Рішення

від 09.01.2013 по справі 2/93/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2013 р. Справа № 2/93/2012/5003

за позовом : Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до : Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації 22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Некрасова, 9

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, 21100 м. Вінниця, вул.Пирогова, 29

про стягнення 26432,85 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Подшебякіна О.М. - за довіреністю;

відповідача : Будзінська Ю.А., Купчинська О.Г., Кошелап В.В., Маланчук С.А. - за довіреностями;

третя особа : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації про стягнення 26432,85 грн. заборгованості з поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.10.12 р. порушено провадження у справі № 2/93/2012/5003 та призначено засідання на 12.12.12 р.

Крім того, вказаною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 12.12.12 р. в зв''язку з неявкою позивача та з метою витребування додаткових доказів по справі розгляд справи було відкладено до 24.12.12 р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

24.12.12 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 09.01.13 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила наступне.

Відповідно до актів подачі-прийому та реалізації газу за грудень 2009 року, січень-березень 2010 року позивач згідно договору поставив та надав послуги з транспортування природного газу за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року у об'ємі 8000 куб.м.; з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року у об'ємі 8400 куб.м.; з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року у об'ємі 11000 куб.м.; з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року у об'ємі 6115 куб.м.

Згідно положень п.4.1. договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2205,6550 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки.

Таким чином, вартість поставленого та протранспортованого Відповідачу природного газу відповідно до умов договору №НБ-09-661 від 01.01.2010 року становить за грудень 2009 року - 21174,29 грн.; за січень 2010 року - 22233,00 грн.; за лютий 2010 року - 29114,65 грн.; за березень 2010 року - 16185,09 грн. Оплата вартості поставленого та протранспортованого природного газу Відповідачем здійснювалася частково, останній сплатив лише 67532,74 грн., замість 88 707,03 грн.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.

Згідно ст.14 Господарського кодексу України, ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Тобто, ліцензією як спеціальним дозвільним документом засвідчується право окремого суб'єкта господарської діяльності на провадження зазначеного в ліцензії певного виду господарської діяльності. Власник ліцензії набуває персоніфікованого, неподільного та строкового права займатися певним видом діяльності.

За приписом ст.8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією регулювання електроенергетики України та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

До повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України належать: ліцензування господарської діяльності на ринку природного газу; затвердження ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності на ринку природного газу; здійснення контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу відповідно до законодавства та в порядку, встановленому Національною комісією регулювання електроенергетики.

Згідно п.2.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 № 74, які були чинними у грудні 2009 року, провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом можливе при виконанні серед іншого таких умов:

- провадженні господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом лише на території, затвердженій НКРЕ (п. 2.1.4.).

26 листопада 2009 року постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1346, у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для певного виду господарської діяльності, анульовано з 1 грудня 2009 року ліцензію АА№224470 на право провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензію АА№224478 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, видані відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз». Одночасно, 26 листопада 2009 року постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1347, внесено зміни до пункту 2 постанови НКРЕ від 25.12.2008 №1526 «Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «УКРГАЗМЕРЕЖІ». За приписами пункту 2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 № 1526 «Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «УКРГАЗМЕРЕЖІ», затверджено територію провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ», як територію Чернівецької області, на якій розташовані розподільні газопроводи, що перебувають у користуванні ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» станом на 25.12.2008, згідно з Переліком, наведеним у додатку до цієї постанови, та територію Вінницької області в зоні розташування газопроводів та споруд на них, що перебувають у користуванні ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ». Згідно п.2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.11.09 № 1347 вказана постанова набирає чинності з 01 грудня 2009 року;

- наявності у ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні (п. 2.1.1.).

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 30.11.09 №677 «Про передачу державного майна з балансу ВАТ «Вінницягаз» на баланс ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» НАК «Нафтогаз України», державні газорозподільні мережі були передані на баланс ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» НАК «Нафтогаз України».

Згідно з п.3.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, ліцензіат здійснює постачання природного газу на договірних засадах та за регульованими цінами і тарифами.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.12.09 року №1372 було затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 м. куб. Вказаний тариф повністю співпадає з тарифом, встановленим сторонами договору на постачання та транспортування природного газу №ЖБ-09-348 від 01.12.2009 року.

За приписами ст.18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу (п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»).

Згідно ч.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» №1729 від 27.12.2001 року, в редакції, яка була чинна на грудень 2009 року, реалізація природного газу здійснюється для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на даху та прибудованих, - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Нафтогазмережі».

Відповідно до умов договору на постачання та транспортування природного газу №НБ-09-348 кількість газу, яка подається споживачу, визначається контрольно-вимірювальними приладами (КВП) споживача. З 01 грудня 2009 року єдиним ліцензіатом, який мав право провадити господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Вінницької області було ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ», правонаступником якого є ДК «Газ України». Тобто у грудні 2009 року ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» було єдиним гарантованим постачальником, який міг реалізувати Відповідачу природний газ за тарифом визначеним умовами договору. За приписами п.2.2.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, ліцензіат не має права передоручати будь-кому обов'язок щодо отримання плати за реалізований споживачам природний газ. Отже, відповідач не мав правових підстав для перерахування грошових коштів ВАТ «Вінницягаз» за отриманий природний газ за договором, укладеним з ДП «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ».

Крім того, позивач звернув увагу суду на умови п.5.4 Договору, згідно якого за наявності заборгованості Споживача за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ та послуги з постачання та транспортування, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на оплату рахунків, виставлених ВАТ "Вінницягаз". З наданих усних пояснень та поданого через канцелярію суду письмового клопотання від 09.01.13 р. (вх.№ 08-46/257/13) представник відповідача договір № НБ-09-661 від 01.01.10 р. визнав чинним (легітимним), поряд з цим, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій виходячи з того, що відповідач є неприбутковою, державною організацією і знаходиться у важкому матеріальному становищі.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2010 року між дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" (в договорі "постачальник"), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", що стверджується статутом і довідкою з ЄДРПОУ позивача, та Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації (в договорі "споживач") було укладено договір на постачання та транспортування природного газу №НБ-09-661 (далі договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору постачальник передає споживачу газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу у грудні 2009 р. до 15 тис. куб. м., а в 2010 р.- до 83 тис. куб.м.

Відповідно до п.4.1. Договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2205,6550 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

В п.п. 5.1, 5.2 Договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків, а саме:

- споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню;

- в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Під час розгляду справи суд встановив, що на виконання договірних зобов'язань протягом грудня 2009р., січня-березня 2010р. позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 88 707,03 грн., що підтверджується двохсторонніми актами подачі-приймання та реалізації природного газу за грудень 2009 р., січень - березень 2010 р. Факт отримання споживачем газу в зазначеному об'ємі відповідачем не заперечується.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ виконав частково, сплативши 67532,74 грн.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає 21 168,42 грн. Несплата відповідачем боргу в добровільному порядку спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання та транспортування природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54, главою 63 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 32 Господарського кодексу України.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, транспортування продукції трубопроводами відноситься до господарської діяльності з перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21 168,42 грн. боргу є обґрунтованими, заявленими правомірно та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 1 588,27 грн. пені за період з 22.04.2012 року по 22.10.2012 року, 1 481,79 грн. штрафу, 994,92грн. інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по березень 2012 року та 1 199,45 грн. - 3% річних за період з 01.12.2010 року по 22.10.2012 року.

Визначаючись щодо штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходив із наступного.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відтак, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані вимоги позивача заявлені правомірно, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Всупереч вище наведеному та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, відтак, заперечення відповідача судом оцінюються критично.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Некрасова, 9, код ЄДРПОУ 02141414) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 21 168,42 грн . боргу, 1 588,27 грн. пені, 1 481,79 грн. штрафу, 994,92 грн. інфляційних втрат, 1 199,45 грн. - 3% річних та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі та третій особі.

Повне рішення складено 14 січня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1;

3 - відповідачу 22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Некрасова, 9;

4 - третій особі 21100 м. Вінниця, вул.Пирогова, 29.