Рішення

від 13.12.2012 по справі 5016/2179/2012(3/97)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 5016/2179/2012(3/97)

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Миколаївгаз»

54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159

До відповідача: Миколаївського державного обласного навчально-курсового комбінату

54043, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 15-А

про стягнення заборгованості в сумі 7 463,15 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Панфілова О.В., за довіреністю;

Від відповідача: Кададова І.В. - директор;

Карлюгіна Т.О., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача за договором постачання природного газу № П/2009-пг-о-19 від 28.01.2009 р. -5833,50 грн. основного боргу, 740,74 грн. інфляційних, 447,93 грн. 3% річних, 440,98 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № П/2009-ПГ-О-19 від 28.01.2009 р. на постачання природного газу, додатку до нього, наказу № 220 від 10.08.2009 р., акту прийому-передачі природного газу від 01.01.10 р., технічного акту від 31.01.10 р., реєстру споживання природного газу госпрозрахунковими споживачами по Миколаївської області за січень 2010 року, акту звірки взаєморозрахунків станом на 22.11.12 р., норм ст.ст. 258, 525, 526, 549-551, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що всупереч вимогам чинного законодавства України відповідачем зобов'язання по оплаті природного газу у січні 2010 року в повному обсязі не виконані.

Відповідач у відзиві вимоги позивача не визнає та зазначає, що на балансі підприємства заборгованість за спожитий газ числиться в сумі 3585,11 грн. і вона не відповідає заборгованості, яку пред'являє ПАТ «Миколаївгаз».

13.12.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

28.01.2009 року між сторонами був укладений договір № П/2009-ПГ-О-19 «про постачання природного газу»згідно з умовами якого, ВАТ «Миколаївгаз»(правонаступником якого виступає ПАТ «Миколаївгаз»), як постачальник, зобов'язався за наявності обсягів поставити споживачу в 2009 році природний газ, а відповідач, як споживач, зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 2 договору обсяг газу для потреб відповідача, з урахуванням умов пункту 11.1 договору, за січень 2010 року склав в обсязі 2,976 тис. куб.м.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що споживач зобов'язується щомісячно, в період з 25 по 30(31)числа поточного місяця, з'явитися до постачальника з журналом обліку витрат природного газу та первинними документами обліку газу для звірки. Споживач зобов'язується до 1-го числа наступного за звітним місяця скласти з постачальником технічні акти, у відповідності до технічних угод, щодо порядку обліку газу.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.5 договору оплата планових обсягів (вартість газу, послуги з постачання, транспортування, цільова надбавка) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок товариства 100 % попередньої оплати до 18 числа місяця, що передує місяцю надання послуг. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі та/або акту про виконані роботи по транспортуванню газу (за звітний місяць) до 05 числа місяця, наступного за звітним. У разі, якщо споживач не виконує своїх обов'язків, та не складає акти визначені п. 4.9 цього договору, підставою для взаєморозрахунків між сторонами є щомісячні реєстри спожитого та протранспортованого споживачеві газу, що складаються товариством.

За умовами п. 11.1 договору цей договір набрав чинності з 01 січня 2009 року і діє в частині постачання газу по 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків -до повного їх здійснення. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору, жодна зі сторін не попередила іншу про його розірвання, строк дії договору продовжується на наступний календарний рік.

В судовому засіданні представники обох сторін звернули увагу суду на те, що з лютого 2010 року даний договір припинив свою дію.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, за правилами п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що у січні місяці 2010 року відповідачу позивачем було транспортовано природного газу в кількості 3,077 тис. куб. м. (2,401+0,676) за ціною 2664,79 грн./1 тис. куб.м., на суму 8199,57 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2010 р., технічним актом від 31.01.2010 р. та реєстром споживання природного газу госпрозрахунковими споживачами по Миколаївській області за січень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо розрахунків виконав частково, а саме відповідно до переплати минулих періодів споживання природного газу, яка згідно п. 6.1 абз. 3 договору № П/2009-ПГ-О-19 від 28.01.2009 р. зараховується як попередня оплата на наступний місяць та відноситься на її погашення, сплатив 25.02.2010 р. позивачу за транспортований газ 2000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 54 від 24.02.2010 р., яке до речі, всупереч умовам п 6.3 договору не містить періоду за який здійснено оплату.

Саме, цю сплату позивач відніс на погашення частини боргу відповідача за січень 2010 року, крім того, як стверджує позивач, кредит позивача станом на 26.01.10 р. становив 366,07 грн.

Тому, за обґрунтованим розрахунком позивача, кінцевий борг відповідача перед позивачем дійсно складає в розмірі 5833,50 грн. (8199,57-2000,00-366,07).

Відповідно до приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання споживача (замовника) перед постачальником (виконавцем) включає до себе перш за все обов'язок оплатити надані послуги.

Дослідивши та оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України докази надані сторонами, суд встановив, що відповідач за договором № П/2009-ПГ-0-19 від 28.01.2009 р. спожив послуг на загальну суму 8199,57 грн. (3,077 тис.куб.м. х 2664,79 грн./1тис.куб.м., згідно Наказу № 220 від 10.08.2009 р.), при цьому вчасно та в установленому договором порядку не розрахувався з позивачем.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.1 даного договору, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також три відсотка річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме -447,93 грн. 3% річних (за період з 11.02.2010 р. по 20.08.2012 р.) та 740,74 грн. інфляційних (за період з 11.02.2010 р. по 20.08.2012 р.).

Крім цього, позивачу до сплати відповідачем також була нарахована пеня в розмірі 440,98 грн. за період з 21.02.12 р. по 20.08.12 р.

Згідно п. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ж до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, беручи до уваги майновий стан та правовий статус відповідача - Миколаївського державного обласного навчально-курсового комбінату, також інтерес іншої сторони, суд дійшов висновку про наявність виняткового випадку в спірних відносинах та можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1,00 грн.

За приписами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних доказів які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем у січні 2010 року за транспортований природний газ по договору № П/2009-ПГ-О-19 від 28.01.2009 р.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Миколаївського державного обласного навчально-курсового комбінату (54043, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 15-А, код ЄДРПОУ 03121365) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»(54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ 05410263) -5833,50 грн. основного боргу, 447,93 грн. -3% річних, 1,00 грн. -пені, 740,74 грн. - інфляційних та 1609,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 18 грудня 2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова