Рішення

від 09.01.2013 по справі 2/100/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2013 р. Справа 2/100/2012/5003

за позовом : Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" 21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145

до : Державного професійно-технічного навчального закладу "Вінницьке вище професійне училище сфери послуг" 21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145

про стягнення 259611,53 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Слодецький А.В. - за довіреністю;

відповідача : Швабський В.М., Гуцол Т.Л. - за довіреностями.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" до Державного професійно-технічного навчального закладу "Вінницьке вище професійне училище сфери послуг" про стягнення 259 611,53 грн. заборгованості, в тому рахунку: 231 ,073,85 грн. - боргу, 703,70 грн. інфляційних втрат, 5 267,34 грн. - 3% річних, 22 365,82 грн. пені та 200,82 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20 листопада 2012 р. порушено провадження у справі 2/100/2012/5003 та призначено засідання на 09.01.2012 р.

08.01.2013 року в через канцелярію суду від позивача надійшла заява №9 від 08.01.13 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/142/13 від 08.01.13 р.) про зменшення розміру позовних вимог, якою останній зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 12 248,85 основного боргу, 703,70 грн. інфляційних, 5 267,34 грн. - 3 % річних, 21 909,23 грн. пені, 200,00 грн. штрафу та 5 192,22 грн. судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі (з урахуванням заяви №9 від 08.01.2013 року про зменшення розміру позовних вимог).

Представники відповідача з наданих усних пояснень та направленого до суду відзиву (вх.№ 08-46/99/13 від 04.01.13 р.) з позовними вимогами не погоджуються, просять суд в задоволенні позову відмовити повністю, однак письмово зазначили, що сума боргу в розмірі 12 248,85 грн. існує, причиною виникнення боргу стало недостатнє фінансування з Державного бюджету україни.

Крім того, через канцелярію суду відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі УДКСУ у м.Вінниці в якості 3-ї особи без самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки останній є головним розпорядником бюджетних коштів по фінансуванню училища з оплати комунальних послуг на 2012 р.

Розглянувши, заявлене відповідачем клопотання про залучення в якості третьої особи УДКСУ у м.Вінниці, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч. 2 ст. 27 ГПК України).

При цьому суд відзначає, що третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Причому предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору.

Залучення до участі у справі третіх осіб є виключно прерогативою суду, а не його обов''язком.

Виходячи з наведеного вище, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості 3-ї особи УДКСУ у м.Вінниці, а тому клопотання відповідача судом відхиляється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2011 року між Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" Відкритого акціонерного товариства "Маяк" (виконавець) та Державним професійно-технічним навчальним закладом "Вінницьке вище професійне училище сфери послуг" (споживач) був укладений договір №132/11 про надання послуг теплопостачання та 19 березня 2012 року договір № 132/12, за умовами яких виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором за умови безперебійного і в повному обсязі забезпечення енергоносіями, паливом, електроенергією, водою.

Так, за період січень - лютий 2012 р., відповідно до умов Договору № 132/11 від 01.01.2011 р., позивачем було надано відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 251 3942,29 грн., про що зазначено в рахунках на оплату вартості наданих послуг.

Відповідач, в порушення умов Договору № 132/11 від 01.01.11 р., частково оплатив надані послуги в сумі 158 073,85 грн. Станом на 01.11.12 р. борг відповідача становить 93 868,44 грн.

Також, на виконання умов Договору № 132/12 від 19.03.2011 р. за період березень - жовтень 2012 р., відповідно до умов Договору № 132/11 від 01.01.2011 р., позивачем було надано відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 137 441,07 грн., про що зазначено в рахунках на оплату вартості наданих послуг.

Відповідач надані послуги по вказаному Договору № 132/12 від 19.03.12 р. не оплатив, на підставі чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 137 441,07 грн.

Відповідно до п. 8 договору виконавець щомісячно в строк до 25 числа місяця попереднього до надання послуг надає споживачу рахунок на попередню оплату теплової енергії. Споживач зобов'язаний оплатити кожний рахунок протягом трьох календарних днів з дня його отримання. Крім того, виконавець щомісячно надає споживачеві до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому надані послуги, рахунки-фактури за фактично надані за цим договором послуги, платежі за які вносяться споживачем в 3-денний строк після отримання рахунку-фактури або через 6 календарних днів після їх відправлення (за мінусом сум попередньої оплати).

В порушення вказаних умов укладених договорів відповідач у встановлені договором строки за отримані послуги оплату в повному розмірі не здійснив, лише частково сплатив грошові кошти на загальну суму 158 073,85 грн., в результаті чого за відповідачем утворився борг у розмірі 231 073,85 грн.

Згідно п. 10 договору №132/11 за несвоєчасне внесення плати та невиконання зобов'язань за даним договором із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочки та штраф у розмірі 100,00 грн. за кожний випадок вказаних порушень.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 200,00 грн штрафу, 15 012,47 грн. пені, 691,82 грн. інфляційних та 3 630,92 грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору № 132/11 від 01.01.11 р.

Пунктом 7.4.3. договору №132/12 передбачена відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 353,35 грн. пені, 11,88 грн. інфляційних та 1 636,42 грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору № 132/12 від 19.03.12 р.

Розглянувши подану позивачем заяву за №9 від 08.01.13 р. суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана позивачем заява №9 від 08.01.13 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" з наступними відповідними змінами, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 34 158,08 грн.

Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами у справі договора № 132/11 від 01.01.11 р. та № 132/12 від 19.03.12 р. є договорами постачання теплової енергії.

В силу ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України) .

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

У відповідності до п.1 та п.2 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Статтею 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на основних принципах, до яких, зокрема, належить нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 12 248,85 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 14 555,88 грн. пені (з урахуванням уточнень (зменшення) позовних вимог від 08.01.13 р.) та 200,00 грн штрафу за неналежне виконання умов договору № 132/11 від 01.01.11 р. та 7 353,35 грн. пені за неналежне виконання умов договору № 132/12 від 19.03.12 р.

Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 10 договору №132/11 за несвоєчасне внесення плати та невиконання зобов'язань за даним договором із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочки та штраф у розмірі 100,00 грн. за кожний випадок вказаних порушень.

Пунктом 7.4.3. договору №132/12 передбачена відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з правомірними вимогами позивача, однак не погоджується з наданим його розрахунком нарахування. Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та штрафу не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перерахунок в ІПС "Законодавство" заявлених до стягнення сум пені судом отримано:

- по Договору № 13/11 від 01.01.11 р.: по рахунку за січень 2012 р. в розрахунку помилок судом не виявлено; по рахунку за лютий 2012 р. кількість днів прострочки складає 19 (за період з 04.03.12 р. по 23.03.12 р.), сума несплаченого платежу - 210502,51 грн., судом отримано 1690,92 грн., за період з 23.03.12 р. по 28.03.12 р. кількість днів прострочки 5, сума несплаченого платежу - 210502,51 грн., судом отримано 431,35 грн., за період з 28.03.12 р. по 29.03.12 р. кількість днів прострочки 1, сума несплаченого платежу - 209333,52 грн. (з урахуванням проплати 28.03.12 р. у розмірі 1168,99 грн.), судом помилок не виявлено, за період з 29.03.12 р. по 19.04.12 р. кількість днів прострочки 21, сума несплаченого платежу - 206996,71 грн. (з урахуванням проплати 29.03.12 р. у розмірі 2336,81 грн.), судом помилок не виявлено, за період з 19.04.12 р. по 27.04.12 р. кількість днів прострочки 8, сума несплаченого платежу - 196636,71 грн. (з урахуванням проплати 19.04.12 р. у розмірі 10360,00 грн.), судом помилок не виявлено, за період з 27.04.12 р. по 15.05.12 р. кількість днів прострочки 18, сума несплаченого платежу - 196072,78 грн. (з урахуванням проплати 27.04.12 р. у розмірі 563,93 грн.), судом помилок не виявлено, за період з 15.05.12 р. по 31.05.12 р. кількість днів прострочки 16, сума несплаченого платежу - 185712,78 грн. (з урахуванням проплати 15.05.12 р. у розмірі 10360,00 грн.), судом помилок не виявлено, за період з 31.05.12 р. по 20.07.12 р. кількість днів прострочки 50, сума несплаченого платежу - 184512,78 грн. (з урахуванням проплати 31.05.12 р. у розмірі 1200,00 грн.), судом помилок не виявлено, за період з 20.07.12 р. по 04.09.12 р. кількість днів прострочки 46, сума несплаченого платежу - 159152,78 грн. (з урахуванням проплати 20.07.12 р. у розмірі 25360,00 грн.), судом помилок не виявлено. Таким чином, підлягає стягненню 14553,00 грн. пені. В стягненні 2,88 грн. пені, як безпідставно заявлених, слід відмовити.

- по Договору № 13/12 від 19.03.12 р.: по рахунку за березень 2012 р. кількість днів прострочки складає 182 (за період з 11.04.12 р. по 10.10.12 р.), сума несплаченого платежу - 54 299,83 грн., судом отримано 4050,23 грн.; по рахунку за квітень 2012 р. кількість днів прострочки складає 183 (за період з 11.05.12 р. по 10.11.12 р.), сума несплаченого платежу - 11 877,32 грн., судом отримано 890,79 грн.; по рахунку за травень 2012 р. кількість днів прострочки складає 157 (за період з 11.06.12 р. по 15.11.12 р.), сума несплаченого платежу - 11 877,32 грн., судом отримано 764,32 грн.; по рахунку за червень 2012 р. кількість днів прострочки складає 127 (за період з 11.07.12 р. по 15.11.12 р.), сума несплаченого платежу - 11 877,32 грн., судом отримано 618,20 грн.; по рахунку за липень 2012 р. кількість днів прострочки складає 96 (за період з 11.08.12 р. по 15.11.12 р.), сума несплаченого платежу - 11 877,32 грн., судом отримано 467,30 грн.; по рахунку за серпень 2012 р. кількість днів прострочки складає 65 (за період з 11.09.12 р. по 15.11.12 р.), сума несплаченого платежу - 11 877,32 грн., судом отримано 316,40 грн.; по рахунку за вересень 2012 р. кількість днів прострочки складає 35 (за період з 11.10.12 р. по 15.11.12 р.), сума несплаченого платежу - 11 877,32 грн., судом отримано 170,57 грн.; по рахунку за жовтень 2012 р. кількість днів прострочки складає 4 (за період з 11.11.12 р. по 15.11.12 р.), сума несплаченого платежу - 11 877,32 грн., судом отримано 19,47 грн. В стягненні 56,28 грн. пені слід відмовити (22,26 грн. + 4,88 грн. + 4,79 грн. + 4,87 грн.+ 4,87 грн. + 4,87 грн. + 4,87 грн. + 4,87 грн.= 56,28 грн.), підлягає стягненню 7297,07 грн. пені. З урахуванням встановленого, правомірно заявлено 14553,00 грн. та 7297,07 грн. пені, що сукупно по двох договорах складає 21 850,07 грн.

Однак, з урахуванням встановлених обставин по даній справі суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги те, що відповідач є державною неприбутковою організацією, яка фінансується у межах обсягів державного замовлення. Крім того, як вбачається із наданої відповідачем довідки, з метою погашення виниклої заборгованості перед позивачем, з-поміж усього були залучені благодійні внески працівників училища та батьків учнів.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір пені на 50% до 10 925,04 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням поданої позивачем заяви №9 від 08.01.2013 року про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 549, 551, 655, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 275, 276 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково (з урахуванням заяви №9 від 08.01.2013 р. про зменшення позовних вимог).

2. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу "Вінницьке вище професійне училище сфери послуг" (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145, код ЄДРПОУ 03065951) на користь Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" (21029, м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145, код ЄДРПОУ - 23110524) 12 248,85 грн. основного боргу, 703,70 грн. інфляційних втрат, 5 267,34 грн. - 3% річних, 10 925,04 грн. пені, 200,00 грн. штрафу та 805,39 грн. судового збору.

3. В стягненні 59,16 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 14 січня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи