Рішення

від 09.01.2013 по справі 5011-14/16937-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/16937-2012 09.01.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФАРМА-УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МУДРАМ»

про стягнення 21 527,82 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Солоян А.М.-за довіреністю;

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІФАМА-УКРАЇНА»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МУДРАМ»про стягнення 20 557,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу № 02/4 від 07.04.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.01.13 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 09.01.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФАРМА-УКРАЇНА»(надалі - позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУДРАМ»(Надалі -відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 02/4. Відповідно до предмету даного Договору Продавець продає, а Покупець купує медичну продукцію згідно замовлення на закупівлю (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, покупець здійснює розрахунок за першу поставку товару в термін зазначеній в накладній, а за подальші поставки оплата виконується не пізніше 30 (тридцяти) календарних від дати його отримання.

Ціна на товар визначається у національній валюті України, та зазначена в видаткових накладних, рахунках - фактурах, або в додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною (п. 2.1. договору).

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивачем було відвантажено відповідачу товар на суму 17 591,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №7-1/4 від 07.04.11р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару виконав частково, 11.09.12р. сплативши 1000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час прийняття рішення становить 16 591,04 грн.

10.10.12р. Позивач звернувся до Відповідача із претензією погасити заборгованість у розмірі 16 591,04 грн. яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем строків оплати Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, від розміру не внесеного в строк платежу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, який не спростовано належним чином відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити суму пені у розмірі 1359,57 грн., 422,17 грн. інфляційних втрат та 784,99 грн. 3 % річних.

На підставі п.7.1 договору, в якому зазначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з даним договором сторони несуть відповідальність, в тому числі відшкодовують збитки, завдані таким невиконанням зобов'язань, в повному обсязі, позивачем заявлено вимогу про стягнення 1 400,00 грн. збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Враховуючи те, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено заподіяння відповідачем збитків, суд відмовляє у задоволенні вимоги про їх стягнення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 591,04 грн. основного боргу, 1359,57 грн. пені, 422,17 грн. інфляційних втрат та 784,99 грн. 3 % річних, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МУДРАН» (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 11, кв. 66; код ЄДРПОУ 37118057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФАРМА-УКРАЇНА»(01103, м. Київ, вул. Драгоманова, 10/10, кім.60; код ЄДРПОУ 35573773) 16 591 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 04 коп. основного боргу, 1 359 (одну тисячу триста п'ятдесят дев'ять) 57 коп. пені, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 99 коп. 3% річних, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 17 коп. інфляційних втрат та 1 499 (одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.01.13 р.

Суддя С.М. Мельник