Рішення

від 11.12.2012 по справі 5016/2448/2012(3/111)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5016/2448/2012(3/111)

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор-Сервіс"

54001, м. Миколаїв, вул. Карла Лібкнехта, 12/39

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор-Агро"

54001, м. Миколаїв, вул. Карла Лібкнехта, 12/39

Про : визнання недійсним договору.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Кузнєцов І.Є., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна укладений 22 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Багор-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багор-Агро", посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстрований в реєстрі за № 865, та зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.10.2009 року, номер витягу 24005411, номер запису 025 в книзі 1.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі судових рішень по господарській справі № 9/422/08 від 04.07.2008 р. та від 07.10.2009 року; норм ст.ст. 317, 319, 215, 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що оспорюваний договір суперечить чинному законодавству, оскільки позивач не був наділений обсягом прав та обов'язків, притаманних власнику нерухомого майна, і такім чином, не мав право проводити дії щодо його продажу (відчуження).

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає в повному обсязі та зазначає, що з моменту укладення та нотаріального посвідчення договору відповідач фактично нерухоме майно не отримував; всі витрати, пов'язані з його експлуатацією ніс позивач; договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, відповідачем укладено не було.

Також, відповідач просить суд здійснити розгляд справи за його відсутністю за наявними у справі матеріалами.

11.12.12 суд, за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

22 вересня 2009 року між сторонами був укладений договір купівлі -продажу згідно з предметом якого позивач, як продавець, зобов'язався передати майно у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму, а саме - 20 000 грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до умов п. 1.2 за даним договором відчужується: об'єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлювального документа значиться як: - нежитлове приміщення ангару для зберігання сільськогосподарської техніки та автотранспорту з відсотком готовності 75, що зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно як незавершена будівництвом будівля ангару, розташований в місті Миколаєві, смт. Тернівка по вулиці Кіровоградська, будинок 70 (сімдесят).

Пунктом 1.3 цього договору визначено, що вищевказаний об'єкт нерухомості належить продавцю на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 04 липня 2008 року, справа № 9/422/08; право власності зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 22.08.2008 року, номер запису 025, в книзі; реєстраційний номер відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ММБТІ 22.08.2008 року за № 19990296- 24455794.

Вказаний договір 22.09.2009 року було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстровано в реєстрі за № 865, та зареєстровано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.10.2009 р., номер витягу 24005411, номер запису 025 в книзі 1.

Відповідно до приписів ст.ст. 655, 658 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув права власності на об'єкт нерухомості самочинно збудовану будівлю ангару, розташовану в м. Миколаєві, по вул. Кіровоградській, 70 на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.08 р. по справі № 9/422/08.

Проте, 07 жовтня 2009 року Вищим господарським судом України було прийнято постанову по справі № 9/422/08 та за результатами перегляду в касаційному порядку, рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 9/422/08 від 04.07.2008 р. було скасовано, а справу відправлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки касаційної інстанції були мотивовані тим, що до державної реєстрації право власності на вказані об'єкти нерухомого майна не виникає.

При новому розгляді, 11 грудня 2009 року господарський суд Миколаївської області ухвалою по справі № 9/422/08- HP позов залишив без розгляду на підставі п. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 316 та п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 207 (п.1) Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимоги однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як свідчить вищевикладене, договір суперечить чинному законодавству, оскільки пози вач на момент укладання договору купівлі-продажу не був наділений обсягом прав та обов'язків, притаманних власнику нерухомого майна яке підлягало реалізації, і, таким чином, не мав права проводити дії щодо його продажу (відчуження).

За таких обставин, оцінивши відповідно до ст. 43 ГПК України докази, які містяться в справі, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу був укладений між позивачем та відповідачем 22.09.2009 року всупереч вищенаведеним нормам чинного законодавства України, та в силу положень ст. 215 ЦК України, повинен бути визнаний недійсним.

Таким чином, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна укладений 22 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Багор-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багор-Агро", посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., зареєстрований в реєстрі за № 865, та зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.10.2009 року, номер витягу 24005411, номер запису 025 в книзі 1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор-Агро" (54001, м. Миколаїв, вул. Карла Лібкнехта, 12/39, код ЄДРПОУ 31882125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор-Сервіс" (54001, м. Миколаїв, вул. Карла Лібкнехта, 12/39, код ЄДРПОУ 30243618) -1073,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 14 грудня 2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова