Постанова

від 16.12.2008 по справі 33/70-08-3084

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" грудня 2008 р.

Справа № 33/70-08-3084

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого судді Мишкіної

М.А.

                    суддів Сидоренко

М.В.

                                Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Скуділо

О.В.

за участю представників сторін:

від позивачів:

1. ОСОБА_1 -не з'явився;

                    2. ОСОБА_2 -ОСОБА_2;

                    3. ОСОБА_3 -ОСОБА_3;

                    4. ОСОБА_4 -не з'явився;

                    5. ОСОБА_5 - ОСОБА_5;

                    6. ОСОБА_6 -ОСОБА_6;

                    7. ОСОБА_7 -ОСОБА_7;

                    8. ОСОБА_8 -не з'явився;

                    9. ОСОБА_9 -ОСОБА_9;

                  10. ОСОБА_10 -не з'явився;

11. ОСОБА_11 -не з'явився;

12. ОСОБА_12 -не з'явився;

13. ОСОБА_13 -не з'явився;

14 ОСОБА_14 -не з'явився;

від відповідача

-ОСОБА_15 - директор;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Чайка”

на рішення господарського

суду Одеської області від 26.08.2008р.

по справі

№ 33/70-08-3084

за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10 та заявою ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

до Товариства

з обмеженою відповідальністю “Чайка”

про

визнання права власності

          Сторони належним чином повідомлені

про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні  16.12.2008р. згідно ст.85 ГПК України

оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          У липні 2008р. СПД ОСОБА_1, СПД

ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7, СПД

ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до господарського суду Одеської

області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чайка” про

визнання права власності за учасниками приватизації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 будівлі Будинку

побуту у АДРЕСА_1. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 29.06.1995р.

Товариство покупців Державного підприємства “Чайка”, утворене відповідно до

п.п.1.1. п.1 Порядку створення та реєстрації товариства покупців у процесі

приватизації, та Представництво Фонду держмайна України у Біляївському районі

уклали договір купівлі-продажу державного майна при викупі, предметом якого

була передача у власність Товариства покупців державного майна -цілісного

майнового комплексу Державного підприємства “Чайка”; на підставі вказаного

договору Товариству покупців було видано Свідоцтво про право власності на

спірне майно; позивачі бажають виділити своє майно в натурі, що є спільною

частковою власністю Товариства покупців з рівними частками учасників з огляду

на положення ч.4 ст.13, ч.1 ст.41 Конституції України, ст.4 ЦК УРСР, ст.86 ЦК

УРСР, ст.ст.2, 20, 21 Закону України “Про власність”, ст.22 Закону України “Про

приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, абз.2 п.4

Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, ст.345, ч.ч.1,

3, 4 ст.335, ст. 356, ч.1 ст.357, ч.1 ст.364 ЦК України; рішення загальних

зборів Товариства покупців про передачу приватизованого майна в установчий фонд

ТОВ “Чайка” не приймалось, відповідний акт прийому-передачі майна між

Товариством покупців, або його членами та ТОВ “Чайка” не підписувався.

          В доповненнях до позовної заяви (т.1;

а.с.100-102), підписаних поряд з позивачами громадянами ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14, вказані особи просили місцевий господарський суд

визнати за кожним з них право власності на 1/62 частину будівлі Дому побуту, що

знаходиться у АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги непередачею ними приватизованого

майна у статутний фонд ТОВ “Чайка”, приналежністю спірного майна членам

Товариства покупців на праві спільної часткової власності з рівними частками

учасників приватизації, які відповідно до п.3 Порядку створення та реєстрації

товариства покупців у процесі приватизації мають право на частину придбаного

державного майна.

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 26.08.2008р. (суддя Мазур Д.Т.) позовні вимоги

задоволено; визнано право власності на 1/62 частку приватизованого за договором

купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Чайка”

від 29.06.1995р., розташованого на земельній ділянці площею 0,15га АДРЕСА_1, за

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.

          Рішення суду обґрунтоване наступним:

відповідно до положень п.п.3.3-3.5 Установчого договору ТОВ „Чайка”, розділу 7

Статуту ТОВ „Чайка” засновники Товариства здійснюють внески до його статутного

фонду на протязі року після державної реєстрації останнього; рішення загальних

зборів Товариства покупців по приватизації майна ДП „Чайка” від 27.06.1995р.

щодо створення ТОВ „Чайка” не є належним доказом здійснення пайових внесків

засновниками Товариства, оскільки на день прийняття рішення ні Товариство

покупців, ні кожен із 62 його членів не були власниками майна приватизованого

за договором купівлі-продажу від 29.06.1995р., а ТОВ „Чайка” набуло

цивільної праводієздатності тільки після державної реєстрації 27.12.1995р.;

будь-яких інших доказів, що підтверджують передачу позивачами своїх часток

державного майна ТОВу “Чайка” відповідачем не надано; залучення до статутного

фонду ТОВ „Чайка” належного 62 членам Товариства покупців приватизованого майна

ДП „Чайка” відбулося без їх волевиявлення (що не спростовано відповідачем), а

за результатами рішення загальних зборів засновників ТОВ “Чайка” від

27.06.1995р., що порушило права та охоронювані законом інтереси позивачів;

свідоцтво про право власності Товариства на 65/100 спірної будівлі не

приймається судом до уваги, оскільки формування статутного фонду ТОВ “Чайка”

відбулося всупереч вимог установчих документів та вимог ст.ст.4, 26 Закону

України “Про власність”, ст.12 Закону України “Про господарські товариства”,

ст.86 ЦК УРСР. Причини пропуску строку позовної давності відповідно до ст.80 ЦК

УРСР, ч.5 ст.267 ЦК України суд визнав поважними, оскільки обставини формування

статутного фонду ТОВ “Чайка” шляхом протиправного залучення до нього 1/62 частки

приватизованого майна кожного з позивачів стали відомі останнім після розгляду

справи №2-227/02 Вищим господарським судом України.

          Не погодившись з рішенням суду як

прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права,

ТОВ “Чайка” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської

області від 26.08.2008р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у

позові. Мотивуючі свої вимоги, скаржник вказав на вирішення непідвідомчого

господарським судам в порушення ст.12 ГПК України спору фізичних осіб про право

власності, а не корпоративного спору; порушення ст.26 ГПК України, оскільки суд

не виніс ухвалу про вступ у справу третіх осіб з самостійними вимогами на

предмет спору з урахуванням доповнення до позовної заяви; вирішення спору, що

зачіпає права та обов'язки осіб незалучених до участі у справі інших членів

Товариства та ПП “Візит-Благо”, яке є співвласником спірної будівлі відповідно

до техпаспорту від 25.04.2005р.; порушення ст.35 ГПК України, оскільки судом не

враховані факти, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського

суду від 12.02.2008р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду

України від 28.05.2008р., по справі №2-227/02; в порушення ст.267 ЦК України,

ст.53 ГПК України суд без достатніх підстав поновив строки позовної давності.

          У запереченнях на апеляційну

скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з її доводами не погодились з наступних підстав:

спір в даній справі виникає з корпоративних відносин; ПП “Візит-Благо”,

засновниками якого є позивачі, не є власником спірної будівлі, а техпаспорт не

є правовстановлюючим документом; у справі №2-227/02 не ставилось та не

досліджувалось питання незаконного включення майна позивачів до статутного

фонду ТОВ “Чайка” та не надавалось правової оцінки установчому договору та

Статуту ТОВ “Чайка”, Свідоцтву на право власності від 13.10.2000р.; про порушення

права власності позивачів останні дізнались 12.02.2008р., коли Одеським

апеляційним господарським судом було скасовано рішення Біляївського районного

суду Одеської області від 12.11.2002р., яким було визнано право власності за

позивачами на 3/10 частини будівлі Дому побуту. Стосовно доводів апелянта про

надання позивачами суду незасвідчених копій документів, останні зазначають, що

мали в розпорядженні тільки ксерокопії документів, а оригінали знаходяться у

ТОВ “Чайка”, котре не надало їх на вимогу суду, але не заперечувало їх

дійсність, гадало засвідчені копії документів.

          В засіданні суду апеляційної

інстанції представники ТОВ “Чайка” підтримали доводи та вимоги апеляційної

скарги; присутні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9

заперечували проти її задоволення вважаючи рішення господарського суду Одеської

області законним та обґрунтованим.

          Перевіривши матеріали справи,

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і

процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним

висновків суду, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вбачає підстави для

часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом апеляційної інстанції з

матеріалів справи та наданих на вимогу суду додаткових доказів встановлено

наступне.

          Загальними зборами членів трудового

колективу Державного підприємства “Чайка”, що відбулися 24.01.1995р., було

вирішено подати заяву на приватизацію ДП “Чайка”, створити Товариство покупців,

затвердити угоду про спільну діяльність, обрати головою Товариства покупців

ОСОБА_16 (протокол загальних зборів від 24.01.1995р., зареєстрований

Представництвом ФДМУ в Біляївському районі 24.03.1995р. - т.1, а.с.77).

          Наказом начальника Представництва

ФДМУ в Біляївському районі від 17.06.1995р. № -Н-24 вирішено укласти договір

купівлі-продажу з Товариством покупців членів трудового колективу ДП “Чайка” на

умовах сплати за майно, що викупається, 3392489тис.крб. Товариством покупців

згідно Акту оцінки цілісного майнового комплексу, затвердженого Наказом

начальника Представництва ФДМУ від 15.06.1995р. №Н-14.

          62 члена Товариства покупців

підписали також підписний лист (т.1, а.с.49) на придбання об'єкту приватизації

-цілісний майновий комплекс ДП “Чайка”, де були зазначені ОСОБА_7,

ОСОБА_17(наразі -ОСОБА_8 після вступу в шлюб з ОСОБА_18.), ОСОБА_4, ОСОБА_3,

ОСОБА_19 (наразі -ОСОБА_2 згідно встановленого факту у постанові Одеського

апеляційного господарського суду від 12.11.2002р. по справі №2-227/02), ОСОБА_1

ОСОБА_5,  ОСОБА_9,  ОСОБА_6, ОСОБА_10, тобто позивачі по справі.

Згідно даних підписного листа усі учасники Товариства покупців заявили на придбання

об'єкта кошти у розмірі 50000крб. приватизаційними паперами (усього 3100000000крб.).

          29.06.1995р. Представництво ФДМУ в

Біляївському районі як Продавець (надалі -Представництво) та Товариство

покупців ДП “Чайка” (Покупець), зареєстроване в Представництві 15.05.1995р. за

№000001/51, уклали Договір-1 

купівлі-продажу державного майна при викупі, предметом котрого була

передача Покупцеві Продавцем у власність цілісного майнового комплексу ДП

“Чайка”, який знаходиться у АДРЕСА_1, на земельній ділянці 0,15га.

          Договір згідно з вимогами Закону

України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”

був нотаріально посвідчений 29.06.1995р. державним нотаріусом Біляївської

державної нотаріальної контори.          

          Викуп Товариством покупців державного

майна ДП “Чайка” відповідно до ч.3 ст.6 Закону України “Про приватизацію

невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” відбувся шляхом сплати

3100000000крб. на підставі приватизаційного платіжного доручення-ордера №2 від

28.08.1995р. за приватизаційні майнові сертифікати власників майнових

сертифікатів -членів Товариства покупців, реєстр яких від 18.08.1995р. (62

приватизаційних папера) міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.39) і включає

перелік 62 учасників приватизації, у т.ч. позивачів, та внесення ними

292489тис.крб. грошовими коштами (загальна вартість продажу 3392489тис.крб.)

згідно розрахунку вартості майна ДП “Чайка”, що підлягало приватизації -т.1,

а.с.41).

          31.08.1995р. Представництво та

Товариство покупців підписали Акт передачі майна ДП “Чайка”, що було продане за

договором від 29.06.1995р. шляхом викупу, у т.ч. будівлю Дому побуту.

          Того ж дня, 31.08.1995р.

Представництвом було видане Свідоцтво про право власності №2 Покупцеві за

договором №1 від 29.06.1995р. та актом прийому-передачі від 31.08.1995р.

27 червня 1995 року, до укладення договору купівлі-продажу, члени

Товариства покупців, у тому числі позивачі, підписали установчий договір про

створення ТОВ “Чайка”, п.3.2. котрого передбачено, що для забезпечення

діяльності Товариства створюється статутний фонд, що складається з

коштів-внесків засновників та вартості основних та оборотних коштів, що

відзначається на самостійному балансі. Згідно п.3.4. установчого договору

внески до статутного фонду здійснюються Засновниками протягом 1 року після державної

реєстрації.

          Також 27.06.1995р. загальними зборами

учасників створення ТОВ “Чайка” було розглянуто питання про створення ТОВ

“Чайка” на базі ДП “Чайка” і вирішено на основі наявних матеріальних

засобів, а також коштів у вигляді внесків в статутний фонд створити

Товариство з обмеженою відповідальністю “Чайка”, зареєструвати його в

установленому порядку, ухвалити і затвердити установчий договір та Статут ТОВ

“Чайка”; створити статутний фонд ТОВ “Чайка” у розмірі 3100000000крб. у цінних

паперах, розділений на 100 часток. При цьому було вирішено, що кожний з

Засновників робить внесок до статутного фонду у розмірі 50000000крб.

          27.12.1995р. Статут ТОВ

“Чайка” був зареєстрований Біляївською районною державною адміністрацією

Одеської області; згідно п.1.1. цього Статуту ТОВ “Чайка” є добровільним

об'єднанням громадян для спільної виробничої діяльності в побутовому та

торговому обслуговуванні населення і створене шляхом викупу членами трудового

колектива цілісного майнового комплексу ДП “Чайка” по договору купівлі-продажу

від 29.06.1995р. №1.

          Відповідно до п.1.2. цього Статуту Товариство

є власником свого майна. Розділом 5 Статуту регулюються питання створення

пайового фонду майна Товариства. Пунктом 5.1. передбачено, що до пайового фонду

майна членів включається вартість основних, виробничих та оборотних фондів,

створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, грошові кошти.

          Пай є власністю члена

підприємства, останній має право розпоряджатись своїм паєм за власним розсудом

(п.5.3. Статуту).

          Розділом 7 Статуту встановлено, що

майно Товариства складають основні і оборотні кошти, інші цінності, вартість

яких відображається на балансі; джерелами формування майна є грошові та

матеріальні внески учасників, доходи від реалізації продукції, послуг,

робіт та інше. внески в Статутний фонд здійснюються членами після державної

реєстрації Товариства протягом 1 року.

          Як вбачається з Статуту ТОВ “Чайка”

(в первинній редакції, зареєстрованій 27.12.1995р.) позивачі по даній справі

увійшли до складу засновників (учасників) новоствореного господарського

товариства (т.1, а.с.112-117) та станом на дату затвердження (20.06.2000р.)

змін та доповнень до статуту, прийнятих рішенням зборів засновників від

13.06.2000р., перебували у складі учасників Товариства.

          Відповідно до п.5.1. Статуту ТОВ

“Чайка” з доповненнями, затвердженими рішенням загальних зборів від

22.10.2002р., зареєстрованих Біляївською райдержадміністрацією Одеської області

28.10.2002р. (т.1, а.с.127-128), та постанови Одеського апеляційного

господарського суду від 12.02.2008р. по справі №2-227/02 участь

засновників  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в господарському

товаристві припинилася у зв'язку з їх виходом зі складу учасників ТОВ “Чайка”

за поданими 16.03.2001р. заявами.

          З постанови Одеського апеляційного

господарського суду від 12.02.2008р. по справі №2-227/02 вбачається, що

02.07.2001р. 16 учасників ТОВ “Чайка”, у т.ч. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, звернулись до

Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ “Чайка”,

уточненим в ході розгляду цивільної справи №2-227/02, про виділення в натурі

позивачам 3/10 частки майна Товариства та визнання права власності на це майно,

який був задоволений судом 12.11.2002р. на підставі ст.ст.113, 115 ЦК

УРСР, тобто рішенням суду був проведений виділ майна в натурі співвласникам

майна, що належало членам Товариства на праві спільної часткової власності

(частини будівлі комбінату побутового обслуговування ТОВ “Чайка”,

розташованого  в АДРЕСА_1).

          Згідно Витягу про реєстрацію права

власності на нерухоме майно №7471260 від 09.06.2005р. на підставі рішення

Біляївського райсуду Одеської області №2-227/02 від 12.11.2002р. КП “Одеське

міське бюро інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвало за

16 фізичними особами, у т.ч. позивачами по даній справі, право спільної

сумісної власності на 3/10 будівлі комбінату побутового обслуговування ТОВ

“Чайка”.

          Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 12.02.2008р. по справі №2-227/02, залишеною без

змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2008р. задоволено

апеляційну скаргу ОСОБА_15, діючого в інтересах ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_21

ОСОБА_22 (інші учасники ТОВ “Чайка”), скасовано рішення Біляївського районного

суду Одеської області від 12.11.2002р. У позовах ОСОБА_17 (в даній

справі -ОСОБА_8), ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_6,

ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14,

ОСОБА_12 та ОСОБА_24 про зобов'язання дати згоду на вихід з ТОВ “Чайка”,

визнання права власності та виділення майна в натурі -відмовлено.

          Приймаючи постанову, апеляційний

господарський суд вмотивував свої висновки неправильним застосуванням

Біляївським районним судом норм матеріального права - ст.ст.113, 115 ЦК УРСР,

котрі регулювали відносини спільної часткової власності та право таких власників

на виділ майна в натурі, позаяк за висновком апеляційного суду у зв'язку з

передачею позивачами до статутного фонду Товариства майнових внесків саме ТОВ

“Чайка” відповідно до ст.12 Закону України “Про господарські товариства” є

власником спірного  майна, а не позивачі,

котрі при таких обставинах не мають підстав для заявлення вимог про визнання

права власності і виділ спірного майна в натурі.

          При цьому у постанові Одеського

апеляційного господарського суду від 12.02.2008р. №2-227/02 не досліджувались

та не  оцінювались докази, що стали

підставою для вказаних висновків, не встановлювались факти, які висвітлюють

проведення формування статутного фонду ТОВ “Чайка” за рахунок саме майнових

внесків позивачів у вигляді спірного майна або належних в ньому часток як

членам Товариства покупців ДП “Чайка” відповідно до п.п.3.1. п.3 Порядку

створення  та реєстрації товариства

покупців у процесі приватизації (надалі -Порядок), або залучення паїв учасників

Товариства за їх згодою, на які підлягали обміну згідно з ст.ст.1, 2, ч.ч.1, 3,

4 ст.4, ст.8 Закону України “Про приватизаційні папери” від 06.03.1992р.

№2173-ХІІ приватизаційні майнові сертифікати, випущені в обіг відповідно до

Закону України “Про приватизаційні папери”, з застосуванням котрих була проведена

приватизація ДП “Чайка” згідно з ч.3 ст.6 Закону України “Про приватизацію

невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

          Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України

факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські

спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших

спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Таким чином, вказаною процесуальною

нормою встановлюється звільнення сторін від доказування фактів, які вже встановлені

судовим рішенням в іншому спорі між ними ж, але не міститься заборона на

перевірку судом фактичних обставин іншої справи та відповідний припис про обов'язковість

вже встановлених фактів при її вирішенні (як, наприклад, передбачено ч.4 ст.35

ГПК України стосовно фактів, встановлених рішенням суду у цивільній справі).

          Враховуючи наведене та приймаючи до

уваги інший склад позивачів у даній справі, ніж у справі №2-227/02, колегія

суддів констатує безпідставність тверджень скаржника про приюдиційне значення

для даної справи встановлення постановою Одеського апеляційного господарського

суду від 12.02.2008р. факту приналежності ТОВ “Чайка” спірного майна на праві

власності і відсутності будь-яких прав щодо цього майна у позивачів. В даному випадку

існує правова оцінка господарським судом правовідносин інших сторін по справі

№2-227/02 в розрізі заявлених в ній правових вимог, а не встановлення фактів,

тому при розгляді даної справи усі обставини, які мають значення, підлягають

з'ясуванню в обсязі, що забезпечує дотримання господарським судом положень

ст.ст.4-3, 4-7, 43 ГПК України; необхідні факти мають бути встановленими на

основі поданих доказів, а сторони не звільняються від обов'язку їх доказування

за правилами ст.ст.33, 34 ГПК України.

     Господарський суд Одеської

області, приймаючи оскаржуване рішення, встановив, що в порушення ст.12 Закону

України “Про господарські товариства”, ст.ст.4, 26 Закону України “Про

власність” ,ст.86 ЦК УРСР та положень установчих документів при формуванні

статутного фонду ТОВ “Чайка” відбулося протиправне залучення часток позивачів в

приватизованому державному майні до статутного фонду відповідача, позаяк ними

не була надана згода та волевиявлення на таке залучення.

          Перевіривши правильність цього

висновку місцевого господарського суду, колегія суддів вважає його

обґрунтованим з огляду на досліджені додаткові докази, подані ТОВ “Чайка” на

виконання ухвал суду апеляційної інстанції, та їх оцінку з правилами ст.43 ГПК

України.

          Так, відповідачем наданий Акт

передачі від 10.01.1996р., котрим фіксується передача в статутний фонд ТОВ

“Чайка” (в особі директора ОСОБА_25) комісією у складі ОСОБА_26

ОСОБА_15, ОСОБА_16, діючої від імені Товариства покупців ДП “Чайка”,

майна, викупленого Товариством покупців у Фонда держмайна (будівель, малоцінних

та основних засобів), яке є внесками учасників в статутний фонд Товариства на

суму 3392489тис.крб.; також в Акті зазначено про прийняття цього майна на

баланс ТОВ “Чайка”.

          Проте вказаний Акт від 10.01.1996р.

не відповідає вимогам допустимості доказів, установленим ст.34 ГПК України,

оскільки складений комісією з трьох осіб, повноваження котрих вчиняти такі дії

від імені Товариства покупців нічим не були підтверджені. Більш того, згідно

п.7 Порядку створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації,

затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 25.05.1993р. №235,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1993р. за №73, Товариство

покупців припиняє свою діяльність після досягнення поставленої при його

створенні мети, що і відбулося після викупу державного майна ДП “Чайка”,

придбання цього майна у колективну власність та видачі 31.08.1995р.

Свідоцтва про право власності, тому підстави вчиняти будь-які дії від його імені

у будь-яких осіб були взагалі відсутні, у т.ч. у голови Товариства покупців,

серед повноважень котрої згідно з п.5 згаданого Порядку передача викупленого

майна у власність будь-яким особам не згадується.

          В той же час, позивачі наполягають, а

ТОВ “Чайка” це не спростовано, на відсутності у будь-якій формі втіленого

волевиявлення з їх сторони на передачу своїх часток (паїв) в придбаному

державному майні у власність ТОВ “Чайка”, або здійснення ними матеріальних  внесків цими частками (паями) до статутного

фонду ТОВ “Чайка”.

          Згідно ст.12 Закону України “Про

господарські товариства” (в редакції, чинній до 27.04.2007р.) товариство є

власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

          За цих обставин місцевий

господарський суд обґрунтовано застосував до спірних відносин положення чинних

на той час ст.86 ЦК УРСР, ст.ст.4, 26 Закону України “Про власність”, дійшов

законного висновку стосовно протиправного залучення належних позивачам часток у

приватизованому майні до статутного капіталу ТОВ “Чайка”.

          Виходячи з посилань позивачів у

позовній заяві на п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.345,

335, 356, 357 ЦК України та фактичні обставини справи у частині приватизації

державного майна фізичними особами -працівниками ДП “Чайка”, суд першої

інстанції законно та обґрунтовано визнав право власності за кожним з позивачів

на 1/62 частку приватизованого майна ДП “Чайка” за договором від 29.06.1995р.

          Адже згідно п.3 Порядку створення

та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації члени Товариства

покупців мають право на частину придбаного державного майна. Згідно ч.3

ст.6 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)” (в редакції, чинній до внесення змін Законом України №189/96 від

15.05.1996р.) рішенням Фонду державного майна України або відповідних органів

приватизації місцевих Рад народних депутатів приватизація окремих об'єктів може

здійснюватися громадянами України та створеними ними товариствами покупців

виключно за приватизаційні майнові сертифікати, випущені в обіг відповідно до

Закону України “Про приватизаційні папери”, а також із застосуванням

національної валюти (але не більше суми, вказаної у приватизаційному майновому

сертифікаті); кількість таких об'єктів не може перевищувати 25 відсотків від

загальної кількості об'єктів, що приватизуються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст.4, 8 Закону України “Про приватизаційні папери”

приватизаційні папери використовуються громадянами України для придбання частки

майна державних підприємств та інших об'єктів, державного житлового фонду,

земельного фонду відповідно до законодавства України про приватизацію;

приватизаційні папери можуть бути використані в період проведення приватизації,

визначений Державною програмою приватизації; держава гарантує власникам

приватизаційних паперів право придбання за ці папери об'єктів приватизації

відповідно до законодавства України про приватизацію.

          Згідно п.5.4. Статуту ТОВ “Чайка”

в редакції, чинній на 16.03.2001р. - дати подання позивачами заяв про вихід зі

складу учасників господарського товариства, пай є власністю члена підприємства,

який розпоряджається своїм паєм за власним розсудом.

          З огляду наведеного, підставним є

висновок суду першої інстанції стосовно порушення ТОВ “Чайка” прав та

охоронюваних законом інтересів позивачів щодо користування та розпорядження

належними ним частками придбаного шляхом викупу державного майна.

          Безпредметним є посилання відповідача

на доведеність здійснення внесків позивачів до статутного фонду ТОВ “Чайка”

своїми частками в майні протоколом №1 від 27.06.1995р. зборів учасників, позаяк

вказівка у протоколі на створення господарського товариства на основі

наявних матеріальних засобів, споруд тощо свідчить лише про потенційне використання

у майбутньому наявного майна в господарській діяльності, а щодо статутного

фонду в цьому протоколі згадується його формування внесками засновників

(по 50000000крб.) Також відповідач посилався на зміни та доповнення до Установчого

договору від 13.06.2000р., проте такий документ до матеріалів справи не залучався

і взагалі не міг бути прийнятий після затвердження Статуту ТОВ “Чайка”

27.12.1995р.

          Суд першої інстанції відхилив

заперечення відповідача, що ґрунтувались на існуванні чинного Свідоцтва про

право власності ТОВ “Чайка” від 13.10.2000р. на будівлю будинку побуту “Чайка”,

яке посвідчує, що об'єкт (в цілому), що складається з однієї будівлі у

АДРЕСА_1, належить відповідачу, з підстав встановленої протиправності

формування статутного фонду Товариства.

          Судом апеляційної інстанції з наявних

у справі та додатково залучених доказів встановлено, що згадане Свідоцтво від

13.10.2000р. №008147 було видане на підставі рішення Виконкому Біляївської

міської ради №97 від 28.09.2000р. “Про реєстрацію об'єктів нерухомого майна”,

яким було надано згоду на реєстрацію будинку побуту АДРЕСА_1, за ТОВ

“Чайка” за заявою ОСОБА_27 як директора Товариства, без зазначення того,

які правовстановлюючі документи були надані ТОВ “Чайка” для оформлення та

реєстрації спірного майна на праві власності.

          Крім того, п.2 цього рішення

визначено, що бюро технічної інвентаризації повинно видати ТОВ “Чайка”

реєстраційне посвідчення.

          Рішення Виконкому Біляївської міської

ради №97 від 28.09.2000р. згідно з його змістом було прийняте відповідно до

“Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у

власності юридичних та фізичних осіб” від 19.10.1999р., але нормативного акту з

такою назвою і від зазначеної дати не існувало на момент його прийняття:

Правила  державної реєстрації об'єктів нерухомого

майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, втратили чинність

09.06.1998р. згідно з Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та

житлової політики України №121, 

реєстрація об'єктів нерухомості здійснювалась відповідно з вимогами

Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, п.п.

2.1 п.2 котрої вимагав надання для реєстрації правовстановлюючих документів

згідно з Переліком  правовстановлювальних

документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на

об'єкти нерухомого майна.

          Згідно ст.19 Конституції України

правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не

може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

          Аналогічне положення встановлюється

ч.3 ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”:  органи місцевого самоврядування та їх

посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,

передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності

Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів

України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами

Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах

їхньої компетенції.

          В рішенні Виконкому Біляївської

міської ради №97 від 28.09.2000р. не вказується, на підставі яких

правовстановлюючих документів вирішено дати згоду на реєстрацію спірної будівлі

за ТОВ “Чайка”, і взагалі, згадується про видачу бюро технічної інвентаризації

реєстраційного посвідчення, а не видачу Виконкомом Свідоцтва про право

власності.

          Відповідно до п.10 ст.30 Закону

України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських,

селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону

об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

          Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України

господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти

не відповідають законодавству України.

          Враховуючи наведене, а також

приймаючи до уваги, що реєстрація права власності на частку 65/100 будівлі

комбінату побутового обслуговування ТОВ “Чайка” (а не будівлю в цілому), як

вказано в Свідоцтві від 13.10.2000р.) відбулася тільки 06.08.2007р. (витяг про

реєстрацію права власності на а.с.140, т.1), суд апеляційної інстанції

констатує обґрунтованість відхилення місцевим господарським судом посилань на

Свідоцтво про право власності ТОВ “Чайка” від 13.10.2000р. як на доказ, що

спростовує правомірність заявлених позовних вимог.

          Разом з цим, колегія суддів не

погоджується з правовою оцінкою і результатом вирішення судом питання

застосування позовної давності за заявою відповідача, а саме, з висновком суду

першої інстанції про пропуск позивачами строку позовної давності з поважних

причин, і з цього приводу зазначає таке.

          Як встановлено вище судом апеляційної

інстанції, за рішенням Біляївського районного суду від 12.11.2002р. за

позивачами (та ще 4 вибувшими учасниками ТОВ “Чайка”) було визнане право

спільної часткової власності на частку 3/10 у спірній будівлі Дому побуту та

виділено майно в натурі, але 12.02.2008р. вказане рішення було скасовано

постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №2-227/02.

          Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України

перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла

довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Отже правильний по суті висновок суду

першої інстанції щодо обізнаності позивачів про порушення своїх прав на частку

у придбаному державному майні неправомірним включенням їх часток до статутного

фонду відповідача пов'язується з обставиною скасування судового рішення від 12.11.2002р.,

за яким право сумісної часткової власності вже було зареєстроване за ними,

постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2008р., і

відмовою у позові з підстав передачі спірного майна позивачами у власність ТОВ

“Чайка”.

     За цих обставин, початок

перебігу позовної давності обчислюється з 14.02.2008р. (дати підписання повного

тексту постанови) за правилом ч.1 ст.261 ЦК України, отже цей строк позивачами

не був пропущений (позов заявлений 24.07.2008р.), і суд першої інстанції

помилково застосував ч.5 ст.267 ЦК України, вирішуючи це питання.

          Сукупністю викладеного спростовується

відповідна частина доводів апеляційної скарги, що стосується неправильного

встановлення обставин справи і застосування норм матеріального права.

          Поряд з наведеним, колегія суддів

констатує порушення судом норм процесуального права у зв'язку з розглядом та

задоволенням місцевим господарським судом заяв ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, зроблених шляхом підписання доповнення до позовної заяви разом з

позивачами, оскільки відповідно до ст.26 ГПК України після порушення

провадження судом в господарській справі №33/70-08-3084 за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 інші особи могли вступити у справу

з позовними вимогами виключно як треті особи з самостійними вимогами на предмет

спору, подавши позов до однієї або двох сторін, з приводу чого господарським

судом виноситься ухвала.

          При цьому позовна заява третіх осіб з

самостійними вимогами на предмет спору повинна відповідати за формою і змістом

ст.54 ГПК України і подається в порядку, встановленому ст.ст.56, 57 цього

Кодексу.

          Наведені вимоги не були дотримані

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 при зверненні до господарського суду,

який в порушення встановленого процесуального порядку без винесення ухвали за

ст.26 ГПК України розглянув та задовольнив їх.

          Відповідно до п.3 ч.3 ст.104 ГПК

України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою

для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд

прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у

справі.

          На підставі наведеного, відповідні

доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими з скасуванням рішення

господарського суду Одеської області від 26.08.2008р. в частині задоволення

вимог ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання за кожним з них права

власності на 1/62 частку приватизованого цілісного майнового комплексу ДП

“Чайка” (п.п.4, 13, 14, 15 резолютивної частини рішення) і визнанням вимог

вказаних осіб такими, що не підлягали розгляду судом в межах справи №

33/70-08-3084.

          Водночас, безпідставними є твердження

скаржника про порушення господарським судом ст.12 ГПК України і розгляд спору,

непідвідомчого господарським судам: адже спір в даній справі виник між

засновниками ТОВ “Чайка”, які вибули з Товариства, та ТОВ “Чайка”, пов'язаний

із створенням та діяльністю Товариства (формуванням статутного фонду Товариства

та діяльністю останнього по розпорядженню спірною частиною майна шляхом взяття

на баланс та оформлення права власності на об'єкт -будинок побутового

обслуговування -в цілому), отже за своїми ознаками (суб'єктний склад учасників спору,

характер спірних правовідносин) підпадає під визначення корпоративного спору,

підвідомчого господарським судам відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України.

          Колегія суддів не вбачає порушення

судом норм процесуального права у зв'язку з розглядом позовної заяви  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, поданої позивачами з вказівкою на

їх правовий статус як суб'єктів підприємницької діяльності, взявши до уваги, що

вимоги за цим позовом правильно викладені позивачами виходячи з характеру

спірних правовідносин (визнання права власності на частки в майні за фізичними

особами).

          Що стосується ПП “Візит-Благо”,

заснованого позивачами 16.02.2005р., зареєстрованого Біляївською районною

державною адміністрацією 17.02.2005р., то згідно наданих матеріалів ця юридична

особа не є власником спірного майна і суб'єктом спірних правовідносин, а

посилання скаржника на технічний паспорт будівлі Дому побуту від 25.04.2005р.,

котрий не є допустимим доказом стосовно вказаної обставини, не заслуговують на

увагу.

          Виходячи з вимог ст.3 ЦК України

справедливість є однією з засад цивільного законодавства, а право особи на

судовий захист може бути реалізовано, зокрема, шляхом визнання судом права (ч.2

ст.16 ЦК України).

          На підставі вищенаведеного, в іншій

частині оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване слід залишити без змін,

апеляційну скаргу -без задоволення (п.п.1-3, 5-12 резолютивної частини

рішення), доповнивши резолютивну частину висновком про стягнення з

позивачів  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 385 грн.

недоплаченого державного мита за подання позовної заяви (85грн.х10=850грн.

підлягало сплаті, сплачено 385грн.).

           Керуючись ст. ст. 46, 49, 99, 101-105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу задовольнити

частково.

          2. Рішення господарського суду

Одеської області від 26.08.2008р. скасувати в частині визнання за

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 права власності на 1/62 (кожна) частку

приватизованого за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДП

“Чайка” від 29.06.1995р. (п.п.4, 13, 14, 15 резолютивної частини рішення),

визнавши відповідні вимоги вказаних осіб в заяві про доповнення позовної заяви

такими, що не підлягали розгляду господарським судом в межах справи

№33/70-08-3084.

          В іншій частині рішення

господарського суду від 26.08.2008р. залишити без змін (п.п.1-3, 5-12

резолютивної частини рішення), доповнивши резолютивну частину рішення

висновком про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 385 грн. державного мита за подання позовної

заяви.

          Доручити господарському суду Одеської

області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК

України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної

інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського

суду України.

Головуючий суддя:                                                                

М.А. Мишкіна

          Судді:                                                                          М.В. Сидоренко

Н.Б. Таценко