Ухвала

від 10.01.2013 по справі 5006/38/52б/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

10.01.13 р. Справа № 5006/38/52б/2012

за заявою кредитора (заявника) Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», м. Донецьк про визнання банкрутом

Суддя М.О. Лейба

Представники:

від кредитора: Березін Д.П. - за довіреністю

від боржника: не з'явився

Господарським судом Донецької області ухвалою від 29.12.12 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька порушена справа про банкрутство відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», м. Донецьк; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Розгляд справи призначений на 10.01.13. Явка представників кредитора (заявника) та боржника з належним чином підтверджуючими повноваженнями та наданням відповідних документів у засідання суду визнана обов'язковою.

Розглянувши в судовому засіданні 10.01.13 матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, суд на підставі поданих документів та приписів чинного законодавства, вважає не достатніми підстави для подальшого провадження по справі, з огляду на наступне:

В обґрунтування необхідності порушення та подальшого провадження справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», м. Донецьк за правилами ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор посилаються на відсутність боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності боржника.

Положеннями діючого законодавства встановлені необхідні передумови для звернення із заявою про порушення провадження у справ про банкрутство боржника у порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

Правомірність порушення справи та наявність підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою в порядку ст.52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до приписів ч.1 ст.52 Закону про банкрутство справа про банкрутство відсутнього боржника порушується незалежно від розміру вимог кредитора та строку виконання зобов`язань у разі, якщо громадянин - підприємець - боржник, або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

За змістом вказаної норми наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника передбачених ч.1 ст.52 Закону, є достатньою підставою для порушення та подальшого провадження у справі.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією, викладеною у п. 4.7. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.04 за № 04-5/1193 а також у постанові Верховного Суду України від 17.02.04 у справі № 02-2-24/12669.

У контексті вказаних норм при розгляді справи за правилами статті 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням, або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності та відсутність підприємницької діяльності боржника.

За приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можливість подальшого провадження у справі про банкрутство у тому числі справи про банкрутство, порушеної за правилами ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пов'язана з визначеним переліком обов'язкових вимог.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абз. 6 ст.1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства передбачається обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Пункт 1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В силу ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до п.4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно п. 1 ст.18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 цього Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією, викладеною у п. 105 постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.09 №15.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням є факт внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.

До заяви про порушення справи про банкрутство в обґрунтування відсутності боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», м. Донецьк за його місцезнаходженням додані роздруківка з сайту Державного підприємства Інформаційно-ресурсного центру - Пошук ЄДР та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 10.12.12.

Згідно доданої до заяви копії роздруківки з сайту Державного підприємства Інформаційно-ресурсного центру - Пошук ЄДР стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», м. Донецьк, 15.04.10 до ЄДР внесений запис щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. При цьому, в наданій суду копії роздруківки з сайту Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр не зазначено посади, прізвища, ім'я, по-батькові посадової особи, що її отримала.

У поданому у судовому засіданні представником ініціюючого кредитора витязі (оригінал) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №250082, виданому державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради станом 10.12.12, відповідно до наступних критеріїв пошуку, зокрема, ідентифікаційний код: 33392942 - ідентифікаційний код юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», в ЄДР знайдено записів у кількості - 1, де в графі «статус відомостей про юридичну особу» зазначено: «не підтверджено».

Таким чином, додана до заяви про порушення справи про банкрутство копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА №250082 від 10.12.12 та залучений до матеріалів справи оригінал вказаного витягу, не містять запису відносно боржника: «відсутність юридичної особи за місцезнаходженням», і відповідно не може бути належним доказом на підтвердження відсутності юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт» за його місцезнаходженням, оскільки лише факт внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру може слугувати доказом відсутності боржника, що в свою чергу може бути підтверджено витягом чи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 36 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Крім того, господарський суд зазначає наступне:

П.2 ст.52 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

За змістом вказаної статті та ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатором відсутнього боржника призначається або ініціюючий кредитор або арбітражний керуючий із списка осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, що отримали у встановленому порядку ліцензію на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Таким чином необхідною умовою для винесення постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є наявність письмової згоди ініціюючого кредитора або наявність кандидатури арбітражного керуючого, який подав до суду заяву згідно ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до приписів п.3 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий до свого призначення має подати до господарського суду заяву з вказанням відомостей щодо відсутності у нього статусу особи, яка згідно з цим Законом вважається заінтересованою; яка здійснювала раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; якої заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; яка має судимість за вчинення корисливих злочинів.

За змістом вказаної норми надання арбітражним керуючим до господарського суду заяви відповідно до вимог п.3 ст.3-1 Закону є обов'язковою умовою для призначення його ліквідатором у справі про банкрутство.

До того ж, приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містять повноважень господарського суду щодо примусового зобов'язання арбітражного керуючого надати відповідну заяву та виконувати повноваження ліквідатора по справі.

Письмова заява ініціюючого кредитора про згоду на призначення ліквідатором по справі суду не надана, кандидатура арбітражного керуючого для призначення ліквідатором по справі станом на 10.01.13 не визначена, у зв'язку з чим в матеріалах справи відсутня відповідна заява будь-якого арбітражного керуючого, зареєстрованого державним органом з питань банкрутства.

В судовому засіданні представник кредитора повідомив, що Управління Пенсійного фонду України в калінінському районі м. Донецька не надає згоду на призначення ліквідатором по справі та, що у кредитора відсутня кандидатура арбітражного керуючого для призначення ліквідатором по даній справі.

Відсутність письмової згоди ініціюючого кредитора на призначення ліквідатором, або кандидатури арбітражного керуючого - ліквідатора боржника з його заявою відповідно до вимог ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» унеможливлює винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що приводить до порушення строків, передбачених п.2 ст.52 вказаного Закону.

Враховуючи викладене, господарський суд на підставі поданих матеріалів справи та приписів чинного законодавства, з урахуванням судової практики, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для подальшого провадження по справі №5006/38/52Б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», м. Донецьк за особливою процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, внаслідок чого провадження по справі №5006/38/52Б/2012 підлягає припиненню.

Керуючись ч.1 ст.5, ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.4-1, п.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі №5006/38/52Б/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк про визнання банкрутом відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Баустандарт», м. Донецьк припинити.

Суддя Лейба М.О.

.