Постанова

від 11.12.2008 по справі 20/118пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 11 грудня 2008 р.                                                                                   

№

20/118пд 

Вищий

господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді   

Малетича М.М. (доповідач),

суддів:                           Кота О.В,

                                      Шевчук

С.Р.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи -ОСОБА_1. на постанову   Донецького апеляційного господарського суду

від 17 вересня 2008 року у справі № 20/118 пд за позовом Відкритого

акціонерного товариства “Донецькобленерго” до Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи -ОСОБА_1., Відкритого акціонерного товариства

“Донбасенергоремонт” про визнання недійсним договору купівлі - продажу права

вимоги № 151 від 1 березня 2008р.,

за

участю представників:

позивача

-не з'явились

відповідачів

-не з'явились.

В с т а н о в и в :

Відкрите

акціонерне товариство “Донецькобленерго” у травні 2008 року звернулось до

господарського суду Донецької області з позовом до Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи -ОСОБА_1. та Відкритого акціонерного товариства

“Донбасенергоремонт” про визнання 

недійсним договору купівлі - продажу права вимоги № 151 від 01.03.2008р.

Рішенням

господарського суду Донецької області від 21.07.2008р., залишеним без змін

постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2008р., даний

позов було задоволено: договір купівлі - продажу права вимоги № 151 від

01.03.2008р., укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною

особою -ОСОБА_1. та Відкритим акціонерним товариством “Донбасенергоремонт”

визнано недійсним з моменту укладення.

У

поданій касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами попередніх

інстанцій норм матеріального та процесуального права,  просить скасувати прийняті у справі судові

рішення та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

Заслухавши

пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши

доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи

застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,

що касаційна скарга не  підлягає задоволенню,

з наступних підстав.

Як

видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 березня

2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Донбасенергоремонт” та

Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою -ОСОБА_1. було укладено

договір № 151 купівлі - продажу права вимоги, відповідно до умов якого (п.

1.1.) ВАТ “Донбасенергоремонт” (Продавець, він же -первісний  кредитор) продає, а СПД ОСОБА_1. (Покупець,

він же -новий  кредитор), купує право

вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями ВАТ “Донецькобленерго” в особі

Миронівської ТЕС по оплаті інфляційних нарахувань та 3% річних, у зв'язку з

невиконанням ВАТ “Донецькобленерго” зобов'язань за договорами № 116 від

27.12.2000р. та № 3 від 08.01.2002р. по оплаті 970249,19 грн.

Також,

як видно з п.п. 1.2. та 2.1. договору № 151 від 01.03.2008р., СПД ОСОБА_1.

отримала за цим договором право вимагати від ВАТ “Донецькобленерго” виплати їй

інфляційних нарахувань та 3% річних, у зв'язку з невиконанням ВАТ

“Донецькобленерго” зобов'язань за договорами № 116 від 27.12.2000р. та № 3 від

08.01.2002р. в сумі 970249,19 грн.

Вимоги

ВАТ “Донецькобленерго” про визнання 

недійсним вказаного договору купівлі - продажу, відповідно до ч. 1 ст.

215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України, мотивовані тим, що такий було укладено між

відповідачами всупереч приписів ст.ст. 23 та 30 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також ст.ст. 512 та

628 ЦК України, в той час, як СПД ОСОБА_1. вважала, що спірний договір було

укладено з дотриманням вимог закону.

В той

же час, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

В

силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В

даному випадку, що ухвалою господарського суду Донецької області від

29.07.2005р. було порушено справу № 27/83 Б про банкрутство ВАТ

“Донбасенергоремонт”, введено процедуру розпорядження майном боржника строком

на 6 місяців і призначено розпорядника майна. Крім того, цим же судом ухвалою

від 17.11.2005р. було затверджено реєстр вимог кредиторів, а постановою від

08.12.2005р. ВАТ “Донбасенергоремонт” визнано банкрутом та відкрито

ліквідаційну процедуру.

Ухвалою

господарського суду Донецької області від 18.03.2008р. ліквідаційну процедуру

по справі № 27/83 Б було продовжено.

При

цьому, ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом” визначені наслідки визнання боржника банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури і, зокрема, щодо завершення підприємницької

діяльності банкрута та укладання угод з відчуження майна, яке повинно

проводитись лише в порядку, передбаченоу цим Законом.

Так,

згідно ч. 6 ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом” уступка вимог банкрута здійснюється в порядку,

передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.

Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший

порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.

Проте,

як було встановлено судами попередніх інстанцій, згоди комітету кредиторів на

укладання ліквідатором від імені ВАТ “Донбасенергоремонт” спірної угоди з СПД

ОСОБА_1., не було.

          Крім того, як видно із змісту

спірного договору ВАТ “Донбасенергоремонт” передало СПД ОСОБА_1. свої права,

які у свою чергу виникли до цього по відношенню до ВАТ “Донецькобленерго” на

підставі вищезгаданих договорів № 3 та № 116.

          В той же час, пунктом 7.4 договору №

3 від 08.01.2002р. між ВАТ “Донбасенергоремонт” та ВАТ “Донецькобленерго” передбачалося,

що ні одна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки по даному

договору третій особі без погодження з іншою стороною.

Згідно

ст. 512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою

особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права

вимоги).

При

цьому, частиною 3 вказаної статті Закону визначено, що кредитор у зобов'язанні

не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно

до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди

боржника, якщо інше не встановлено договором 

або законом.

У

зв'язку з цим, встановивши обставини справи та враховуючи вимоги вищезгаданих

норм матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що

рішення суду першої інстанції, яким спірний договір від 01.03.2008р. визнано

недійсним, як такий, що був укладений всупереч вимог закону, слід  залишити 

без  змін.

Ці

висновки апеляційної інстанції є правильними і такими, що відповідають нормам

матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам та наявним

у справі матеріалам.

Доводи

касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому

підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення

суду першої інстанції, касаційна інстанція не вбачає.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1. залишити

без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17

вересня 2008 року у справі №20/118 пд -без змін.

Головуючий -

суддя                                                         

Малетич М.М.

судді:

                                                                                   Кот

О.В.

                                                                                                       Шевчук

С.Р.