009 році; що згідно висновку від 30.07.2004 ДП "Житомирське лісове господарство" погодило надання земельної ділянки в тимчасове користування ТОВ "Домінвест", затвердило акт обстеження та погодило план земельної ділянки, що надається в оренду; що право самостійної вимоги ДП "Житомирське лісове господарство" з позовом про захист порушеного права не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності; що внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулася; що товариство не могло укласти з держлісгоспом договір тимчасового користування землями лісового фонду, оскільки право постійного користування держлісгоспу не було зареєстровано, а тому земельна ділянка була надана на умовах оренди земельної ділянки лісового фонду відповідно до Закону України "Про оренду землі", Земельного та Лісового кодексів України; що договір оренди землі містить всі істотні умови договору оренди землі, форма договору відповідає затвердженій типовій формі, тому підстав підстав для визнання договору недійсним немає; що оспорюваний договір було укладено на підставі ст. 6 ЛК України без вилучення земельної ділянки і при цьому не порушуючи вимог законодавства; що проектною організацією було усунуто зауваження, зазначені у висновку повторної державної експертизи землевпорядної документації та доопрацьований проект був схвалений орендодавцем; що оскільки оскаржуване розпорядження в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним. В судовому засіданні представники відповідача-4 також підтримали заяви про застосування позовної давності №42 від 19.11.2012 та б/н від 11.12.2012 (т.1,а.с.110-111, т.2,а.с.20), пояснивши зокрема, що права власника або інше речове право позивачів не порушено, а тому позовна давність підлягає застосуванню; що перебіг строку позовної давності для звернення прокурора до суду розпочався після внесення протесту з 27.01.2009.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації № 680 від 17.12.2004 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки, з метою надання її в оренду ТОВ «Домінвест» для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки на території Кам'янської сільської ради» вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки, з метою надання її в оренду ТОВ «Домінвест», для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки, за рахунок земель Житомирського держлісгоспу на території Кам'янської сільської ради, а також вирішено надати ТОВ «Домінвест» в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 1,40 га, з них ліси 1,40 га, для культурно-оздоровчих цілей, за рахунок земель Житомирського держлісгоспу, без вилучення її в постійного лісокористувача на території Кам'янської сільської ради (т.2,а.с.72).

Вказаному розпорядженню передували розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 413 від 17.08.2004 «Про надання ТОВ «Домінвест» дозволу на вибір земельної ділянки для розширення існуючої ділянки, наданої для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасік на території Кам'янської сільської ради» та № 646 від 03.12.2004 «Про погодження матеріалів вибору земельної ділянки передбаченої для відведення ТОВ «Домінвест» для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки на території Кам'янської сільської ради» (т.2,а.с.70-71).

20.09.2005 між Житомирською районною держадміністрацією та ТОВ «Домінвест» укладено договір оренди землі, за умовами якого райдержадміністрація надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за адресою: 29-й квартал Богунського лісництва Житомирського району Житомирської області.

Згідно п. 4 вказаного договору земельна ділянка передається в оренду разом з лісом.

Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для оздоровчих цілей та розміщення пасіки, цільове призначення земельної ділянки: оздоровче призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій, серед яких, зокрема, землі оздоровчого призначення та землі лісового фонду (останні в редакції ЗК України, чинній на момент вирішення спору, - землі лісогосподарського призначення)

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду (на даний час - до земель лісогосподарського призначення), розташована за межами населеного пункту с. Кам'янка Кам'янської сільської ради (т.1,а.с.92, т.2,а.с.17-18, т.4,а.с.5).

Стаття 55 Земельного кодексу України містить визначення земель лісового фонду. Так, згідно ч. 1 цієї статті до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Використання земель лісового фонду врегульовано ст. 57 Земельного кодексу України, згідно ч. 1 якої земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Можливість надання земель лісового фонду в культурно-оздоровчих цілях передбачено також ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при наданні спірної земельної ділянки в оренду зміна цільового призначення землі не відбулась.

У відповідності до п.12 ч.1 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору) визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно пункту 3 вказаної статті, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема, ведення лісового господарства.

Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (п.4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Враховуючи те, що земельна ділянка надана ТОВ «Домінвест» в оренду для оздоровчих цілей та розміщення пасіки, а не для ведення лісового господарства, а також приписи ст.19 Конституції України, ст. ст. 1, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 17, 122, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України, суд прийшов до висновку, що розпорядження від 17.12.2004 №680 було прийнято Житомирською районною держадміністрацією з перевищенням наданих їй законом повноважень, оскільки в даному випадку розпорядження земельною ділянкою для вказаних потреб віднесено до компетенції обласної державної адміністрації.

Стаття 124 Земельного кодексу України визначає порядок передачі земельних ділянок в оренду, згідно положень ч. 1 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Аналогічні положення містяться і в п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМ України № 677 від 26.05.2004.

Відповідно до пунктів 10, 11 вищевказаного Порядку погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Оскільки спірна земельна ділянка надавалась за рахунок земель ДП «Житомирське лісове господарство» і її межі визначено в натурі на місцевості не було, то передача земельної ділянки здійснювалась з розробленням проекту її відведення.

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до абз. 6 п.4.1.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004р. № 391 (набула чинності з 01.01.2005) обов'язкова державна експертиза (первинна, повторна та додаткова) проводиться, зокрема, щодо проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (у тому числі тих, цільове призначення яких змінюється) із особливо цінних земель, земель природоохоронного призначення, оздоровчого та рекреаційного призначення, земель водного та лісового фондів, історико-культурного призначення;

За змістом ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та п. 3.5.3 вищевказаної Методики підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

- землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

- землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

- землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

В матеріалах справи (т.4,а.с.56-57) міститься висновок державної землевпорядної експертизи від 29.08.2005 № 1201-05, наданий Державним комітетом України по земельних ресурсах, згідно п.4.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації. Даний висновок складено за результатами повторної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказаний висновок містить ряд зауважень та пропозицій до проектних матеріалів та згідно підсумкової оцінки якості розглянутої документації (п.3.1. висновку) проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів і повертається на доопрацювання, що відповідає ч. 6 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та абз. 2 п. 3.5.3 вищевказаної Методики.

Відповідно до пункту 3.5.8 Методики після усунення зауважень державної експертизи РВПП «Житомирземпроект» як розробником землевпорядної документації та іншими суб'єктами, що допустили порушення вимог чинного законодавства України при підготовці проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, проект землеустрою подається виконавцям експертизи (експертам) чи підпорядкованим територіальним органам земельних ресурсів, за наявності доручення перших. У разі внесення виправлень та врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій, вказаний факт посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи (п. 3.5.9 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації).

Враховуючи вищевикладене, наявне в матеріалах справи (т.1,а.с.137) повідомлення розробника землевпорядної документації про доопрацювання зауважень згідно висновку державної землевпорядної експертизи від 28.08.2005 року адресоване Житомирській державній адміністрації не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту усунення зауважень державної експертизи землевпорядної документації.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

З огляду на викладене, прийняття оскаржуваного розпорядження № 680 від 17.12.2004 та укладення договору оренди землі від 20.09.2005 відбулося з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Як зазначалось вище, згідно окаржуваного розпорядження, земельна ділянка надавалась в оренду ТОВ «Домінвест» за рахунок земель Житомирського держлісгоспу без вилучення її в постійного лісокористувача (т.2,а.с.72).

Як вбачається з матеріалів лісовпорядкування, а саме проектів організації і розвитку лісового господарства 1988 та 1998 років (т. 2,а.с.111-122) Житомирський держлісгосп був створений в 1936 році на базі Житомирського ліспромхозу з наступними структурними змінами, а перше лісовпорядкування Богунського лісництва проведено в 1914 році, до складу якого входить земельна ділянка, надана в оренду ТОВ «Домінвест».

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (в тому числі і спірною) було видано ДП «Житомирське лісове господарство 17.06.2009, однак таке право існувало до проведення його реєстрації (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») та підтверджується наявними в матеріалах справи планово-картографічними матеріали лісовпорядкування 1988 та 1998 років.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції Закону України від 08.02.2006) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору) надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Поряд зі статтею 9 Лісового кодексу України стаття 10 цього кодексу передбачає можливість надання у тимчасове користування земельних ділянок лісового фонду на умовах оренди.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 116 Земельного кодексу України передбачає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок визначається ст. 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що надання спірної земельної ділянки ТОВ «Домінвест» згідно договору оренди землі за типовою формою, затвердженою Постановою КМ України № 220 від 03.03.2004р., мало бути здійснене лише після припинення права постійного користування цією земельною ділянкою ДП «Житомирське лісове господарство» відповідно до порядку, визначеного Земельним кодексом України.

Суд звертає увагу на те, що вищевказані зауваження містяться також у висновку державної землевпорядної експертизи від 29.08.2005 № 1201-05, наданого Державним комітетом України по земельних ресурсах, згідно п. 7 яких проект землеустрою та вилучення земельної ділянки погодити з Житомирським держлісгоспом (ч. 6 ст. 123, ст. 141 ЗКУ) (т.4,а.с.56-57).

В силу положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оспорюване розпорядження було прийняте Житомирською районною державною адміністрацією з перевищенням наданих їй законом повноважень, без дотримання відповідної процедури, передбаченої Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) та з порушенням вимог ч. 5 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35).

Згідно ст.121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.ст.2, 20 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 вказано, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (Господарського процесуального кодексу України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 №11/6618).

Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України у відповідності з Положенням про Інспекцію, затвердженим наказом Державної інспекції сільського господарства України від 28.02.2012р. №104 (т. 3, а.с.1-15) та спеціально уповноваженим органом у системі центрального органу виконавчої влади у сфері контролю за охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», однак не наділена законом повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання недійсними рішень та договорів оренди земельних ділянок у разі їх невідповідності чинному законодавству (ч.2 ст. 1 ГПК України), тому не має відповідного цивільного інтересу, і в позові прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області слід відмовити.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Враховуючи, що Житомирська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, має право розпорядження земельними ділянками, то прокурором обґрунтовано визначено її позивачем у справі.

Однак про винесення оскаржуваного розпорядження Житомирською РДА № 80 від 14.12.2004 обласній державній адміністрації мало стати відомим ще у 2005 році, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» контроль за винесеними розпорядженнями районних держадміністрацій належить до її компетенції, а тому за заявами відповідачів-1,4 підлягає застосуванню позовна давність.

За таких обставин в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження, договору та звільнення земельної ділянки слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статуту ДП «Житомирське лісове господарство» зі змінами, зареєстрованими 20.07.2011 (т.2,а.с. 123-130), Державне підприємство «Житомирське лісове господарство» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України від 28.12.1999 № 113 «Про удосконалення лісовим і мисливським господарством у Житомирській області», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і входить до сфери управління Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. Відповідно до п.2.1 статуту підприємство створено з метою, зокрема ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Враховуючи вищевикладене, ДП «Житомирське лісове господарство» визнається судом належним позивачем.

Відповідачами-1,4 подано заяву про застосування строку позовної давності до даних правовідносин (т.1,а.с.110-111, т. 2,а.с.28, т. 3,а.с.20).

Відповідно до статей 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При вирішенні питання щодо застосування позовної давності судом враховується, що відповідно до п. 5. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра є власністю народу України. Зважаючи ж на положення ст.ст. 179, 181, 190 ЦК України, позов у даній справі заявлений прокурором на захист речового права ДП «Житомирське лісове господарство» на відповідну земельну ділянку, щодо якої прийнято спірне рішення, а відтак позовна давність на позовні вимоги в даній справі не поширюється.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначені у письмових поясненнях та відзивах відповідачів-1,4 обставини, спростовується наведеним вище.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги прокурова, заявленими в інтересах держави в особі ДП "Житомирське лісове господарство" про визнання недійсним розпорядження Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 17.12.2004 № 680 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки, з метою надання її в оренду ТОВ «Домінвест» для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки на території Кам'янської сільської ради».

Прокурором, також, заявлена вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 20.09.2005, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Домінвест», зареєстрованого у Державному реєстрі земель 20.10.2005 за № 040520900006.

Суд зазначає, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою (п.2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року №6 )

З урахуванням наведеного, та враховуючи, що розпорядження Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 17.12.2004 № 680 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки, з метою надання її в оренду ТОВ «Домінвест» для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки на території Кам'янської сільської ради» визнається судом недійсним, господарський суд визнає обґрунтованими вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 20.09.2005, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Домінвест», зареєстрованого у Державному реєстрі земель 20.10.2005 за № 040520900006, на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, а також про звільнення земельної ділянки, оскільки з визнанням недійсними розпорядження та договору підстави користування земельною ділянкою відсутні.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсною державної реєстрації договору оренди землі від 20.09.2005, заявлених до Управління Держземагенства у Житомирському районі та Житомирської регіональної філїї Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», суд не вбачає наявними підстави для їх задоволення з огляду на положення п. 27 Постанови КМ України №1021 від 09.09.2009 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Судовий збір покладається на відповідачів-1,4, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирське лісове господарство» задовольнити частково.

2. Визнати недійсним розпорядження Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 17.12.2004 № 680 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки, з метою надання її в оренду ТОВ «Домінвест» для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки на території Кам'янської сільської ради».

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 20.09.2005, укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Домінвест», зареєстрований у Державному реєстрі земель 20.10.2005 за № 040520900006.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю «Домінвест» звільнити земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за адресою: 29-й квартал Богунського лісництва Житомирського району Житомирської області, передану в оренду згідно договору оренди землі від 20.09.2005.

5. В решті позову прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирське лісове господарство» відмовити.

6. В позові прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області та Житомирської обласної державної адміністрації відмовити.

7. Стягнути з Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (10003, Житомирська обл., місто Житомир, Богунський район, вул. Лесі Українки, будинок 1, код 04053476) в доход Державного бюджету України - 536,5 грн. судового збору.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Домінвест» (10029, Житомирська обл., місто Житомир, Богунський район, провулок 1-й Сінний, будинок 4, код 30558640) в доход Державного бюджету України - 536,5 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.01.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

Дата ухвалення рішення 29.12.2012
Оприлюднено 11.01.2013

Судовий реєстр по справі 10/5007/1169/12

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 21.05.2013 Вищий господарський суд України Господарське
Ухвала від 25.04.2013 Вищий господарський суд України Господарське
Постанова від 12.03.2013 Рівненський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 05.03.2013 Рівненський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 25.02.2013 Рівненський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 13.02.2013 Рівненський апеляційний господарський суд Господарське
Рішення від 29.12.2012 Господарський суд Житомирської області Господарське
Ухвала від 18.10.2012 Господарський суд Житомирської області Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 10/5007/1169/12

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону