Постанова

від 28.12.2012 по справі 5023/3485/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5023/3485/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -Мазняк О.Я., довіреність № 02/04 від 02.04.2012 р.

першого відповідача -Мар'яновська О.П., довіреність № 7 від 13.11.2012 р.

другого відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 3506 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. у справі № 5023/3485/12

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Земледар", м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос", м. Берислав

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав-Кредо" м. Харків

про стягнення 2163447,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивач - Приватне підприємство "Агрофірма "Земледар", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно грошові кошти у розмірі 2163447,00 грн., у тому числі: 1664190,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар та 499257,00 грн. штрафу за непоставлений товар за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р., договором поруки № 3 від 02.03.2012 р. та договором застави № 320 від 02.03.2012 р. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) від 16.10.2012 р. у справі № 5023/3485/12 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав Кредо" солідарно на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Земледар" - 1664190,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 499257,00 грн. штрафу, 43268,94 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 2163447,00 грн. обґрунтована, документально підтверджена матеріалами справи та ін.

Перший відповідач з рішенням господарського суду Харківської області в частині стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" штрафу у розмірі 499257,00 грн. - скасувати, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченнях та ін.

Другий відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення другого відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника другого відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 02.03.2012 р. між Українсько -американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (скорочено - УАСП ТОВ "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергос" (постачальник), укладено договір поставки № 0203ЕН (а. с. 14-17), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (пшениця озима врожаю 2012 року) у кількості 1353,00 т +/-5% у строк до 01.08.2012 р. на умовах цього договору.

З метою виконання зобов'язань за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р., того ж дня 02.03.2012 р. УАСП ТОВ „КАІС" (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Анклав Кредо" (поручитель) укладено договір поруки № 3 (а. с. 18), відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергос" (боржник) своїх зобов'язань за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р.

Відповідно до п.1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором у повному обсязі за порушення боржником зобов'язань за основним договором.

Також 02.03.2012 р. між УАСП ТОВ „КАІС" (заставодержатель) та ТОВ "Енергос" (заставодавець) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішним Є.В., зареєстрований за № 320 (а. с. 19-22), який забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р.

В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 договору застави № 320 від 02.03.2012 р., ТОВ "Енергос" передав УАСП ТОВ „КАІС" у заставу належне йому майно: майбутній врожай 2012 року посівів пшениці озимої, із земель площею 1015,00 га, що знаходяться в межах території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області та орендуються постачальником.

Згідно з платіжним дорученням № 401 від 03.03.2012 р., на виконання вимог договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. УАСП ТОВ „КАІС" перерахував на користь ТОВ "Енергос" попередню оплату за пшеницю згідно з договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. у розмірі - 1664190,00 грн. (а. с. 25).

Листом № 362 від 23.04.2012 р. ТОВ "Енергос" повідомило УАСП ТОВ „КАІС" про загибель внаслідок несприятливих погодних умов зазначених посівів озимої пшениці та зобов'язалося протягом 30 днів надати заміну застави. (а. с. 26).

Згідно з актом обстеження сільськогосподарських культур від 24.04.2012 р. (а. с. 27-28) до договору застави від 02.03.2012 р. за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р., актом про обстеження посівів сільськогосподарських культур від 20.03.2012 р. (а. с. 29) зазначені посіви пшениці, належні ТОВ "Енергос", передані у заставу, загинули.

Відповідно до висновку № 2 від 20.03.2012 р. про обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення (а. с. 30), погодженого головою Бериславської районної державної адміністрації, затвердженого начальником Бериславського УАПР, вищезазначені посіви озимої пшениці визнано загиблими.

Відповідно до п. 4.1.2. договору застави № 320 від 02.03.2012 р., у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини заставодавець зобов'язаний протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом З (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним заставодавцю на праві власності майном. Заміна майна у цьому випадку відбувається за письмовою згодою Заставодержателя.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв'язку з загибеллю посівів пшениці озимої, переданої в заставу згідно з договором застави № 320 від 02.03.2012 р., та не наданням заставодавцем у строк, встановлений п. 4.1.2. договору застави № 320 від 02.03.2012 р., іншого майна замість загиблого, 27.04.2012 р. УАСП ТОВ "КАІС" звернулося до ТОВ "Енергос" з письмовою вимогою № 297 від 26.04.2012 р. (а. с. 31) здійснити заміну предмету застави іншим належним ТОВ "Енергос" на праві власності майном, яка залишена ТОВ „Енергос" без розгляду.

На підставі пункту 3.1.4. договору застави № 320 від 02.03.2012 р., за умови загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов щодо заміни предмету застави іншим майном, заставодержатель має право вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із договору поставки. 25.05.2012 р. УАСП ТОВ "КАІС" на адресу ТОВ "Енергос" направлено письмову вимогу № 356 від 24.05.2012 р. (а. с. 33) про дострокове (протягом 7 днів з моменту пред'явлення зазначеної вимоги) виконання зобов'язань за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р.

У встановлений строк ТОВ "Енергос" дострокову поставку товару за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. не здійснило.

Згідно з п. 6.7. договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р., у випадку прострочення поставки постачальником всієї кількості або частини товару за цим договором понад 5 (п'ять) календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у повному обсязі або частково - відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, протягом 3 банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від цього договору. Моментом односторонньої відмови від цього договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від цього договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

12.06.2012 р. УАСП ТОВ „КАІС" направлено на адресу ТОВ „Енергос" лист № 383 від 11.06.2012 р. (а. с. 35) повідомленням про відмову в односторонньому порядку від договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. у повному обсязі та вимогою на підставі п. 6.7. договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. повернути на користь УАСП ТОВ „КАІС" вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 1664190,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості не поставленого товару, що складає 499257,00 грн., а всього: 2163447,00 грн., протягом З (трьох) банківських днів з моменту відправлення зазначеного повідомлення, тобто строком до 15.06.2012 включно.

У встановлений строк ТОВ „Енергос" зазначені грошові кошти на користь УАСП ТОВ „КАІС" не сплатило.

18.06.2012 р. на підставі п. 2.1. договору поруки № 3 від 01.03.2012 р., УАСП ТОВ „КАІС" звернулося до ТОВ „Анклав Кредо" з вимогою № 395/3 від 18.06.2012 р. (а. с. 38) сплатити не пізніше наступного за днем отримання цієї вимоги дня заборгованість ТОВ „Енергос" в розмірі 2163447,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок УАСП ТОВ „КАІС". Вимога отримана директором ТОВ „Анклав Кредо" 18.06.2012 р.

Як свідчать матеріали справи, у встановлений строк (до 19.06.2012 р.) ТОВ „Анклав Кредо" зазначені грошові кошти на користь УАСП ТОВ „КАІС" не сплатило.

22.06.2012 р. між УАСП ТОВ "КАІС" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Агрофірма "Земледар" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги № 22/06/12-2 (а. с. 41). Відповідно до умов якого УАСП ТОВ "КАІС" відступило, а ПП „АФ "Земледар" набуло право вимоги з ТОВ „Енергос" заборгованості перед УАСП ТОВ "КАІС", що виникла на підставі договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р., у розмірі 2163447,00 грн., в тому числі вартість оплаченого, але не поставленого товару у розмірі 1664190,00 грн., штраф у розмірі 499257,00 грн.

25.06.2012 р. УАСП ТОВ "КАІС" на адресу ТОВ „Енергос" направлено письмове повідомлення № 410 від 22.06.2012 р. (а. с. 42) про відступлення права вимоги згідно з договором про відступлення права вимоги № 22/06/12-2 від 22.06.2012 р., укладеним між УАСП ТОВ "КАІС" та ПП „Агрофірма Земледар".

Позивач зазначає, що ТОВ „Енергос" свої зобов'язання за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. не виконало, також не виконало своїх зобов'язань ТОВ „Анклав Кредо", як поручитель, за договором поруки № 3 від 02.03.2012 р.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 2163447,00 грн. обґрунтована, належним чином документально підтверджена матеріалами справи та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На виконання вимог договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. УАСП ТОВ „КАІС" платіжним дорученням № 401 від 03.03.2012 р., перерахував на користь ТОВ "Енергос" попередню оплату за пшеницю згідно з договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. у розмірі - 1664190,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У встановлений договором строк товар (01.08.2012 р.) не поставлений.

Відповідно до п. 6.7. договору, у випадку прострочення поставки постачальником всієї кількості або частини товару за цим договором понад 5 (п'ять) календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у повному обсязі або частково - відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від цього договору. Моментом односторонньої відмови покупця від цього договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від цього договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.06.2012 р. УАСП ТОВ „КАІС" рекомендованим листом з описом відправив на адресу ТОВ „Енергос" лист № 383 від 11.06.2012 р. повідомленням про відмову в односторонньому порядку від договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. у повному обсязі та вимогою на підставі п. 6.7. договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. повернути на користь УАСП ТОВ „КАІС" вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 1664190,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості не поставленого товару, що складає 499257,00 грн., а всього: 2163447,00 грн., протягом З (трьох) банківських днів з моменту відправлення зазначеного повідомлення, тобто строком до 15.06.2012 включно.

Вказане повідомлення відповідач отримав 20.06.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2012 р. між УАСП ТОВ "КАІС" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Агрофірма "Земледар" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги № 22/06/12-2, згідно з умовами якого УАСП ТОВ "КАІС" відступило, а ПП „АФ "Земледар" набуло право вимоги з ТОВ „Енергос" заборгованості перед УАСП ТОВ "КАІС", що виникла на підставі договору поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р., у розмірі 2163447,00 грн., в тому числі вартість оплаченого, але не поставленого товару у розмірі 1664190,00 грн., штраф у розмірі 499257,00 грн.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 2163447,00 грн., що дорівнює сумі заборгованості боржника за договорами зазначеними в п 1.1. цього договору, в безготівковій формі у строк до 31.12.2012 р.

В подальшому, УАСП ТОВ "КАІС" повідомило ТОВ „Енергос" про відступлення на користь ПП „АФ "Земледар" права вимоги заборгованості за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. у розмірі 2163447,00 грн. із зазначенням платіжних реквізитів ПП „АФ "Земледар" для сплати суми боргу.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України (ст. ст. 525, 526 ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за приписами ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві у сім речам того ж роду та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

При цьому, товар визначений у договорі поставки № 0203ЕН від 02.03.2012 р. та предмет застави у договорі застави № 320 від 02.03.2012 р. (пшениця озима врожаю 2012 року) який підлягає передачі є замінним, а відтак, дія форс-мажорних обставин не звільняє від обов'язку передачі товару, визначеного у договорі та майна у договорі застави.

Статтями 553-554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до укладеного договору поруки додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя не встановлено, таким чином, ТОВ "Енергос" (боржник) і ТОВ „Анклав Кредо" (поручитель) відповідають перед УАСП ТОВ „КАІС" як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 1664190,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 499257,00 грн. штрафу.

При цьому, відповідач не оскаржує та заперечує проти стягнення 1664190,00 грн. попередньої оплати згідно з договором.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідачів 43268,94 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи першого відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. у справі № 5023/3485/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. у справі № 5023/3485/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 28.12.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.