Постанова

від 11.07.2012 по справі 2а-2227/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 року 2а-2227/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбуновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольськ», третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт», про стягнення дебіторської заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі-позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольськ»(далі-відовідач), третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт», про стягнення дебіторської заборгованості в рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт»в сумі 2907,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем перед бюджетом рахується узгоджений податковий борг з ПДВ в загальній сумі 95158 грн. 25 коп., заходи на його погашення, в т.ч. шляхом звернень до органу управління боржника - Міністерства оборони України - виявились безрезультатними, примусова реалізація майна боржника, яка перебуває у державній власності та знаходиться в податковій заставі, заборонена Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»від 29.11.2001 за №2864-ІІІ, позивачем на виконання вимог ст.ст. 87, 95 ПК України прийнято рішення про визначення додатковим джерелом погашення податкового боргу третьої особи дебіторську заборгованість, яка обліковується у нього по господарських взаємовідносинах з відповідачем, у сумі 2907 грн. 76 коп.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Позивач надіслав клопотання, в якому просив справу розглядати без участі його представника, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача та третьої особи до суду не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили. Ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду надсилалась відповідачу та третій особі за адресою, за якою вони зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин суд вважає відповідача та третю особу повідомленими належним чином, а їх неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач та третя особа відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслали. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеленодольськ»є юридичною особою зареєстрованою за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4, ідентифікаційний код 36360159, перебуває на обліку як платник податків в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби з 19.03.2009 за № 53.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 29.11.1996, ідентифікаційний код 07554701, перебуває на обліку як платник податків в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби з 04.12.1996 за № 173, є платником податку на додану вартість.

22 квітня 2010 р. Білоцерківською ОДПІ винесено податкову вимогу форми «Ю1»№1\120 про стягнення з третьої особи податкового боргу за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21827 грн. 47 коп., яку отримано головним бухгалтером ДП МОУ «Білоцерківське УВБР»28.04.2010.

У подальшому 28.05.2010 Білоцерківською ОДПІ винесено другу податкову вимогу форми «Ю2»№2\138 про стягнення з ДП МОУ «Білоцерківське УВБР»податкового боргу в розмірі 263970 грн. 47 коп., яку отримано головним бухгалтером ДП МОУ «Білоцерківське УВБР»28.05.2010.

26 листопада 2010 р. позивач звернувся до Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України з листом за вих. № 39560/10/24-036 з пропозицією погодити реалізацію описаного майна в рахунок погашення податкового боргу підприємства, або виділити інше ліквідне майно, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу боржника і може бути використано як джерело погашення його податкового боргу, або терміново здійснити інші заходи щодо погашення податкового боргу ДП МОУ «Білоцерківське УВБР».

19 січня 2011 р. на адресу Білоцерківської ОДПІ Департаментом економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України за вих. №225/4/298 повідомлено, що відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»від 29.11.01 № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств.

17 серпня 2011 р. між відповідачем (орендатором) та третьою особою (орендодавцем) укладено договір оренди приміщення для офісу малого підприємства №24, відповідно до якого орендар бере в тимчасове володіння кімнату, що знаходиться на балансі у орендодавця. Відповідно до акту прийому-передачі орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 15 кв.м. в адміністративній будівлі за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4.

У подальшому позивач повторно звернувся до Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України з листом за вих. № 30350/10/24036 від 12.10.2011 з проханням розглянути питання щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсацій з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання Міністерства оборони України; досудову санацію Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління військово-будівельних робіт»за рахунок коштів бюджету; ліквідацію боржника та призначення ліквідаційної комісії; виключення цього підприємства із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

У відповідь Міністерством оборони України 15.11.2011 за вих. №220/6800 повідомлено, що за результатами вжитих заходів буде погашено податковий борг Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт».

28 березня 2012 р. за вих. №24 до позивача надійшов лист Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» про те, що у зв'язку з відсутністю коштів та неможливістю реалізації державного майна боржник просить стягнути заборгованість по податку на додану вартість з дебітора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольськ»в сумі 2907 грн. 76 коп.

4 квітня 2012 р. між Білоцерківською ОДПІ та боржником укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків на податковий орган, відповідно до якого боржник передає, а податковий орган приймає на себе право грошової вимоги до дебітора по договору оренди приміщення для офісу малого підприємства №24 від 17.08.2011 між ДП МОУ «Білоцерківське УВБР»та ТОВ «Зеленодольськ». За цим договором позивач отримує право замість платника податку вимагати від дебітора належного виконання наступного зобов'язання: погасити суму дебіторської заборгованості в рахунок погашення податкового боргу.

Станом на 10.04.2012 Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт»має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 95158 грн. 25 коп., що підтверджується довідкою, виданою Білоцерківською ОДПІ за вих. № 1459/10/24-0-022 від 10.04.2012. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Спірні правовідносини виникли як до 1 січня 2011 року, так і після цієї дати, і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Податковим кодексом України, Порядком використання додаткових джерел погашення податкового боргу та іншими нормативно-правовими актами.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.43 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дебітор - особа, у якої внаслідок минулих подій утворилася заборгованість перед іншою особою у формі певної суми коштів, їх еквіваленту або інших активів

Згідно з п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України органи Державної податкової служби України уповноважені звертатись до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, суму дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Згідно з п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи Державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п.87.5 ст.87 Податкового кодексу України у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби.

Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Орган державної податкової служби повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п'ятиденний термін з дня отримання відповідного документа.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.22 ст.95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Згідно з п.1.3 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 за №1040 (далі-Порядку), у разі, коли здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не призвело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.1.5 Порядку визначення сум дебіторської заборгованості, яка є додатковим джерелом погашення податкового боргу, здійснюється на підставі даних бухгалтерського та аналітичного обліку платника податків, договорів, оформлених належних чином.

Пунктом 2.12 Порядку передбачено, що до моменту стягнення органом державної податкової служби у судовому порядку такої дебіторської заборгованості платежі продовжують надходити на рахунки платника податків, що має податковий борг.

Згідно з п.2.13 Порядку надходження за дебіторською заборгованістю негайно спрямовуються в рахунок погашення податкового боргу

У відповідності до п.2.14 Порядку орган державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача дебіторської заборгованості (2907 грн. 76 коп.) перед третьою особою та наявності заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість у третьої особи (95158,25 грн.), при цьому сума цієї дебіторської заборгованості не перевищує розмір вказаного податкового боргу.

Як встановлено судом 04.04.2012 між Білоцерківською ОДПІ та третьою особою укладено передбачений вищевказаними нормами ПК України договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків на податковий орган. Отже, податковий орган набув передбачених вищевказаними нормами ПК України повноважень щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, суму дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що суму дебіторської заборгованості податковим органом визначено правомірно і правильно, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленодольськ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4, ідентифікаційний код 36360159) до Державного бюджету України у рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» дебіторську заборгованість у сумі 2907 (дві тисячі дев'ятсот сім) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 липня 2012 р.