Рішення

від 21.12.2012 по справі 5/39/5022-872/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2012 р.Справа № 5/39/5022-872/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46016

до відповідача Відділу культури і туризму Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область

За участю представники від:

Позивача: Миколайчук Наталія Леонідівна - юрисконсульт (доручення №3478/01від 18.12.2012р.);

Відповідача: не з'явився

Суть справи :

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Відділу культури і туризму Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення 15641грн.61коп. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог та згідно пояснень повноважних представників в судових засіданнях, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов, укладеного між ними договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №15011 від 15.10.2008р. в частині оплати отриманої теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 01.05.2012 року за використану теплову енергію за період з 01.10.2011 року по 01.05.2012 року в сумі 13656грн.71коп., яку просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, просить стягнути з Відділу культури і туризму Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області нараховані йому штрафні санкції, а саме: пеню в сумі 858грн.77коп., нараховану за період з 01.05.2012р. по 30.09.2012р., а також 942грн.54коп. - втрати від інфляції та 183грн.59коп. - три відсотки річних.

Відповідач у відзиві на позов №06-4/423 від 19.10.2012р. та згідно пояснень у судових засіданнях його представника, позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити, посилаючись на те, що у відповідача не має заборгованості перед позивачем за використану теплову енергію по договору про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем (субспоживачем) №15011 від 15.10.2008р., на який останній посилається в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог, в підтвердження чого додає до матеріалів справи виставлені позивачем на оплату рахунки №15011 від 05.12.2011р., №15011 від 15.12.2011р. та платіжні доручення №1930 від 23.12.2011р., №№1954, 2018 від 26.12.2011р., №№2030, 2050 від 27.12.2011р. як докази про оплату. При цьому відповідач зазначає, що 04.04.2012р. між позивачем та відповідачем було підписано договір про закупівлю послуг за державні кошти з ціною договору 208600грн.00коп. про постачання теплової енергії в гарячій воді по якому і проводилось постачання теплової енергії та оплата у 2012 році, і станом на 01.06.2012р. борг відповідача за використану теплову енергію в 2012 році становив 13656грн.71коп., без нарахування збитків від інфляції, 3% річних та пені, на підтвердження чого надав акт звірки розрахунків. Також зазначає, що станом на 23.10.2012р. відповідачем було оплачено 12236грн.38коп., підтвердивши дане платіжним дорученням №1927 від 23.10.2012р., а тому вважає, що фактична сума заборгованості перед позивачем по договору від 04.04.2012 року, а не по договору №15011 від 15.10.2008 року, як зазначає позивач, станом на 01.11.2012р. становить 1420грн.33коп.

Позивач згідно заперечень на відзив відповідача №3301/01 від 26.11.2012 року зазначає, що до позовної заяви від 16.10.2012 року за №2097/01 додана копія договору №15011 від 15.10.2008 року, оскільки заборгованість відповідача виникла з жовтня 2011 року, тому на зазначений період діяв даний договір, що відповідає розрахунку суми боргу. Після завершення процедури закупівлі за державні кошти був укладений договір від 04.04.2012 року.

Також позивач зазначає, що між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої приймання-передача теплової енергії оформляється актами у двох примірниках, підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі теплової енергії є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, і в підтвердження постачання відповідачу теплової енергії з жовтня 2011 року по квітень 2012 року включно надав суду акти передачі-приймання теплової енергії від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 30.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 30.03.2012р. та 18.04.2012р.

Окрім того, вказує, що визнання своїх фінансових зобов'язань згідно договору від відповідача було отримано підприємством 24.10.2012 року та основна оплата боргу була здійснена 23.10.2012 року після пред'явлення позову.

Відповідач стверджує, що станом на 01.01.2012 року заборгованості за використану теплову енергію перед позивачем не було, а заборгованість виникла по договору від 04.04.2012 року і дана заборгованість ним частково погашена в жовтні 2012 року, а решта заборгованості -в сумі 1420,33грн. погашена 28.11.2012р. з урахуванням виставлених позивачем рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії за жовтень-листопад 2012р. (платіжне доручення №2226 від 28.11.2012р. на суму 3375,30 грн.).

В судовому засіданні, під розписку уповноважених представників сторін, в порядку ст..77 ГПК України оголошувалася перерва з 12.12.2012 року до 9год.30хв. 21.12.2012 року.

Після перерви в судове засідання 21.12.2012 року представник відповідача не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення повноважних представників сторін, а в даному судовому засіданні пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

15 жовтня 2008 року між сторонами у даній справі укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №15011 (далі -договір), за умовами п.1 якого Енергопостачальна організація (позивач по даній справі) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Також, між сторонами були укладені додаткові угоди (додаток №4) на передачу теплової енергії Субспоживачу через системи Споживача та Додаткову угоду до типового договору №15011 про постачання теплової енергії в гарячій воді, яка в силу п. 14 даної угоди набрала юридичної сили з 01.10.2011р.

Згідно п.2.1. договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатків до цих договорів у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення та вентиляція -в період опалювального сезону, гаряче водопостачання -протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Обсяги постачання теплової енергії "Субспоживачу": Шумському відділу культури, (Субспоживач Борусевич В.В.) визначені у Додатку №1 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді (№15011).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться приладами обліку/розрахунковим способом. За відсутності приладів обліку або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (п. 5.1 та п.5.5 договору).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місця (п.6.3 договору).

Для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді (п.6.5 договору).

Відповідно до п.3.2.2. договору споживач теплової енергії зобов'язується проводити оплату за спожиту теплоенергію згідно з умовами цього договору та додаткових угод.

Як встановлено судом вище, сторонами у справі укладено між собою додаткову угоду до типового договору №15011(яка набрала чинності з 01.10.2011року- п.14 даної угоди) про постачання теплової енергії в гарячій воді, далі -угода, згідно п.7 якої споживач проводить оплату за приєднане теплове навантаження та за теплову енергію (згідно договірних навантажень) авансовим платежем, але не пізніше 25 числа розрахункового місяця згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розрахунків за житлово-комунальні послуги". Розрахунок за фактично спожиту теплову енергію провадять до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.8 угоди). Згідно п.12 угоди приймання-передача теплової енергії, яка передається Теплопостачальною організацією Споживачеві на межі балансової належності, оформляється актами у двох примірниках. Підписанні та скріплені печатками акти приймання-передачі теплової енергії є підставою для остаточного розрахунку між сторонами. Дана додаткова угода набирає юридичної сили з 01.10.2011р. В п. 10 угоди сторонами передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно рахунків від 5 (п'ятого) числа, а згідно п. 11 даної угоди передбачено обов'язок Споживача в платіжних дорученнях вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Згідно п.4.2.3 умов договору Енергопостачальна організація зобов'язалася повідомляти споживача письмово, або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 13 Закону України "Про теплопостачання", ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем (субспоживачем) № 15011 від 15.10.2008р. у період з жовтня 2011 року по березень 2012 року включно постачалася відповідачу теплова енергія, яка ним (відповідачем) частково оплачувалась. Наведене підтверджується підписаними сторонами актами передачі-приймання теплової енергії за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року включно (із зазначенням підстави передачі теплової енергії -договір №15011 від 15.10.2008р. в актах з жовтня 2011 року по лютий 2012 року включно та в акті від 30.03.2012р. -договір №15011 від 21.03.2012р., якого суду не надано).

При цьому, як слідує із обґрунтованого розрахунку суми основного боргу позивача, вартість теплової енергії, яка поставлялась відповідачу з 01 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року розраховувалася відповідно до Постанови НКРЕ № 161 від 30.09.2011р. (лист Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" № 1924/07 від 10.10.2011р.), згідно якої тариф складає 485909, 56 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал/год приєднаного теплового навантаження в рік, 644,11 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал спожитої теплової енергії з оплатою протягом сезону.

Оскільки сторони у договорах та додатковій угоді до нього обумовили строк оплати відповідачем отриманої теплової енергії (до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим), то згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії не виконав в повному обсязі, і станом на день заявлення позову за відповідачем рахується борг в сумі 13656,71грн.44коп., що додатково підтверджує актами звіряння розрахунків від 01.06.2012р. та від 11.12.2012р. (станом на 01.10.2012р.).

Разом з тим, судом встановлено, що 04.04.2012р. між сторонами у справі укладено договір про закупівлю послуги за державні кошти, згідно якого Учасник (позивач у справі) зобов'язався протягом опалювального періоду у 2012 році поставити Замовнику послугу, зазначену в умовах постачання теплової енергії в гарячій воді, а Замовник -прийняти і оплатити дану послугу.

В силу положень п. 10.1. даного договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також, 04.04.2012р. між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем (субспоживачем) №15011, за умовами п.1 якого Енергопостачальна організація (позивач по даній справі) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 10.1. даного договору від 04.04.2011р., він набуває чинності з дня його підписання, тобто з 04 квітня 2012р., і відповідно постачання відповідачу теплової енергії в квітні 2012р. здійснювалася за договором від 04.04.2012р., що також підтверджується актом передачі-приймання теплової енергії від 18.04.2012р., підписаним сторонами, і в якому сторони посилаються на даний Договір.

При цьому, не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що і в січні-березні 2012 року постачання теплової енергії здійснювалося позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору від 04.04.2012р., оскільки такі твердження спростовуються вищенаведеним в тому числі і п.10.1 договору від 04.04.2012 року, яким сторони чітко визначили, що даний договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами, тобто не раніше 04 квітня 2012 року, а відтак поставлена позивачем в січні-березні теплова енергія, ніяким чином не могла бути поставленою на виконання зобов"язань за даним договором.

Проте, як слідує із матеріалів справи, а саме із наданих відповідачем пл.доручень №1927 від 23.10.2012р. та №2226 від 28.11.2012 року останній станом на день розгляду спору повністю сплатив заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2011 року по 01.05.2012 року в сумі 13656грн.71коп., а тому в цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України з-за відсутності предмета спору.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Слід зазначити, що передбачені ст..625 ЦК України, втрати пов"язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних -платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов"язання і не відносяться до санкцій.

Оцінюючи надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та трьох відсотків річних за період з 01.10.2011р.по 01.10.2012р., господарський суд, враховуючи положення п. 8 додаткової угоди до типового договору №15011, яка набрала чинності з 01.10.2011р., згідно якого Споживач проводить розрахунок за фактично спожиту теплову енергію до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, враховуючи встановлений вище факт постачання теплової енергії відповідачу за договором від 15.10.2008р. (що є підставою заявленого позову) по березень 2012р. включно(оскільки в квітні 2012р. постачання здійснювалося за договором від 04.04.2012р.), відтак, здійснивши власний арифметичний розрахунок, з урахуванням проведених відповідачем оплат вартості спожитої теплової енергії, вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення 714грн.33коп. інфляційних нарахувань (відповідний розрахунок знаходиться в матеріалах справи) та в частині стягнення 183грн.59коп. -3% річних ( в сумі, заявленій до стягнення позивачем).

Відповідно позов в частині стягнення 228грн.21коп. інфляційних нарахувань заявлений без врахування строків оплати поставленої теплової енергії, а відтак заявлений в цій частині безпідставно і задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 858грн.77коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за період з 01.05.2012р. по 30.09.2012р. та з посиланням на п. 7.2.3. договору №15011, згідно якого за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі згідно чинного законодавства , виходячи з належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Розмір пені , передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, встановлюється сторонами в договорі та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, однак, не у всіх випадках повинен визначатися, виходячи з такої .

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення 858грн.77коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , нарахованої за період з 01.05.2012р. по 30.09.2012р. з посиланням на п.7.2.3. договору №15011 до задоволення не підлягають, оскільки даним пунктом договору сторони не встановили розмір (відсотки) відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, також не зазначили норму закону, якою передбачено відповідний розмір пені, а тому така нарахована безпідставно.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 530, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 ГК України та ст.ст.33, 34 ГПК України позов підлягає до задоволення в частині стягнення 714грн.33коп. втрат від інфляції та в частині стягнення 183грн.59коп. -3% річних .

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням суми основного боргу, яка сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом в суд (згідно штампу пошти на конверті -18.10.2012р.), тобто з його неправильних дій і в цій частині позову справу доведено до розгляду господарським судом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури і туризму Шумської районної державної адміністрації, вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільської області (код 02230566) на користь Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (код 03353590) -183грн.59коп. -3% річних, 714грн.33коп. втрат від інфляції, 1497грн.65коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 13656грн.71коп. боргу -припинити.

5. В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено "26" грудня 2012р.

Суддя Г.З. Андрушків