Рішення

від 25.12.2012 по справі 5019/1681/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5019/1681/12

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДО ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Комп'ютер"

про стягнення заборгованості в сумі 14 523 грн. 03 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : Тарновецький М.Я., довіреність від 12.11.2012 р.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДО ЛТД" (далі ТОВ "НАДО ЛТД") звернулось через господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Комп'ютер" (далі ТОВ "ІТ-Комп'ютер") про стягнення заборгованості в сумі 11 000 грн. 00 коп., штрафу в розмірі 928 грн. 13 коп., пені в сумі 2 009 грн. 09 коп., 3% річних в розмірі 438 грн. 27 коп. та інфляційних втрат в розмірі 147 грн. 54 коп. за договором №445 від 01 серпня 2011 року.

В обґрунтування зазначеного позову посилається на те, що на виконання умов договору № 445 від 01 серпня 2011 року (далі Договір), позивачем було передано відповідачу товар на суму 18 562 грн. 62 коп. Відповідач прийняв товар, проте не розрахувався за нього в повному обсязі, у зв'язку з чим, перед позивачем, утворилась заборгованість в розмірі 11 000 грн. 00 коп. А тому, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості, штраф, пеню, 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір.

Ухвалою від 31 жовтня 2012 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 13 листопада 2012 року.

13 листопада 2012 року у судовому засіданні судом оголошувалась перерва по 18 листопада 2012 року та 18 листопада 2012 року оголошувалась перерва по 25 грудня 2012 року. Сторони повідомлялись під розписку в протоколах судових засідань.

18 грудня 2012 року відповідачем через канцелярію суду подані письмові заперечення на позовну заяву, в яких останній підтверджує факт поставки товару та наявну заборгованість в сумі 11 000 грн. 00 коп., проте стверджує, що товар поставлявся не на виконання умов договору №445 від 01.08.2011 року. Вказує, що підставою для передачі та отримання товару згідно накладної №69772/2/1 був усний договір укладений між сторонами, адже в накладній та довіреності представника відсутнє посилання на договір №445 від 01.08.2011 року. Враховуючи наведене відповідач стверджує, що строк оплати товару не настав, та відсутні підстави для стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.12.2012 року заперечив проти позову з підстав наведених у відзиві.

Позивач в судове засідання не з'явився. Проте про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується підписом представника останнього у протоколі судового засідання від 18.12.2012 року (а.с. 38).

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки чергове відкладення розгляду справи № 5019/1681/12 спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення даного спору, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд дійшов висновку, що наявних в справі матеріалів достатньо для слухання справи у відсутності представника позивача.

Крім того явка позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2011 року між ТОВ "НАДО ЛТД" (постачальник) та ТОВ "ІТ-Комп'ютер" (покупець) було укладено договір № 445 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених даним Договором (п. 1.1 Договору) (а.с. 13-16).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках-фактурах, а також товаросупровідних документах (накладних), що складаються на підставі замовлення покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до специфікацій, які є невід'ємною складовою даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна, асортимент, кількість та комплектність товару, що має бути поставлений, узгоджуються сторонами під час формування замовлення на кожну партію, шляхом узгодження сторонами заявки покупця на поставку товару і відображаються в рахунку-фактурі, накладній та інших товаросупровідних документах на товар.

Згідно з пунктом 3.1Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на протязі семи календарних днів від дати поставки товару, шляхом перерахування грошових засобів на рахунок постачальника, якщо інший, узгоджений сторонами строк, не буде вказаний у рахунку-фактурі, що виписаний для оплати товару.

22 серпня 2011 року на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу через повноважного представника (довіреність №441 від 19 серпня 2011 року) (а.с. 17) товар на загальну суму 18 562 грн. 62 коп., кількість та асортимент якого відповідно до пункту 2.1 Договору вказані в рахунку-фактурі №69772/2 від 19.08.2011 року (а.с. 29) та накладній №69772/2/1 від 22.08.2011 року (а.с.18), оригінали яких перевірено судом в судовому засіданні 13 листопада 2012 року.

Вказана накладна №69772/2/1 від 22.08.2011 року підписана повноважними представниками позивача та відповідача, що підтверджує факт отримання товару, який також не заперечується сторонами.

Проте, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, відповідач частково здійснив оплату за переданий позивачем товар в сумі 7 562 грн. 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 424 від 09.12.2011 року (а.с.36), у зв'язку з чим у ТОВ "ІТ-Комп'ютер" виникла заборгованість перед ТОВ "НАДО ЛТД" в розмірі 11 000 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

В пункті 3.1 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем на протязі 7 (семи) календарних днів від дати поставки Товару, шляхом перерахування грошових засобів на рахунок Постачальника, якщо інший, узгоджений Сторонами строк, не буде вказаний у рахунку-фактурі, що виписаний для оплати Товару.

Відповідно до п. 4.5 Договору датою поставки Товару вважати дату, зазначену у відповідній накладній, підписаній представниками Сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22.08.2011 року згідно видаткової накладної № 69772/2/1 відповідачу був поставлений товар на суму 18 562 грн. 62 коп. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, неповністю розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 11 000 грн. 00 коп.

Оскільки, обов'язок з оплати продукції у відповідача виникає протягом 7 календарних днів від дати поставки, то прострочення виконання своїх зобов'язань у відповідача розпочалося з 30.08.2011 року.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 11 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з останнього пеню в розмірі 2009 грн. 09 коп. за період з 31.08.2011 року по 08.12.2011 року на суму боргу 18 562 грн. 62 коп. та за періоди з 09.12.2011 року по 22.03.2012 року та з 23.03.2012 року по 31.08.2012 року на суму боргу 11 000 грн. 00 коп., а також просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 5,0 % від суми простроченого грошового зобов'язання у сумі 928 грн. 13 коп., нарахований на підставі пунктів 7.1, 7.6 Договору у зв'язку з порушенням покупцем умов оплати товару, поставленого ТОВ "НАДО ЛТД".

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За частинами 2,3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вищезазначеної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення передбачених ст. 3 даного Договору строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості, від своєчасно несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу, а при простроченні платежу більше, ніж на 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 5,0 % від суми заборгованості.

Пунктом 7.6 передбачено, що нарахування пені за прострочення сторонами виконання своїх зобов'язань по даному Договору припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, за порушення відповідачем умов оплати товару позивачем нараховано пеню в розмірі 2009 грн. 09 коп. та штраф в сумі 928 грн. 13 коп. Розрахунки пені (а.с. 10) та штрафу (а.с.4), перевірено судом та визнано вірним.

Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірними, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 009 грн. 09 коп. пені та 928 грн. 13 коп. штрафу підлягають до задоволення.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 438 грн. 27 коп., а саме: за період з 31.08.2011р. по 08.12.2011р. в розмірі 152 грн. 57 коп. , за період з 09.12.2011р. по 19.10.2012р. в розмірі 285 грн. 70 коп., та інфляційні нарахування в сумі 147 грн. 54 коп. за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 12) є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, а відтак підлягає задоволенню судом в сумі 438 грн. 27 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У вказаному Інформаційному листі Вищого господарського суду України та постанові по справі №52/30 від 01.02.2012р. Вищого господарського суду України викладена позиція про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних збитків та враховано ставки індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 26 грн. 13 коп.

Доказів сплати суми боргу відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 000 грн. 00 коп., штрафу в сумі 928 грн. 13 коп., пені в сумі 2 009 грн. 09 коп., 3% річних в розмірі 438 грн. 27 коп. стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню, а вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 26 грн. 13 коп.

Разом з тим доводи відповідача про те, що поставка товару за накладною № 69772/2/1 від 22.08.2011 року була здійснена поза межами договору поставки № 445 від 01.08.2011 р., оскільки не містить відповідних посилань на нього, судом не приймаються з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в рахунку-фактурі № 69772/2, довіреності на отримання матеріальних цінностей № 441 від 19.08.2011 року та у видатковій накладній № 69772/2/1 від 22.08.2011 року не зазначені номер та дата договору, на підставі якого здійснюється поставка.

Проте, відповідачем не надано доказів укладення інших договорів поставок між сторонами та здійснення поставок за іншими договорами, а при наявності укладеного договору, саме по собі не зазначення даних про договір на рахунках-фактурах, видаткових накладних, довіреностях, виданих на виконання умов договору, не дає підстави для висновків, що поставка товару здійснена поза межами договірних відносин, а свідчить лише про їх неналежне оформлення (дана правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 24.10.2012 р. N 48/390 ).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Комп'ютер" (33001, вул. Петра Могили, 28, м. Рівне, код ЄДРПОУ 30208018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДО ЛТД" (02140, вул. Вишняківська, буд 17, кв. 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 36823912) - 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. суму основного боргу, 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 09 коп. пені, штраф у сумі 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 13 коп., 3% річних в розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 27 коп., інфляційних втрат в розмірі 26 (двадцять шість) грн. 13 коп. та 1 596 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "02" січня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.