Ухвала

від 10.01.2013 по справі 4476-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

10.01.2013Справа №5002-4/ 4476-2012

за заявою ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії, м. Феодосія

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промфес», м. Феодосія (код ЄДРПОУ 13772684)

про порушення справи про банкрутство

Суддя І.К.Бєлоглазова

Представники:

Від ініціюючого кредитора - Грушевська Н.В., дов. №6942/09 від 01.08.2012, начальник юридичного відділу.

Від боржника - не з'явився

Суть спору:

Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії, м. Феодосія, звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промфес», м. Феодосія, банкрутом в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промфес», м. Феодосія, має безспірну заборгованість перед кредитором у розмірі 128 737,86 грн., боржник підприємницьку діяльність не веде та відсутній за мічсцезнаходженням, що і стало підставою для звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності однієї з підстав, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Кредитором не надано належних доказів того, що керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, боржник більш року не надає податкову звітність до органу Державної податкової інспекції.

Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.12.2012 не внесено запис про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промфес», м. Феодосія, за місцезнаходженням.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який набув чинності з 01.07.2004, визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1 та 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже, належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, факт відсутності боржника - юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру.

Дана правова позиція викладена в пункті 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Крім того, кредитор не надав доказів, що боржник більш року не надає податкову звітність до органу Державної податкової інспекції. Згідно довідки Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції остання податкова звітність боржником була подана 16.10.2012. Також слід зазначити, що неотримання суб'єктом підприємницької діяльності прибутку із зазначенням про це у податкових деклараціях, не є ознакою відсутності підприємницької діяльності та підставою для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"., оскільки у відповідності до вимог статті 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним суб'єктом господарювання і самостійно здійснює свою господарську діяльність.

Відповідно до вимог статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання ( підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з вимогами статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, а отже, неотримання суб'єктом підприємницької діяльності на той час прибутку із зазначенням про це у податкових деклараціях не є ознакою відсутності підприємницької діяльності та не є підставою для визнання його банкрутом на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Такої ж думки дотримується ВГСУ у постанові від 08.04.2008 р. у справі 2-17/58-2007.

Отже, посилання кредитора на відсутність підприємницької діяльності боржника протягом року є необґрунтованими.

За результатами розгляду заяви суд дійшов висновку про відсутність ознак неплатоспроможності відсутнього боржника та відповідно і підстав для подальшої судової процедури банкрутства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частиною 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 1-1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження по справі припинити.

Суддя І.К. Бєлоглазова