Ухвала

від 08.01.2013 по справі 5017/2681/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"08" січня 2013 р. Справа № 5017/2681/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лавриненко Л. В.,

суддів: Картере В. І., Пироговського В. Т.,

при секретарі судового засідання: Райлян І. Г.

за участю представників:

від Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси: не з'явився, повідомлений належний чином;

від Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси: Шарапов Ю.В., за дов.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса:не з'явився, повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2012 р.

по справі № 5017/2681/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2012 р. по справі № 5017/2681/2012.

Про час і місце засідання апеляційного господарського суду Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси та учасники провадження у справі про банкрутство повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, встановленого ст. 102 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2012 р. по справі № 5017/2681/2012 (суддя Грабован Л. І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса, припинено юридичну особу -Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса та провадження у справі про банкрутство № 5017/2681/2012.

Судове рішення мотивоване тим, що в ході ліквідаційної процедури майнових активів у боржника не виявлено, відсутні дебіторська заборгованість, відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси, копії договорів купівлі -продажу та актів приймання - передачі майна.

Внаслідок відсутності майна реєстр вимог кредиторів з відомостями про розмір задоволених вимог до суду ліквідатором не подавався, в ході ліквідаційної процедури працівники підприємства не звільнялись, оскільки осіб, які перебували у трудових відносинах з банкрутом, не виявлено.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2012 р. по справі № 5017/2681/2012, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій наполягає на її скасуванні.

В обґрунтування своїх вимог орган державної податкової служби посилається на невідповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4. ст. 105 , ч. 3 ст. 110, та ч. 1 ст. 111 ЦК України, ст. ст. 60, 61 ГК України, ст. ст. 1, 7, 14, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Так, недоведеними, на думку Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, залишились обставини, з якими Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує можливість порушення справи про банкрутство та визнання суб'єкта господарювання банкрутом:

- неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафта" м. Одеса не підтверджена документами, які свідчили б про відсутність грошових коштів на рахунках боржника, або про відсутність у нього інших активів;

- місцевим господарським судом не досліджувалось питання про здійснення заходів досудової та судової санації боржника;

- факт відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса за його місцезнаходженням не підтверджено належним та допустимим, у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", доказом -відомостями Єдиного державного реєстру.

За цих обставин, на думку органу державної податкової служби, місцевий господарський суд неправомірно визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За результатами розгляду матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Ухвалою від 17.09.2012 р. Господарський суд Одеської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси порушив провадження у справі № 5017/2691/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса (а. с. 1, т. 1).

Постановою Господарського суду Одеської області від 17.10.2012 р. по справі № 5017/2691/2012 (а. с. 139-141, т. 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса визнано банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тренченкова О. М.

Ухвалою від 14.12.2012 р. Господарським судом Одеської області затверджено звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса та припинено провадження у справі про банкрутство № 5017/2691/2012.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Визначення термінів "боржник" та "безспірні вимоги кредитора" наведені в абз. 3 та абз. 8 ст. 1 Закону.

За приписами цієї норми боржник -це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство закріплені в ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 7 та ч. 8 наведеної норми заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

перелік документів, що додаються до заяви.

Заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;

докази обґрунтованості вимог кредитора;

інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.

До заяви кредитора додаються відповідні документи:

рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Комплексний аналіз наведених норм свідчить про те, що на час звернення до господарського суду з заявою про визнання боржника банкрутом кредитор повинен довести лише факт наявності у нього безспірних кредиторських вимог до боржника у певному розмірі та незадоволення цих вимог останнім протягом встановленого Законом строку, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому Закон не вимагає від кредитора доводити факти відсутності у боржника грошових коштів та інших активів.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (зі змінами та доповненнями) визначає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до частини першої наведеної норми у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Аналіз приписів наведеної норми свідчить про те, що законодавчо встановлено декілька підстав, за наявності яких суд зобов'язаний порушити провадження у справі про банкрутство за правилами цієї норми, у т. ч. відсутність боржника -юридичної особи або його керівних органів за її місцезнаходженням.

Згідно з п. 4.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто", м. Одеса, обґрунтовуючи свої вимоги наявністю заборгованості в сумі 9 469,99 грн. та відсутністю боржника за юридичною адресою, що відповідно до ст. 52 Закону є самостійною та достатньою підставою для звернення до суду.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями) місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно з ч. 5 ст. 17 наведеного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є інформація з Єдиного державного реєстру, щодо внесення до нього запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а. с. 17-22, т. 1), станом на 06.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесанафто" м. Одеса за адресою: 65009, м. Одеса, пл. 10 Квітня, б. 1 не знаходиться.

Внесення інформації про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням відбулось 10.11.2010 р., запис № 1 556 143 0009 011292.

Довідка Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса за місцезнаходженням була сформована на запит Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси і подана останнім разом із заявою про визнання боржника банкрутом на розгляд Господарського суду Одеської області.

Таким чином, доводи органу державної податкової служби про те, що на час порушення провадження у справі про банкрутство належних та допустимих доказів відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса за його місцезнаходженням в матеріалах справи не було, спростовуються матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на помилку в назві боржника, яка міститься в наведеній довідці, але враховуючи той факт, що зазначений в ній ідентифікаційний код 33722703 співпадає з ідентифікаційним кодом, який міститься в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 70, т. 1) та в довідках Головного управління статистики в Одеській області (а. с. 16 та а. с. 65, т. 1), дійшов висновку, що інформація, яка в ній міститься, стосується саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи органу державної податкової служби про те, що місцевим господарським судом не досліджувалось питання про здійснення заходів досудової та судової санації боржника, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство боржника за приписами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виключає можливість проведення процедури санації.

Як вже зазначалось раніше, постановою Господарського суду Одеської області від 17.10.2012 р. по справі № 5017/2691/2012 (а. с. 139-141, т. 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тренченкова О. М.

Відповідно до наведеного в ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (зі змінами та доповненнями) переліку повноважень ліквідатора, останній з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса від 14.12.2013 р. № 162/12 (а. с. 31-78, т. 2), під час проведення ліквідаційної процедури майна, належного банкруту на праві власності, не виявлено.

Цей факт підтверджено довідками ДП "Центру державного земельного кадастру" від 05.11.2011 р. № 06-08/32404, Відділення реєстраційно -екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Одеси № 1, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в області, від 01.10.2012 р. № 42/1вх5201 та КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 01.10.2012 р. № 10899-062171.

З метою виявлення потенційних кредиторів повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури банкрута направлені Першому Приморському ВДВС ОМУЮ, Приморському РВД ФСС з ТВП, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, Одеському міському центру зайнятості, ВВД ФСС НВ в Приморському районі м. Одеси, АТ "ІмексБанк" та АБ "Південний".

Зі змісту отриманих відповідей вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса заборгованості не має. Згідно з відповідями банків, АТ "ІмексБанк" та АБ "Південний", грошові кошти на розрахункових рахунках підприємства відсутні.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 11.12.2012 р. № 52618/а/10-117 (а. с. 34, т. 2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеснафто" м. Одеса заборгованості перед бюджетом не має.

За приписами ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України правом апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, наділені сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до абз. 21 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство - є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Згідно з абз. 22 цієї норми учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси внаслідок відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеснафта" м. Одеса заборгованості перед бюджетом статусу кредитора у справі № 5017/2681/2012 не набула, тому не є особою, яка в силу приписів ч. 1 ст. 91 ГПК України, має право на оскарження процесуальних документів у цій справі. За цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження по справі № 5017/2681/2012, порушене за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 86, 99, 101-106 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження по справі № 5017/2681/2012 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2012 р. припинити.

Головуючий суддя Л. В. Лавриненко

Судді В. І. Картере

В. Т. Пироговський