Рішення

від 10.01.2013 по справі 5020-1283/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року справа № 5020-1283/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Спортс",

ідентифікаційний код 34259972 (79058, м. Львів, вул. Масарика, буд. 14, кв. 132)

до Приватного підприємства „Си Крафт Груп",

ідентифікаційний код 20745765 (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, буд. 8, кв. 15)

про стягнення 11 000,00 грн,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ „Нова Спортс") - не з'явився;

Відповідач (П.П „Си Крафт Груп") - не з'явився.

Суть спору:

ТОВ „Нова Спортс" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до ПП „Си Крафт Груп" про стягнення 11 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов Договору поставки №5 від 01.02.2010 в частині належного та своєчасного внесення оплати.

Ухвалою від 19.11.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У судове засідання 10.01.2013 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав клопотання про розгляд справи без участи його уповноваженого представника, вказавши, що підтримує заявлені позовні вимоги (вх. 183/13 від 08.01.2013) .

У судове засідання 10.01.2013 відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, буд. 8, кв. 15) , про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нова Спортс" та Приватним підприємства „Си Крафт Груп" був укладений договір поставки №5 (надалі Договір, арк. с. 5).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар відповідно до накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.

Загальна кількість, ціни та асортимент товару узгоджуються сторонами додатково та вказуються у накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п. ІІ.1 Договору).

Згідно з розділом VI Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом оплати 20% від загальної вартості товару в 3-денний термін з дня отримання товару, решта суми, по мірі реалізації. Рахунок за реалізований товар проводиться раз в тиждень, в вівторок. Постачальник залишає за собою право контролю за реалізацією товарів, отриманих Покупцем у відповідності з даним Договором. Покупець зобов'язаний щомісяця до 5 числа подавати звіт про залишки товару.

Відповідно до п. VIІ.7, VIІ 8 Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2010. Дія Договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії протягом одного місяця до закінчення строку, вказаного у п. VIІ 7 Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив товар на загальну суму 32689,22 грн, що підтверджується розхідними накладними №Во614397 від 25.12.2009 на суму 8153,52 грн, №Во614894 від 03.02.2010 на суму 12186,86 грн., №Во616500 від 23.06.2010 на суму 6254,26 грн., №Во618607 від 19.10.2010 на суму 6094,58 грн. (арк.с. 6-9).

Відповідачем було повернуто товару на суму 3808,47 грн., що підтверджується витратними накладними №ВП-0000006 на суму 3608,47 грн. та №ВП-0000012 на суму 200,00 грн. (а.с. 25-26).

Свої обов'язки по оплаті товару відповідачем було виконано лише частково (арк.с. 10-24), у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем з оплати товару станом на 20.08.2012 склала 11000,00 грн.

05.04.2012 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 11452,24 грн, або повернення нереалізованого товару на вказану суму (арк.с. 27-28).

Однак, доказів наявності будь-якої відповіді відповідача позивачеві суду не представлено.

Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 11000 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з розділом VI Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом оплати 20% від загальної вартості товару в 3-денний термін з дня отримання товару, решта суми, по мірі реалізації.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем.

Претензією від 05.04.2012 №200 позивач заявив вимогу про оплату суми поставленого товару або повернення нереалізованого товару (арк.с. 27).

Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості або повернення товару.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11000 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Си Крафт Груп" (ідентифікаційний код 20745765, 99011, м. Севастополь, вул. Радянська, буд. 8, кв. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Спортс" (ідентифікаційний код 34259972, 79058, м. Львів, вул. Масарика, буд. 14, кв. 132, поточний рахунок 26000169625400 а АКІБ «УкрСиббанк» м. Харьків, МФО 351005) суму боргу в розмірі 11000 грн, (одинадцять тисяч грн. 00 коп.) та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн (одну тисячу шістсот дев'ять грн, 50 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.01.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк