Постанова

від 22.12.2008 по справі 40/152-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16»грудня

2008 року                                                

Справа № 40/152-08

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського

суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф.,  суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В.

при секретарі Бухановій Т.А.

за участю представників сторін:

позивача -Ульянова Д.В.

відповідача -ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх. №2723Х/2-5) на рішення

господарського суду Харківської області від 27.10.2008 року по справі №

40/152-08

за позовом Приватного

підприємства “Фірма “Соляріс”, м. Харків

до 

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Харків

про розірвання договору та стягнення 24604,79 грн., -

встановила:

У вересні 2008 року Приватне

підприємство «Фірма «Соляріс», звернулось до суду з позовом про розірвання

договору про виготовлення комплекту меблів, укладеного між Приватним

підприємством «Фірма «Соляріс»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, стягнення

з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10650,00 грн., сплачених в якості авансу за

виготовлення меблів по вищевказаному договору, 5073,87 грн., в якості

компенсації завданих порушенням зобов'язання збитків, 8880,92 грн. в якості

компенсації упущеної вигоди, 246 грн. державного мита, 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3300 грн. послуг адвоката.

Рішенням господарського суду

Харківської області від 27.10.2008 року позовні вимоги задоволені, розірвано

договір про виготовлення комплекту меблів, укладений між Приватним

підприємством “Фірма “Соляріс” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, стягнуто

з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10650,00 грн., сплачених в якості авансу за

виготовлення меблів по вищевказаному договору, 5073,87 грн., в якості

компенсації завданих порушенням зобов'язання збитків, 8880,92 грн. в якості

компенсації упущеної вигоди, 246 грн. державного мита, 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3300 грн. послуг адвоката.

Зазначене рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, які

підтверджується матеріалами справи.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1

просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду та посилається на

порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив, в якому

вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити

рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених

судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх

юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101

ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про

задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог,

позивач зазначає, що у липні 2007 року власник Приватного підприємства «Фірма

«Соляріс»прийняв рішення про відкриття нового офісу, для чого у вересні 2007 року

уклав з ФОП ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення №603, яке розташоване

за адресою: АДРЕСА_1. У серпні 2007 року позивач замовив відповідачу

виготовлення комплекту офісної меблі та вніс 100% передплату вартості

замовлення у розмірі 10650,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №715 від

22.08.2007р. (а.с. 17) У вересні 2008 року позивач розпочав активну рекламну

кампанію, присвячену відкриттю нового офісу, яке було заплановане позивачем на

1.10.2007 року.

Як зазначає позивач, відповідач у

строк не виконав свої зобов'язання щодо виготовлення та поставки позивачу

комплекту меблі, та не поставив її і на теперішній час. Таким чином, як

зазначає позивач, з вини відповідача позивач не зміг відкрити новий офіс за

адресою: АДРЕСА_1, саме 1.10.2007 року, а тому позивачу нанесена матеріальна

шкода у вигляді збитків та упущеної вигоди.

Зазначені збитки позивач

обґрунтовує тим, що з метою скорішого відкриття нового офісу, а також у зв'язку

з відсутністю замовленої у ФОП ОСОБА_1 меблі, в листопаді 2007 року позивач

уклав договір оренди офісних меблів з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, і

відкриття нового офісу відбулось тільки 26.11.2007 року. Також, за 40 робочих

днів простою, з вини Відповідача, Позивачем було сплачено 85,17грн. (орендна

плата за 1 робочий день) x 40 = 3428 гривень 40 коп. орендної плати за

приміщення, в якому позивач не міг здійснювати свою діяльність. Також, з метою

відкриття нового офісу саме 1.10.2007 року, позивачем сплачено рекламній

агенції - Приватному підприємству «Трієра+»761 гривень 60 коп. - вартість

рекламних послуг, відповідно до рахунків №1562 від 25.09.2007р., (платіжне

доручення № 808 від 26.09.2007 р.), № 1609 від 03.10.2007 р. - 268 гривень 77

коп. (платіжне доручення № 827 від 04.10.2007 р.). №1814 від 01.11.2007 р. -

296 гривень 80 коп. (платіжне доручення № 944 від 02.11.2007 р.), № 1998 від

21.11.2007 р. - 318 гривень 30 коп.(платіжне доручення № 1015 від 21.11.2007

р.). Таким чином, позивач зазначає, що збитки від проведення рекламної кампанії

становлять 1645 (одну тисячу шістсот сорок п'ять) гривень 47 коп.

Загальний розмір збитків становить:

3428,4+1645,47=5073 (п'ять тисяч сімдесят три) гривні 87 коп.

Упущену вигоду позивач обґрунтовує

тим, що за перший місяць роботи він мав би отримати прибуток від діяльності

нового офісу в загальному розмірі - 2000 грн., а за другий місяць - 8500 грн.

(404 гривні 76 копійок за кожен робочий день), внаслідок чого, за 17 днів

відкладення відкриття офісу в листопаді позивач недоотримав 17x404,76 = 6880

грн. 92 коп. прибутку. Загальний розмір втраченої вигоди складає:

2000+6880,92=8880 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 92 коп.

Задовольняючи позовні вимоги,

господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог Приватного

підприємства «Фірма «Соляріс»та підтвердження їх матеріалами справи.

Проте, з такими висновками не

погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом

та вбачається з матеріалів справи приватним підприємством «Фірма «Соляріс»та

ФОП ОСОБА_1 досягнуто угоду про поставку меблі та оплату її вартості, за якою

постачальником (продавцем) є відповідач, а покупцем (отримувачем) -позивач.

Угоду про поставку продукції досягнуто шляхом надіслання відповідачем

рахунку-фактури від 9.08.2007р. № 9, в якому зазначено назву продукції, одиницю

виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, на загальну суму 10650 грн.

На виконання умов договору,

позивачем рахунок-фактура був оплачений платіжним дорученням від 22.08.2007р.

за № 715 на суму 10650 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного

кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу

України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну

або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в

письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не

встановлено законом, що закріплено статтею 205 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 207 Цивільного

кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо

його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах,

якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,

електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього

Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що між

сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Обов'язки відповідача полягають у поставці товару позивачеві, а обов'язки

позивача - здійснити передоплату і прийняти товар.

Згідно зі статтею 638 Цивільного

кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли

згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними вважаються умови, які є

необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов

безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Враховуючи, що в рахунку-фактурі №9

від 09.08.2007 року міститься назва продукції, одиниця виміру кількість, ціна

та вартість товару, тобто всі необхідні відомості для укладення угоди,

відсутність домовленості сторін щодо строку виконання зобов'язання не є

підставою, вважати спірний договір неукладеним.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, строків щодо виконання

зобов'язання щодо поставки меблів сторонами не визначено.

Відповідно до статті 663 Цивільного

кодексу України,  продавець зобов'язаний

передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а

якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк -відповідно до положень

статті 530 цього кодексу.

Відповідно статті 530 Цивільного

кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не

встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Тобто, якщо строк виконання

зобов'язання не вказаний, чи визначений моментом пред'явлення вимоги, боржнику

надається пільговий семиденний термін для виконання зобов'язання від дня

пред'явлення вимоги. Закон не містить визначення самої форми пред'явлення

вимоги щодо виконання зобов'язання: чи це повинна бути претензія, чи лист, чи

інформація, чи письмова вимога, тощо.

В матеріалах справи відсутні докази

звернення позивача до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання щодо

поставки офісної меблі, відповідно до усної домовленості, тому висновки суду

першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині та наявності

підстав для стягнення суми основного боргу є такими, що не відповідають нормам

чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 693

Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої

оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право

вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, тільки в разі невиконання

відповідачем вимоги позивача про передання товару в семиденний термін, позивач

мав право вимагати повернення попередньої оплати.

Що стосується, вимоги позивача щодо

стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді збитків та упущеної

вигоди, колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування заявленої суми

збитків не надано жодного документу, який би підтверджував наявність та розмір

заявлених збитків.

Згідно зі статтею 22 ЦК України

збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку

зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або

мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б

реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена

вигода).

За вимогами ст. 224 Господарського

кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське

зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,

повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси

якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,

втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управнена

сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил

здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри

відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів

складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між

протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих

елементів цивільна відповідальність не настає.

Проте, в матеріалах справи відсутні

докази наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення з боку

відповідача, позивачем не доведено суду належним чином протиправна поведінка

відповідача, причинний зв'язок між такою поведінкою відповідача та нанесенням

позивачу збитків, а також, вина, як елемент цивільної відповідальності при

доказуванні факту наявності матеріальних збитків повинна бути доказана певними

засобами доказування, в розумінні статті 34 ГПК України.

На підставі викладеного, висновки

суду першої інстанції щодо доведеності позивачем нанесення йому матеріальної

шкоди, а тому наявності підстав для стягнення заявленої позивачем суми збитків

є незаконними, та такими, що не відповідають нормам цивільного законодавства.

Отже, рішення суду першої інстанції

не може бути  залишеним в силі, та

підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої

інстанції, колегія суддів приходить до переконливого висновку про прийняття

нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі

п.1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України.

На підставі викладеного та

керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105  Господарського процесуального кодексу

України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду

Харківської області від 27.10.2008 року по справі № 40/152-08 скасувати та

прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Скасувати заходи по забезпеченню

позову у вигляду накладення арешту на грошові кошти відповідача - Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 24604,79 грн., які знаходяться на

розрахунковому рахунку НОМЕР_1 у Філії ЗАТ «ОТП Банк»в м. Харкові, які були

вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2008 року по

справі №40/152-08.

Головуючий суддя                                                                       

Олійник В.Ф.

                         Судді                                                                       

Гончар Т.В.

                                                                                                        Кравець

Т.В.

Постанова підписана 22.12.2008

року.