Рішення

від 18.12.2008 по справі 10525-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем

України

18.12.2008

Справа №2-7/10525-2008

За позовом Приватного підприємства

«Рефлекс» (98600, м. Ялта, вул. Московська, 5, кв. 1; 98600, м. Ялта, вул.

Васильєва, 14, ідентифікаційний код 31726990)

До відповідачів: 1) Спільного

підприємства «Еманс» (98600, м. Ялта, вул. Балаклавська, 9, кв. 7,

ідентифікаційний код 20738475); 2) Комунального підприємства Бюро технічної

інвентаризації м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4)

Про визнання дійсним договору та

спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача - М'ясоєдов П. М.,

предст., дов. від 01.10.2008 р.

Від відповідачів  - 1) не з'явився; 2) не з'явився.

        Суть справи: Приватне підприємство

«Рефлекс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з

позовною заявою до Спільного підприємства «Еманс» та Комунального підприємства

Бюро технічної інвентаризації м. Ялта, в якій просить визнати дійсним укладений

16.12.2001 р. між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна - дитячого

кафе з літнім майданчиком за адресою: м. Ялта, вул. Московська, 19б. Крім того,

позивач просить зобов'язати Комунальне підприємство Бюро технічної

інвентаризації м. Ялта провести реєстрацію за позивачем права власності  на об'єкт нерухомого майна - дитяче кафе з

літнім майданчиком: основна частина літер «А» загальною площею 34,3 кв. м.,

літній майданчик літер «а» загальною площею 7,3 кв. м., яке розташоване за

адресою: м. Ялта, вул. Московська, 19б.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що за

договором купівлі-продажу від 16.12.2001 р. Приватне підприємство «Рефлекс»

придбало у Спільного підприємства «Еманс» кіоск громадського харчування з

літнім майданчиком, який розташований по вул. Московська, 19 в м. Ялта. Позивач

стверджує, що після його звернення до Комунального підприємства Бюро технічної

інвентаризації м. Ялта з проханням здійснити державну реєстрацію права

власності на придбану нерухомість, у вчиненні відповідних дій йому було

відмовлено через відсутність нотаріального посвідчення угоди. У той же, позивач

повідомив, що на його звернення до відповідача щодо нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу відповіді до теперішнього часу не надійшло, що, на

його думку, порушує його права та охоронювані законом інтереси як власника

спірного майна.

          Відповідачі у судове засідання двічі

не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання

справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

          Оскільки матеріали справи в достатній

мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для

відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у

порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

            16.12.2001 р. між Приватним

підприємством «Рефлекс» (Покупець) та Спільним підприємством «Еманс»

(Продавець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1 якого

Продавець продає, а Покупець купує кіоск громадського харчування з літнім

майданчиком за адресою: м. Ялта, вул. Московська, 19. Характеристика об'єкта:

довжина - 8,0 м, ширина - 4,0 м, висота - 3,7 м, площа зайнятої установки -

21,0 кв. м., літній майданчик: площа - 20,0 кв. м., площа благоустрою 1,0 кв.

м.

Відповідно до пункту 2 Договору

вартість об'єкта на дату укладення договору складає 1000,00 грн.

Передача об'єкта здійснюється за

актом приймання-передачі, який є додатком до цього договору (п. 3 Договору).

Придбане позивачем майно було передане

йому за актом приймання-передачі від 18.12.2001 р., підписаним обома сторонами

та скріпленим печатями підприємств (а. с. 14).

Матеріали справи свідчать, що після

цього позивачем було здійснено переобладнання майна. Так, з технічного паспорта

вбачається, що майно, яке розташоване за адресою: м Ялта, вул. Московська, 19б

в цілому складається з кафе - літер «А» загальною площею за внутрішнім обміром

34,3 кв. м., та літнього майданчику - літер «а» площею 7,3 кв. м. При цьому,

літер «А» складається з: кухні площею 18,6 кв. м., санвузлу площею 3,9 кв. м.,

складової площею 4,2 кв. м. та приміщення 1-4 площею 7,6 кв. м.

Вказане нерухоме майно розташоване

за земельній ділянці загальною площею 0,0608 га, переданій позивачеві в оренду

за договором від 21.06.2007 р. (а. с. 33-40).

Листом №08.08.08 від 21.08.2008 р.

Приватне підприємство «Рефлекс» звернулось до Комунального підприємства Бюро

технічної інвентаризації м. Ялта з проханням здійснити реєстрацію права

власності. Однак, листом від 28.08.2008 р. відповідач повідомив, що для

реєстрації права власності необхідно нотаріально посвідчити укладений договір.

Враховуючи те, що направлена на

адресу Спільного підприємства «Еманс» пропозиція щодо здійснення нотаріального

посвідчення договору купівлі-продажу (лист. №14 від 30.08.2008 р., а. с. 53)

була залишена позивачем без задоволення, позивач звернувся до суду з вимогою

про визнання договору дійсним та спонукання КП Бюро технічної інвентаризації м.

Ялта здійснити реєстрацію права власності.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги Приватного підприємства «Рефлекс» є обґрунтованими та такими, що

підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, по-перше, суд звертає увагу на

те, що відповідно до статті 47 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на

час укладання між сторонам спірного договору купівлі-продажу, нотаріальне

посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

У той же час, положення Цивільного

кодексу УРСР не визначали обов'язковість нотаріальної форми договору

купівлі-продажу нежилого нерухомого майна, укладеного між юридичними особами.

Так, згідно зі статтею 227

Цивільного кодексу Української РСР нотаріально має бути посвідчений виключно

договір купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є

громадянин.

В свою чергу, пунктом 1 частини 1

статті 44 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що повинні укладатись у

письмовій формі угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій

між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього

Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу

РСР і Української РСР.

Отже, на момент укладення між

сторонами договору купівлі-продажу від 16.12.2001 р. законодавчо вимагалася

лише письмова форма для угод такого роду, внаслідок чого цей договір є

правовстановлювальним документом, що підтверджує виникнення у Приватного

підприємства «Рефлекс» права власності на передане за ним нерухоме майно.

За таких обставин, посилання

Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Ялта на необхідність

нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 16.12.2001 р. є

необґрунтованим.

У той же, матеріали справи

свідчать, що позивачем були вчинені певні дії, направлені на захист свого права

власності, а саме: направлено пропозицію Спільному підприємству «Еманс», як

продавцю, про необхідність нотаріального оформлення договору купівлі-продажу,

яка виявилася безрезультатною.

Такі дії позивача засновані на

частині 2 статті 47 Цивільного кодексу УРСР, якою визначено, що якщо одна з

сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального

посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд

вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому

разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 1

Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку   набули статусу суб'єкта підприємницької

діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою

підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних

прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 12

Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і  виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу

України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі

його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до

суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу

України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів

судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Частиною 2 статті 220 цього Кодексу

передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що

підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання

договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд

може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне

посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання Договору

дійсним суду необхідно з'ясувати наявність досягнення сторонами згоди всіх

істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та

факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною 2 статті 153

Цивільного кодексу Української РСР істотними є ті умови договору, які визнані

такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті

умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 638 Цивільного

кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови,

що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а

також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути

досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180

Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи

необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї

із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського

договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк

дії договору.

Проаналізувавши текст Договору

купівлі-продажу від 16.12.2001 р., судом встановлено, що сторонами узгоджено

всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в ньому визначені

предмет, ціна, строк його дії.

Що стосується виконання Договору,

то матеріали судової справи свідчать про фактичну передачу відчужуваного майна

за відповідним актом приймання-передачі та про його оплату. Ці факти сторонами

по суті не оспорюються.

Вказане дає підстави суду

стверджувати, що сторони повністю виконали умови Договору.

Разом з тим, як вбачається з

матеріалів справи відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного

договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості 

від 16.12.2001 р.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого

арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з

наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана

повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення

угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного

кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду

дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

З огляду на наявність всіх трьох

умов, Договір купівлі-продажу від 16.12.2001 р., укладений між Приватним

підприємством «Рефлекс» та Спільним підприємством «Еманс» підлягає визнанню

дійсним.

Стосовно вимоги позивача про

спонукання КП Бюро технічної інвентаризації м. Ялта до здійснення реєстрації

права власності суд зазначає наступне.

Відповідно п. 18 інформаційного

листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001р. «Про деякі

приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права

власності та його захистом» відповідно 

до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на

нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне

визнання і підтвердження державою фактів виникнення,  переходу або припинення речових прав на

нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного

реєстру  речових  прав 

на  нерухоме майно та їх обмежень.

Оскільки відповідно до пункту 5

розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну

реєстрацію речових прав на нерухоме майно та 

їх  обмежень" до створення

єдиної системи органів реєстрації прав, 

а також до формування Державного реєстру 

прав  у  складі державного земельного кадастру

реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро

технічної інвентаризації, останні можуть бути 

відповідачами у таких справах.

Згідно зі ст.13 Конституції України

держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності та

господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч.1 ст.386 Цивільного

кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права

власності.

Реєстрація права власності на

об'єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних

осіб, здійснюється відповідно Тимчасовому положенню про порядок реєстрації права

власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства  юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного

положення право власності на нерухоме майно підлягає обов'язкової реєстрації.

Реєстрацію права власності на

нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації

(п. 1.3 положення), для чого до БТІ надаються правовстановолюючі документи (п.

2.1 положення).

Серед правовстановлюючих

документів, перелічених в додатку 1 до Тимчасового положення про порядок

реєстрації права власності на нерухоме майно, передбачені й договори, за якими

відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема

купівлі-продажу.

Як вже було вказано раніше, відмова

Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Ялта у здійсненні

реєстрації за позивачем права власності не є правомірної.

У той же час, частиною 2 статті 386

Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави

передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може

звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити

його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому

порушенню.

За таких обставин, суд вважає, що

порушені права позивача підлягають захисту також шляхом спонукання КП Бюро

технічної інвентаризації м. Ялта провести реєстрацію за позивачем права

власності  на об'єкт нерухомого майна -

дитяче кафе з літнім майданчиком: основна частина літер «А» загальною площею

34,3 кв. м., літній майданчик літер «а» загальною площею 7,3 кв. м., яке

розташоване за адресою: м. Ялта, вул. Московська, 19б. Відповідно, вимоги в цій

частині також є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 82-84  Господарського процесуального

кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 16.12.2001

р. між Приватним підприємством «Рефлекс» (98600, м. Ялта, вул. Московська, 5,

кв. 1; 98600, м. Ялта, вул. Васильєва, 14, ідентифікаційний код 31726990) та

Спільним підприємством «Еманс» (98600, м. Ялта, вул. Балаклавська, 9, кв. 7,

ідентифікаційний код 20738475) договір купівлі-продажу нерухомого майна.

3.          Зобов'язати Комунальне підприємство

Бюро технічної інвентаризації м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4)

провести реєстрацію за Приватним підприємством «Рефлекс» (98600, м. Ялта, вул.

Московська, 5, кв. 1; 98600, м. Ялта, вул. Васильєва, 14, ідентифікаційний код

31726990) права власності  на об'єкт

нерухомого майна - дитяче кафе з літнім майданчиком: основна частина літер «А»

загальною площею 34,3 кв. м., літній майданчик літер «а» загальною площею 7,3

кв. м., яке розташоване за адресою: м. Ялта, вул. Московська, 19б.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням

законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний

І.І.