Рішення

від 08.01.2013 по справі 5016/2865/2012(3/124)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 5016/2865/2012(3/124)

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

54051, АДРЕСА_1

До відповідача: Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Врадіївської районної ради

Миколаївська область, Врадіївський район, смт. Врадіївка, вул. Крупської, 30

про стягнення заборгованості в сумі 14 110,00 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 - СПД;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача на користь позивача 14 110,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі усної угоди між сторонами: копії накладної № 9 від 02.09.2009 р., акту звірки взаєморозрахунків від 08.12.2009 року, копії рахунку № 02/09-01 від 02.09.2009 р., копії претензії «про перерахування заборгованості» від 03.12.2012 р.; норм Цивільного й Господарського законодавства України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем на підставі накладної № 9 виникло господарське зобов'язання за яким відповідач одержав продукцію, але до теперішнього часу заборгованість по оплаті не погасив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив по суті позову не надав, витребувані ухвалою суду документи не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців правильна назва відповідача - Комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств» Врадіївської районної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 03349654).

08.01.2013 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 1 та 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За правилами частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем фактично була укладена усна угода шляхом складання та підписання накладної № 9 від 02 вересня 2009 року за умовами якої позивач передав, а відповідач прийняв за довіреністю серія ЯПП № 726316 товар (труби поліетиленові, відвід) на загальну суму 14 110,00 грн.

Накладна містить підписи та печатки обох сторін.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, а саме - акту звірки взаєморозрахунків від 08.12.2009 р. та скерованої 07.12.20012 р. позивачу відповідачем претензії б/н від 03.12.2012 р., останній не розрахувався з підприємцем за отриманий товар.

На час розгляду судом даної справи відповідач також не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача про наявність по спірним відносинам заборгованості в розмірі 14 110,00 грн.

За правилами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З пояснень позивача та матеріалів даної справи вбачається, що жодних проплат за отриманий товар по вищенаведеній накладній відповідач не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, а саме - не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань, щодо повної сплати постачальнику грошових коштів за отриману продукцію.

Отже, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, суд встановив, що борг відповідача перед позивачем дійсно складає в розмірі 14 110,00 грн.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Врадіївської районної ради (Миколаївська область, Врадіївський район, смт. Врадіївка, вул. Крупської, 30, код ЄДРПОУ 03349654) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (54051, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 14 110,00 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 14 січня 2013 року.

Суддя О.Г. Смородінова