Рішення

від 10.01.2013 по справі 8/5014/3146/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.13 Справа № 8/5014/3146/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус", м. Луганськ, -

про стягнення 17 048 грн. 18 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у сумі 14206,82 грн. та штрафу у розмірі 20% від суми боргу за період з 07.08.12 року по 30.11.12 року у сумі 2841,36 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №234, укладеного між сторонами 03.01.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 24.12.12 року до 10.01.13 року - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням з їх боку вимог суду про надання документів та доказів.

До судового засідання, призначеного на 10.01.13 року, позивач не з'явився, але поштою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, при цьому про будь-які зміни позовних вимог у клопотанні не йдеться (вих.№3 від 03.01.13 року).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;59).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: місто Луганськ, кв. Волкова, 1, кв. 215 (а.с.2-5), що підтверджується також довідкою з ЄДР за №15438989 від 21.12.12 року (а.с.46-48).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку не повернув до суду поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

03.01.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №234, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором (п.1.1).

Предметом поставок є лікарські засоби, вироби медичного призначення, інші продовольчі і непродовольчі товари, у т.ч. біодобавки (п.1.2).

Накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору (п.1.4).

Кількість і асортимент товару узгоджуються сторонами і зазначаються у видатковій накладній на кожну поставку (п.2.1).

Розрахунок за товар здійснюється по сумах, вказаних у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, датою поставки є дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою його отримання вважається дата виписки видаткової накладної (п.3.5).

Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару у безготівковій формі. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.6).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.7.1).За прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту прострочення зобов'язання, вказаного у п.3.5 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також з урахуванням індексу інфляції (п.7.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.11 року, а щодо зобов'язань за договором - до повного їх виконання (п.10.1) (а.с.12-13).

На підтвердження факту належного виконання умов укладеного договору зі свого боку та позовних вимог позивач надав до справи видаткові накладні на відпуск товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус" (далі - ТОВ "Максімус") за період з 05.06.12 року по 20.08.12 року, кожна з яких містить докази отримання зазначеного в них товару уповноваженою особою відповідача, а саме: №100087187/1 від 05.06.12 року на суму 1511,69 грн.; №100087187/2 від 05.06.12 року на суму 14,11 грн.; №100087302/1 від 05.06.12 року на суму 291,45 грн.; №100087161/1 від 05.06.12 року на суму 992,07 грн.; та ін. - на загальну суму 14926,60 грн. (а.с.14-35).

Як вбачається з пункту 3.5 договору, відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару впродовж 30-ти календарних днів від дня його отримання, - тобто, з урахуванням наявних у справі доказів, строк оплати товару, отриманого за кожною з поставок, - є таким, що настав.

Позивач документально довів, що відповідач ухилився від здійснення взаємозвірки стану розрахунків за договором (а.с.37-40;53-56), а також від сплати боргу, - що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів поставки як різновидності договору купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

Суд, з урахуванням наявних доказів, вважає, що позивач при визначенні суми штрафу, заявленого до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

Його право на нарахування штрафу у розмірі 20% від суми простроченого боргу у разі його несплати у термін понад 30 днів з дня його виникнення встановлено пунктом 7.2 укладеного між сторонами договору, який кореспондується з абзацом 3 частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Отже, вимоги позивача узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору у повному обсязі покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус", ідентифікаційний код 32279667, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Волкова, буд. 1, кв. 215, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК", ідентифікаційний код 21194014, яке знаходиться за адресою: місцезнаходження: місто Харків, просп. Гагаріна, буд. 48, кв. 47; для листування: місто Харків, вул. Примакова, буд. 46, - основний борг у сумі 14206 (чотирнадцять тисяч двісті шість) грн. 82 коп., штраф у сумі 2841 (дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 36 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.01.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 11 січня 2013 року.

Суддя А.П.Середа